Рішення № 86813793, 09.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/630

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року м. Київ № 640/17492/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної

у місті Києві державної адміністрації,

Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,

Міністерства соціальної політики України

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 1), адреса: 02125, м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 7а (корпус 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі - відповідач 2), адреса: 03165, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, буд. 7, Міністерства соціальної політики (надалі - відповідач 3), адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по призначенню та виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги в розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, з 16 січня 2019 року та в відмові в встановленні 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року;

- визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по призначенню та виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги в розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, з 16 січня 2019 року та в відмові в встановленні 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року;

- визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України по призначенню та виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги в розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, з 16 січня 2019 року та в відмові встановленні 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум з 16 січня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації встановити та виплатити ОСОБА_1 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат встановити та виплатити ОСОБА_1 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Міністерство соціальної політики України призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум з 16 січня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Міністерство соціальної політики України встановити та виплатити ОСОБА_1 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що остання з 16 січня 2019 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації як особа, що не працює і здійснює догляд за інвалідом І групи підгрупи Б ЧАЕС ОСОБА_2

Управління, як вказано у позовній заяві, нараховує позивачу щомісячну компенсацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 на період з 23 січня 2019 року по 04 квітня 2033 року у розмірі 33,73 грн та щомісячну державну допомогу малозабезпеченим сім`ям згідно Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» в розмірі 302,56 грн на період з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року та в розмірі 316,10 грн на період з 01 липня 2019 року по 31 жовтня 2019 року.

Вказані виплати, як зазначає позивач, здійснює Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

За доводами позивача, дані виплати є протиправними, оскільки розмір встановленої і нарахованої їй допомоги малозабезпеченим сім`ям значно менший, ніж гарантується Конституцією України.

Більш того, позивач послалась й на те, що, за її доводами, вона має право на 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами у межах середніх норм споживання, передбачених законом. Таке право, як зазначає позивач, вона набула з 16 січня 2019 року, тобто з дня встановлення її матері ОСОБА_2 І групи інвалідності, проте, право на користування даною знижкою позивачу нараховано лише за квітень 2019 року, надалі його було анульовано.

У зв`язку з чим, 05 липня 2019 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про нарахування 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами та про роз`яснення щодо позбавлення її такого права.

У відповіді управління повідомило позивача про неодноразове звернення до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради щодо надання роз`яснення стосовно права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг, особою, що проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі відповідно до чинного законодавства та доопрацювання програмного забезпечення ЄДАРП.

08 липня 2019 року позивач звернулась з заявою про нарахування 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у відповідь на яку позивача повідомлено про розмір належних їй соціальних допомог, але по суті питання стосовно пільг за користування житлом, комунальними послугами позивачу рекомендовано звернутись до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

23 липня 2019 року позивач звернулась з заявою про нарахування 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами та про перерахунок та виплату їй соціальної допомоги в розмірі, не нижчому за прожитковий мінімум, проте, відповіді на вказану заяву не отримала.

Як вважає позивач, всі нарахування та витрати 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами та перерахунок цієї пільги мають бути компенсовані відповідачами 1 та 2 з 16 січня 2019 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач перебуває на обліку в управлінні, як одержувач компенсаційної виплати особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 січня 2019 року по теперішній час та отримує компенсацію в розмірі 4,80 грн в місяць, а також, як одержувач допомоги малозабезпеченим сім`ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 та отримує з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року допомогу в розмірі 302,56 грн в місяць, з 01 липня 2019 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 316,10 грн.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, допомога призначена відповідно до пункту 14 Порядку, як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом, та не може бути більшою ніж 75% прожиткового мінімуму для сім`ї.

При цьому, представник відповідача 1 зазначає, що відповідачу 1 не надано повноважень встановлювати самостійно розміри компенсаційної виплати чи державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Тому, за доводами представника відповідача 1, дії відповідача 1 в частині нарахування позивачу компенсаційних виплат є правомірними.

Крім того, як вказує представник відповідача 1, позивач внесена до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги як член сім`ї громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 - особи з інвалідністю І групи, який не перебуває в шлюбу, ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, перебуває на обліку в ЄДАРП, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Міністерством соціальної політики України створено державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», який, в свою чергу, створює, впроваджує та супроводжує прикладне програмне забезпечення інформаційних технологій, що забезпечують діяльність органів праці та соціального захисту населення.

З метою вирішення витання щодо компенсації та пільг за користування житлом, комунальними послугами відповідач 1, як вказує представник відповідача 1, неодноразово звертався з листами до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що, за доводами представника відповідача 1, підтверджує відсутність з боку відповідача 1 бездіяльності.

Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що листом від 08 квітня 2019 року №051/6266-002/2 Департамент повідомив управління про звернення до міністерства соціальної політики України з цього приводу.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 17 травня 2019 року №57/84/0/н-2-19/202 державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» внесло зміни до програмного забезпечення ЄДАРП в частині внесення члена родини «особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі» без права поширення пільг.

Листом від 29 липня 2019 року №051/13976-002/2 Департамент проінформував про це відповідача 1, а також зазначив, що відсутність поширення пільг на дану категорію осіб обумовлено тим, що у Бюджетному кодексі України до членів сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги, відповідна категорія члена родини відсутня.

Таким чином, відповідач 1, як вказує його представник, не має підстав та технічних можливостей для внесення змін в програмне забезпечення ЄДАРП в частині внесення члена родини «особи, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі» з правом поширення пільг.

У зв`язку з вищевикладеними, представник відповідача 1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Центр, в свою чергу, здійснює виплату різних видів допомоги та компенсацій згідно з рішеннями управління.

Так, позивачу була призначена соціальна допомога відповідно до заяви позивача на період з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 302,56 грн щомісячно, на період з 01 липня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 316,10 грн.

Стосовно позовних вимог в частині 50-процентної знижки плати за користування житлом та комунальними послугами представник відповідача 2 послався на те, що до компетенції відповідача 2 не належить призначення та виплата пільг, оскільки Центр лише здійснює виплату вже призначених різних видів соціальних допомог.

У зв`язку з чим представник відповідача 2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 3 у відзиві на позовну заяву послався на те, що вимога позивача щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум з 16 січня 2019 року, з огляду на положення чинного законодавства, з урахуванням виплачених сум є безпідставною.

Стосовно позовних вимог в частині встановлення та виплати 50-процентної знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, представник відповідача 3 зазначив, що при визначення переліку членів сім`ї громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід керуватись нормами Бюджетного кодексу України та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим, відповідачем 3 направлено до державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листи з проханням доопрацювати програмне забезпечення ЄДАРП в частині поширення пільги з надання 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами, телефоном, на особу, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву відповідача 2, позивач у відповіді на відзив зазначила, що відповідачем 2 не надано доказів звернення до Кабінету Міністрів України або до Міністерства соціальної політики України з запитом щодо того, у зв`язку з чим розмір компенсаційних виплат та державної соціальної допомоги особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи, є нижчим ніж прожитковий мінімум та у зв`язку з чим постанова Кабінету Міністрів України №250 від 24 лютого 2003 року суперечить Конституції України та не реалізуються права з приводу призначення житлово-комунальних пільг, що, за доводами позивача, свідчить про бездіяльність та протиправні дії відповідача 2.

У відповіді на відзив відповідача 3 позивач послалась на те, що відповідач 3 не надав доказів щодо державного нагляду та контролю з його боку за призначенням, нарахуванням та виплатою позивачу державної допомоги, компенсацій та інших видів матеріального забезпечення на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум, з метою дотримання прав і гарантій, наданих позивачу Конституцією України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року позивачу поновлено строк для подання відповідей на відзиви на позовну заяву та прийнято їх до розгляду.

В той же час, суд зауважує, наявна в матеріалах справи відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 1 не підписана позивачем, тому суд при розгляді даної справи по суті не може надавати правову оцінку вказаній відповіді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог повернута останній.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), якій встановлено першу групу інвалідності з 08 січня 2019 року, захворювання пов`язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС (Т.1, арк. 14,15).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 23 січня 2019 року звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, в якій просила призначити їй компенсаційну виплату, як особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років (Т.1, арк. 31-33).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку у відповідача 1 та отримує відповідні державні соціальні допомоги саме з 23 січня 2019 року, що спростовує твердження останньої в тій частині, що вона перебуває на обліку у відповідача 1 з 16 січня 2019 року.

