Рішення № 86813723, 08.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м. Київ № 826/11564/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Державного підприємства «УДВП Ізотоп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "УДВП Ізотоп" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 152, код ЄДРПОУ 14308322) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.04.2018 № 0212341209 щодо Державного підприємства "УДВП Ізотоп" про збільшення податкового зобов`язання на 15 275,04 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 3 818,76 грн., що в сумі складає 19 093,80 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачем зазначено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку, за результатами якої встановлено, що сума земельного податку з юридичних осіб визначена позивачем в податковій декларації за 2018 рік з плати за землю є нижча, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, в результаті чого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає незаконним.

Відповідач із такими доводами позивача не погодився, надав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що відповідач при внесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, тому податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 ст. 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, пункту 75.1 ст. 75, згідно порядку, встановленого ст. 76, п. 86.2 ст. 86 Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, за результатами якої було складено акт від 13.03.2018 року №187/26-15-12-09-19/14308322.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про наявність відхилень від розміру ставки земельного податку, зазначеного у податковій декларації, від розміру ставки податку, встановленого п. 5.3.3.28 Положення в розмірі - 0.99 відсотків та збільшив суму податкового законодавства на 15 275 ,04 грн.

06 квітня 2018 року відповідачем, на підставі акту та висновку про розгляд заперечення на акт перевірки № 13667/10/26-15-12-09-18 від 03.04.2018 року, було складено податкове повідомлення-рішення №0212341209. У вказаному податковому повідомленні-рішенні було збільшено податкове зобов`язання у розмірі 15 275,04 грн та розраховано штрафні санкції у розмірі 3 818,76 грн.

Після отримання податкового повідомлення-рішення 16 квітня 2018 року, позивачем 25 квітня 2018 року було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

25 червня 2018 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги від 20.06.2018 року №21045/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2018 року №0212341209 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями, зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язків, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з порядком проведення такої перевірки, визначеного статтею 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Разом з тим, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Зі свого боку, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, що узгоджено статтею 269 ПК України.

Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (підпункт 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Статтею 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (додаток № 3) (далі - Положення).

Так, пунктом 5.3.3.14 Положення передбачено, що плата за користування земельними ділянками державних підприємств, що здійснюють видання книг (клас 58.11 група 58.1 КВЕД ДК 009:2010), та ті, які не підлягають приватизації відповідно до закону - становить 0,01 відсотка від їх нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач вказує на те, що ДП «УДВП Ізотоп», відповідно до КВЕД, займається наступними видами діяльності: 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 33.20 - установлення та монтаж машин та устаткування; 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

В зв`язку із цим, на думку відповідача, застосування позивачем у декларації з земельного податку ставки 0,01% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок є неправомірним та не відповідає вимогам підпункту 5.3.3.14 пункту 5.3.3 Положення, застосувавши, зі свого боку, ставку податку за землю у розмірі 0,1 %.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо застосування до відповідача ставки земельного податку у розмірі 0,1 %, та встановив наступне.

Як встановлено вище, пунктом 5.3.3.14 Положення, передбачено, що плата за користування земельними ділянками державних підприємств, що здійснюють видання книг (клас 58.11 група 58.1 КВЕД ДК 009:2010), та ті, які не підлягають приватизації відповідно до закону - становить 0,01 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, підпункт 5.3.3.14 пункту 5.3.3 Положення складається з двох частин та передбачає застосування 0,01 відсотка не тільки до підприємств, які здійснюють видання книг, а й до підприємств, які не підлягають приватизації.

Вказане підтверджується також висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/326 від 19 жовтня 2018 року, яке долучено до матеріалів справи та проаналізовано судом під час вирішення справи по суті.

Суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» позивач - Державне підприємство «УДВП Ізотоп» належить до переліку підприємств, які підлягають приватизації.

В зв`язку із чим, застосування до позивача норми п 5.3.3.28 Положення та збільшення в зв`язку із цим податкового зобов`язання є незаконним та необґрунтованим.

Отже, вказані обставини свідчать про невірне тлумачення контролюючим органом норм Положення та їх застосування, а відтак підтверджують протиправність висновків, викладених в акті перевірки, що є підставою для задоволення позовних вимог та скасування прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 року №0212341209.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в т.ч. пов`язані із проведенням експертиз.

Так, на підтвердження сум, сплачених за проведення лінгвістичної експертизи, позивачем надано платіжне доручення №417 від 18.09.2018 року на суму 3 000,00 грн., в зв`язку із чим вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-262 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "УДВП Ізотоп" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 152, код ЄДРПОУ 14308322) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУДФС у м. Києві вд 06.04.2018 року №0212341209 щодо Державного підприємства «Українське державне виробниче підприємство «Ізотоп» (податковий номер 14308322, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 152) про збільшення податкового зобов`язання на 15275,04 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 3818 грн,76 гр, що в сумі складає 19093 грн 80 коп;

3. Стягнути на користь Державного підприємства "УДВП Ізотоп" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 152, код ЄДРПОУ 14308322) понесені судові витрати у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн ) та витрат за підготовку висновку експерта у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980);

4. Стягнути на користь Державного підприємства "УДВП Ізотоп" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 152, код ЄДРПОУ 14308322) понесені витрати за підготовку висновку експерта у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа