Рішення № 86813542, 08.01.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року справа № 580/3329/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо припинення виплати позивачу з 31.03.2016 по 30.04.2019 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області відновити позивачу виплату пенсії за минулий час виплати з 31.03.2016 по 30.04.2019;

- рішення суду допустити до негайного виконання.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з тим, що позивачу було припинено виплату пенсії, вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за роз`ясненнями. У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 08.10.2019 № 1656/Є-14 було повідомлено, що оскільки пенсійна справа надійшла до відповідача 26.04.2019, то виплату пенсії проведено з травня 2019 року та нараховано доплату за період з 31.03.2016 до 30.04.2019. Виплата пенсії з 31.03.2016 до 30.04.2019 буде проведена згідно з окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. Позивач зазначає, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706) не встановлює випадків для припинення виплати пенсії. Держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. Щодо посилання відповідача на відсутність окремого порядку, що має бути затверджений Кабінетом Міністрів України щодо виплати сум соціальних виплат, не виплачених за минулий період, як на підставу для невиплати позивачу нарахованої пенсії за період з 31.03.2016 до 30.04.2019, позивачем зазначено, що згідно з частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, утому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, що підміняють або суперечать законам України. Позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку виплати пенсії за минулий період, як на перешкоду виплати заборгованості позивачу, є безпідставними. Унаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави з виплати такої заборгованості.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито спрощене провадження у справі відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

25 листопада 2019 року до адміністративного суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач припинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Постанова КМУ № 509), від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637) та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі Постанова КМУ № 365). Відповідач підтвердив знаходження позивача на його обліку, зазначив, що пенсійні виплати з березня 2016 року по квітнень 2019 року обліковуються в управлінні та будуть виплачені на підставі окремого порядку, який буде прийнятий Кабінетом Міністрів України. З вказаних підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження. Враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого судді Гараня С.М. у період з 02.12.2019 по 30.12.2019, щорічну відпустку 02.01.2020 та відрядження 03.01.2020 розгляд справи здійснюється у перший робочий день 08.01.2020.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 - згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2019 № 7125-5000097701.

Відповідно до пенсійного посвідчення позивач є пенсіонером за віком.

Відповідно до розпорядження начальника Старобільського об`єднаного управління ПФУ Луганської області від 23.04.2019 встановлено, що позивача знято з обліку з 01.05.2019, пенсія виплачена по 29.02.2016.

Згідно довідки від 01.04.2019 № 7125-5000097701 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за місцем перебування - АДРЕСА_4 .

На звернення позивача щодо виплати невиплаченої пенсії відповідач листом від 08.10.2019 № 1656/Є-14 повідомив позивача, що оскільки пенсійна справа надійшла до відповідача 26.04.2019, то виплату пенсії проведено з травня 2019 року та нараховано доплату за період з 31.03.2016 до 30.04.2019. Виплата пенсії з 31.03.2016 до 30.04.2019 буде проведена окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі АТ «Державний ощадний банк України».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.7-1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Нормативно-правовим актом, що визначає підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону № 1058 за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) у інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не належить та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Мотиви припинення пенсійних виплат позивачеві, зазначені у відзиві з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на дотримання вимог Порядку № 365, суд вважає непереконливими і безпідставними, позаяк Закон № 1058 має вищу юридичну силу.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, тому питання щодо припинення пенсійних виплат (що є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за період з 31.03.2016 до 30.04.2019, порушив право позивача на отримання пенсії, що є об`єктом захисту соціальної і правової держави.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у рішенні від 15.01.2019 у справі № 592/6813/17 (ЄДРСР 79207796) за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій Управління ПФУ щодо припинення нарахування та виплати пенсії та зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, що виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01.04.2017, у якій підставою припинення нарахування пенсії було скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. Аналогічну позицію викладено і у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 справа №636/3445/16-а (ЄДРСР 84676191). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Встановлення судом відсутності законності втручання у право на пенсію позивача з боку відповідача, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що порушене право позивача на отримання пенсії має бути ефективно поновлене судом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 31.03.2016 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058, обмеження права власності позивача не було законним.

Щодо допуску рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, то суд, виходить з такого.

Із положень пункту 1 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, як видно зі змісту процитованої норми, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.

Проте, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області відновити позивачу виплату пенсії за минулий час виплати з 31.03.2016 по 30.04.2019.

Відтак, враховуючи наведене, правових підстав для допуску рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, суд не вбачає.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 31.03.2016 по 30.04.2019 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) відновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) виплату пенсії за минулий час виплати з 31.03.2016 по 30.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Гарань