З наданої суду копії довідки від 29 серпня 2019 року вбачається, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та з лютого 2019 року отримує компенсаційні виплати працездатній особі, що не працює, і здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку у розмірі 32,71 грн, а з травня 2019 року - у розмірі 33,73 грн.

Також, у відповідності до копії довідки від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з травня 2019 року, розмір якої у травні - червні 2019 року становив 302,56 грн, у липні - серпня 2019 року - 316,10 грн (Т.1, арк. 13).

05 липня 2019 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою, в якій просила надати роз`яснення щодо того, у зв`язку з чим вона позбавле6на права на отримання 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками) , комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом (Т.1, арк. 16).

08 липня 2019 року позивач звернулась з заявою аналогічного змісту до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Т1., арк. 17).

23 липня 2019 року позивач звернулась до Міністерства соціальної політики України з заявою, в якій також просила надати роз`яснення щодо того, у зв`язку з чим вона позбавлена права на отримання 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, а також просила надати можливість користуватися цією 50-процентною знижкою з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше сплачених сум та призначити, нарахувати та надавати соціальну допомогу в розмірі, не нижчому за прожитковий мінімум, з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше сплачених сум (Т.1, арк. 18).

Листом від 16 липня 2017 року №37/13-10563 Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило позивача про те, що державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» 29 листопада 2018 року доопрацьовано програмне забезпечення ЄДАРП в частині надання можливості внести члена родини «Особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі» без права на поширення пільг.

Також позивача повідомлено про те, що листом від 15 липня 2019 року 37/13-10492 управління втретє звернулось до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання роз`яснення стосовно права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг, особою, що проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, відповідно до чинного законодавства, та доопрацювання програмного забезпечення ЄДАРП (Т.1, арк. 19).

Листом від 15 липня 2019 року №04/1676-11 (Т.1, арк. 20) Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив позивача про те, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації позивачу призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям згідно з Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» в розмірі 302,56 грн на період з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року та в розмірі 316,10 грн на період з 01 липня 2019 року по 31 жовтня 2019 року. На перший період червня 2019 року позивачу нарахована зазначена допомога в сумі 605,12 грн за травень-червень 2019 року, виплата допомоги здійснена 10 червня 2019 року.

Також, у листі зазначено, що позивачу призначена щомісячна компенсація непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи або особою похилого віку, яка досягла 80-річного віку, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 на період з 23 січня 2019 року по 04 квітня 2033 року.

Також, у листі вказано, що позивачу здійснена виплата адресної матеріальної допомоги.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації листами від 27 березня 2019 року №37/13-4608 та від 15 липня 2019 року №37/13-10492 зверталось Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких просило надати роз`яснення стосовно права ОСОБА_1 на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг як особи, що проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, відповідно до чинного законодавства та у разі наявності такого права, управління просило сприяти у вирішенні питання доопрацювання програмного забезпечення ЄДАРП (Т.1, арк. 42,43-44).

У листах Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 квітня 2019 року №051/6266-002/2 та від 29 липня 2019 року №051/13976-002/2 зазначено, що вказані листи адресовані Міністерству соціальної політики України, державному підприємству «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики», Управлінню праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (Т.1, арк. 36-37,38-39).

Зі змісту вказаних листів вбачається, що Департамент просить надати роз`яснення стосовно права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг особою, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі та у разі, якщо такі громадяни мають право на пільги, дати доручення ДП ІОЦ доопрацювати ЄДАРП в частині поширення на них зазначених пільг.

Вважаючи бездіяльність та дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; сім`я - це особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа.

Згідно з положеннями статті 4 цього ж Закону заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім`ї.

Частинами 2, 3 статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ передбачено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України (статті 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ).

На виконання вимог вищезгаданої норми Закону Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250 затвердив Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (надалі - Порядок №250), який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ.

Так, пунктом 2 Порядку №250 визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

При цьому, під прожитковим мінімумом слід розуміти визначену для кожної сім`ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення (стаття 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ).

Малозабезпечена сім`я, в розумінні положень Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Cтаттею 9 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року №2629-VIII встановлено, що у 2019 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 21 відсоток, для дітей - 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю - 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму. Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у 2019 році не може становити більше 75 відсотків рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї.

Суд зазначає, що станом на момент звернення позивача з відповідною заявою про нарахування та виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, щомісячна компенсаційна виплата у розмірі 480 тис.крб. непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку була визначена постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» від 26 липня 1996 року №832.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 втратила чинність 20 березня 2019 року, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян» від 20 березня 2019 року №233, пунктом 1 якої установлено, що непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, щомісячні компенсаційні виплати, призначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" (ЗП України, 1996 р., № 15, ст. 407), здійснюються до моменту втрати зазначеною особою такого права або до дати призначення їй іншої виплати, встановленої законодавством. Зазначені щомісячні компенсаційні виплати здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Крім того, у відповідності до пункту 3 Порядку №250 призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Так, відповідно до Положення про управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 січня 2011 року №25, в редакції розпорядження №657 від 18 листопада 2016 року, до основних завдань управління входить призначення соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (підпункт 3 пункту 5 Положення).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року №65 затверджено Положення Про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Так, пунктом 4.1 Положення передбачено, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відповідно до покладених на нього завдань, здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств, організацій та установ.

Більш того, у відповідності до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 червня 2015 року №423 зі змінами, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктами 8, 28-30 пункту 4 цього Положення передбачено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань:

- визначає щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також для осіб, що належать до основних соціальних і демографічних груп населення; готує та вносить пропозиції щодо затвердження розміру прожиткового мінімуму у державному бюджеті з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін

- розробляє та вносить в установленому порядку пропозиції щодо надання державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких не мають можливості їх утримувати або місце проживання чи перебування батьків яких невідоме, допомоги малозабезпеченим особам, які проживають разом з особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного стороннього догляду, особам з інвалідністю, особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, іншим соціально вразливим верствам населення;

- організовує роботу з призначення та виплати передбаченої законодавством державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких не мають можливості їх утримувати або місце проживання батьків яких невідоме, допомоги малозабезпеченим особам, які проживають разом з особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного стороннього догляду, особам з інвалідністю, особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, іншим соціально вразливим верствам населення, а також надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, компенсації шахтарям за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла;

- здійснює контроль за правильністю надання державної соціальної допомоги.

В той же час, статтею 91 Конституції України встановлено, що закони, постанови та інші акти приймає Верховна Рада України приймає більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 23 січня 2019 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації як непрацююча працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи та їй виплачується щомісячна компенсаційна виплата, призначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян", а також державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині призначення та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги в розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, остання посилається виключно на те, що Закон України «Про Державний бюджет на 2019 рік» та Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не забезпечує їй рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, соціальні виплати, які вона отримує є основним джерелом її існування.

Тобто, фактично, позивач не погоджується з розмірами державної соціальної допомоги, які встановлені Законами України, вважаючи, що такі розміри не можуть забезпечити їй належний рівень життя.

Враховуючи, що судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу нараховується та виплачується державна соціальна допомога як непрацюючій працездатній особі, які доглядає особою з інвалідністю І групи, а також щомісячна компенсаційна виплата малозабезпеченим сім`ям в розмірі, встановленому чинним законодавством України, а незгода позивача зводиться лише до того, що остання не погоджується з встановленим законодавством розміром таких виплат, суд приходить до висновку про відсутність в діях Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправних дій та бездіяльності щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги в розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, оскільки до компетенції останніх не входить визначення розміру державної соціальної допомоги певним категоріям осіб, а покладається лише обов`язок щодо нарахування та виплати такої допомоги, у розмірах встановлених законодавством.

Стосовно позовних вимог до Міністерства соціальної політики України в частині визнання протиправними дій останнього по призначенню та виплаті позивачу державної соціальної допомоги в розмірі, нижчому за прожитковий мінімум та зобов`язання вчинити такі дії, суд зазначає, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань, як на центральний орган виконавчої влади здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, але не здійснює призначення та виплату такої допомоги та компенсації, що, в свою чергу, свідчить про відсутність з боку Мінсоцполітики порушення прав, свобод та інтересів позивача в частині цих позовних вимог та, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

В той же час, суд зауважує, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що остання перебуває на обліку, саме відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та отримує будь-яку державну допомогу, саме призначену відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», що свідчить про необґрунтованість таких тверджень позивача.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, визнання протиправними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, визнання протиправними дій Міністерства соціальної політики України щодо відмови у встановленні позивачу 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року та зобов`язання кожного з відповідачів вчинити такі дії, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

У відповідності до абзацу 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Підпунктом «б» пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення належать видатки на державні програми соціального захисту: допомога малозабезпеченим сім`ям, щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що 50-процентна знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, яка передбачена статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому.

Згідно пункту 2 статті 85 Бюджетного кодексу України виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 102 Бюджетного кодексу України, Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок № 936).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 936 цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 936 призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги". Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117. У разі зміни зареєстрованого місця проживання (перебування) або місця роботи постраждала особа для отримання виплати за новим місцем проживання (перебування) або місцем роботи не пізніше ніж через три місяці подає заяву та довідку про отримані виплати (нарахування) за попереднім місцем проживання (перебування).

Абзацом 3 пункту 13 Порядку №936 передбачено, що відшкодування витрат на надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для оплати житлово-комунальних послуг, придбання палива, передбачених законодавством, здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавець не пов`язує технічну неможливість управління праці та соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації внести зміни до програмного забезпечення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги з ненаданням особі 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги), у разі наявності в особи такого права.

Як було встановлено судом, та не заперечується сторонами у справі та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 є особою, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи ( ОСОБА_2 ) доглядає за нею та не перебуває у шлюбі, що свідчить, що до позивача застосовуються положення абзацу 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, тобто, позивач має право на 50-процентну знижку плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості).

Поряд з цим, не заперечуючи права позивача на 50-процентну знижку плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), відповідач 1 не надає позивачу таку пільгу, посилаючись на недоопрацювання програмного забезпечення.

Так, у рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що статті 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Отже, недосконалість програмного забезпечення, яким керуються у своїй діяльності відповідач 1 не може слугувати підставою для позбавлення позивача такої пільги, як 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), на яку позивач має право у відповідності до положень Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В той же час, суд зазначає, що оскільки позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яке відповідно до покладених на нього завдань, як структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, надає пільги та субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (підпункт 3 пункту 5 Положення про управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації), то саме на нього покладено обов`язок щодо забезпечення реалізації особами такого права на 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами тощо.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та визнання протиправними дій відповідача 1 щодо невстановлення позивачу 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 23 січня 2019 року, тобто з дати взяття останньої на облік в управлінні, як особи, яка має право на таку пільгу та, відповідно, про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами з 23 січня 2019 року.

Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у відмові в встановленні 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що останній було саме відмовлено у встановленні такої знижки.

Більш того, суд звертає увагу, що відмова суб`єкта владних повноважень у вчиненні певних дій стосовно конкретної особи сама по собі не може бути розцінена, як бездіяльність, що свідчить про безпідставність вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що нею взагалі проводились, починаючи з січня 2019 року, будь-які виплати за користування житлом та комунальними послугами, що, відповідно, виключає можливість задоволення вказаних позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Міністерства соціальної політики України в частині відмови в встановленні 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами з 16 січня 2019 року та зобов`язанні вчинити певні дії, суд зазначає, оскільки як вже зазначалось судом, саме на Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації покладено обов`язок щодо встановлення позивачу пільги встановлення позивачу, а саме, 50-процентної знижки плати за користування житлом, комунальними послугами, відповідно, у відповідачів 2 та 3 такого обов`язку не виникло перед позивачем, що, в свою чергу, свідчить про необгрунтованість вказаних позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме,

- про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невстановлення ОСОБА_1 , як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), передбаченої абзацом 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, починаючи з 23 січня 2019 року;

- про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 50-процентну знижку плати за користування житлом, комунальними послугами з 23 січня 2019 року.

- про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Міністерства соціальної політики України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невстановлення ОСОБА_1 , як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), передбаченої абзацом 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, починаючи з 23 січня 2019 року.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02125, місто Київ, вулиця Курнатовського, будинок 7а, код ЄДРПОУ 37397200) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як особі, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі, 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), передбаченої абзацом 1 пункту 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, починаючи з 23 січня 2019 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова