Рішення № 86813368, 10.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року № 320/5888/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника позивача - Таргонського М.М., представника відповідача - Менькова М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001381202 від 15.04.2019 та №0001391202 від 15.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що ГУ ДФС у Київській області винесенні податкове повідомлення-рішення №0001381202 від 15.04.2019, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 376784,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 94196,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001391202 від 15.04.2019, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 2617,00 грн. На думку позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та прийнятими протиправно, так як підприємство діяло у чіткій відповідності до норм Податкового кодексу України та не допускало вказаних порушень.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавав відповідь на відзив. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (ідентифікаційний код: 30530431, місцезнаходження: 08294, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84) з 05.08.1999 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Види господарської діяльності позивача: код КВЕД 23.13 виробництво порожнистого скла (основний); код КВЕД 23.19 виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних; код КВЕД 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; код КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області, на підставі направлень від 19.02.2019 №494 та №495 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бучанський завод склотари» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2018 року.

За результатами проведення документальної позапланової перевірки складено акт №217/10-36-12-02/30530431 від 19.03.2019 року (надалі - Акт).

Згідно висновків Акту ГУ ДФС у Київській області встановлено наступні порушення:

1. Документальною позаплановою виїзною перевіркою не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018 року у розмірі 376784,00 грн. (податкова декларація з податку на додану вартість вх. №9307688438 від 18.01.2019).

2. Документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Бучанський завод склотари» з питань правомірності декларування сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість вх. №9307688438 від 18.01.2019) встановлено порушення: п. 198.5. ст. 198 , п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, в результаті чого у відповідності до п. 200.14 статті 200 ПК України:

-завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 376784,00 грн.;

-завищено від`ємне значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2617,00 грн.

Надалі, не погоджуючись з підставами кваліфікування дій ТОВ «Бучанський завод склотари», а саме з ви значимими в Акті порушеннями п. 198.5. ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивач подав заперечення №11/01 від 01.04.2019.

Позивачем 11.04.2019 отримано відповідь від ГУ ДФС у Київській області №13446/10/10-36-12-02-10 від 11.04.2019, якою заперечення №11/01 від 01.04.2019 залишено без задоволення, а висновки Акту без змін.

В подальшому, TOB «Бучанський завод склотари» 07.05.2019 отримало податкові повідомлення-рішення №0001381202 від 15.04.2019 та №0001391202 від 15.04.2019, якими встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 376784,00 грн. і застосовано штрафні-санкції в сумі 91496,00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 2617,00 грн.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Бучанський завод склотари» 21.05.2019 за №17/2 подано скаргу (далі - Скарга) до Державної фіскальної служби України з проханням скасувати податкові повідомлення-рішення №0001381202 від 15.04.2019 та № 0001391202 від 15.04.2019.

17.07.2019 за результатами розгляду Скарги на адресу позивача за № 16199-99-11-04-01-25 надійшло рішення ДФС України про результати розгляду Скарги від 03.07.2019 (надалі - Рішення), яким Скаргу ТОВ «Бучанський завод склотари» (вх. 19030/6 від 23.05.2019) залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском 10-денного строку на адміністративне оскарження.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивач, в адміністративному порядку звернувся зі скаргою Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України про результат розгляду скарги від 05.06.2019 №25841/6/99-99-11-04-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо витрат ТОВ «Бучанський завод склотари» по придбанню електроенергії, оплати послуг охорони та оренді складських приміщень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як зазначено в п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд звертає увагу, що наведені вище положення дають право платнику податків відносити до податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені під час придбання товарів та послуг виключно в межах проведення господарської діяльності.

Згідно пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З вищенаведеного пункту вбачається, що основним критерієм господарської діяльності платника - ТОВ «Бучанський завод склотари», є діяльність спрямована на отримання доходу, який виникає під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, а саме: здача в оренду обладнання, устаткування, об`єктів нерухомості та власного автотранспорту.

При цьому ні ПК України, ні жодний інший нормативно-правовий акт не встановлює обов`язковості та прив`язки щодо того, що господарською діяльністю підприємства вважається діяльність, яка здійснюється в межах основного виду економічної діяльності.

Таким чином, виходячи з наведеного вище будь-яка діяльність, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та спрямована на отримання доходу є господарською.

Судом встановлено, що ТОВ «Бучанський завод склотари» орендує 2 земельні ділянки площею 15,2 га та 3,2 га та має у власності майновий комплекс, загальна площа будівель якого становить більше 20000 квадратних метрів.

З матеріалів справи вбачається, що частина основних засобів (необоротних активів) переведена в категорію утримуваних для продажу та які, по мірі можливості, реалізуються стороннім підприємствам.

В свою чергу така ознака необоротного активу, як «утримуваний для продажу», згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - ПС(Б)О) 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" не дає права нараховувати амортизацію на даний Необоротний актив та при цьому не звільняє від обов`язку збереження такого активу.

Таким чином, товариство здійснює охорону основних засобів (в т.ч. утримуваних для, продажу), майна та майнового комплексу, які належить товариству на праві власності, забезпечує мінімальне обслуговування, в тому числі і придбаває електроенергію, та несе, у зв`язку з цим, певні витрати.

Так згідно п. 17 ПС(Б)О 16 «Витрати» - витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Пунктом 18 ПС(Б)О 16 «Витрати» передбачено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що товариство і не могло віднести ні витрати, пов`язані з придбання електроенергії, ні витрати з охорони - до виробничих, так як дана категорія витрат напряму відноситься до адміністративних витрат (незалежно від того, запущений чи зупинений процес виробництва).

Однак, потрібно зауважити, що діяльність товариства спрямована не лише на утримання майна, а й отримання певних матеріальних вигод від майна, яке перебуває у власності (в результаті здачі в оренду транспортних засобів, складських приміщень, реалізації основних засобів та інше), у зв`язку з чим діяльність товариства є господарською.

Суд наголошує, що визначення господарської діяльності, яке міститься в пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України стосується загальної діяльності платника податку, яка має бути направлена на отримання доходу, а не окремо взятої господарської операції.

Щодо оренди складських приміщень згідно Договору №04/2015-БТ від 30.10.2015 укладеного між ТОВ «Бучанський завод склотари» (Орендар) та ТОВ «Бучанський завод скловиробів» (Орендодавець), суд зазначає наступне.

Укладення даного договору зумовлено необхідністю використання складських приміщень для зберігання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей товариства, так як більша частина будівель та приміщень самого товариства в аварійному стані і зберігати основні засоби та товарно-матеріальні цінності товариства там неможливо. Враховуючи поступову реалізацію товариством основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, оренда складських приміщень є необхідною умовою для належного збереження основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, враховуючи наведене вище, послуги охорони майнового комплексу, придбання електроенергії та оренда складських приміщень є тими активами, які придбаваються підприємством задля ведення господарської діяльності ТОВ «Бучанський завод склотари», у зв`язку з чим товариство не зобов`язане нараховувати компенсуючі податкові зобов`язання згідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Щодо твердження відповідача про використання позивачем палива в негосподарських операціях без підтверджуючих первинних документів та затверджених норм витрат палива та мастильних матеріалів суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство протягом 2018 року використало та в подальшому списало пальне для службових автомобілів на загальну суму 21675,86 грн. (сума ПДВ 3595,97 грн.).

Протягом періоду перевірки (2018 р.) не існувало ні спеціальної форми подорожного листа, ні порядку його заповнення, так як втратив чинність наказ Держкомстату від 17.02.1998 за № 74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" (наказ Держкомстату від 19.03.2013 за № 95).

При цьому пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Мінфіну 24.05.1995 № 88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Судом встановлено, що оскільки типові або спеціалізовані форми подорожного листа скасовані то ТОВ «Бучанський завод склотари» наказом від 26.02.2018 №1/3 «Про затвердження форми первинних документів для обліку використання палива на підприємстві» затвердило форму звіту обліку використання палива у вигляді подорожнього листа, який заповнюється по результатам місяця. Також товариство встановило, що для ведення обліку використання палива використовуються бланки подорожніх листів (форма бланку затверджена наказом Держкомстату від 17.02.1998 р. № 74).

При цьому пунктом 2 вищевказаного наказу товариство визначило, що обов`язковими до заповнення є наступні графи:

- номер та дата подорожнього листа;

- місяць, за який заповнюється подорожній лист;

- автомобіль, на який складено подорожній лист;

-водій;

-марка пального;

-рух пального;

-підпис водія;

-особливі примітки.

Таким чином, враховуючи відсутність обов`язкової форми первинного документу, на виконання вимог чинного законодавства, товариство затвердило свою форму первинного документу, на підставі якого здійснювало списання пального.

При цьому хочемо зазначити, що дані витрати напряму пов`язані з господарською діяльністю підприємства (здача звітів, передача показників електроенергії, поїздки в банки, закупівля товарно-матеріальних цінностей, передача документів контрагентам - дані поїздки зафіксовані в подорожніх листах).

Таким чином, товариство не порушує вимоги ПК України у зв`язку з віднесенням податку на додану вартість, який виник при придбанні пального, до податкового кредиту, а зменшення податковим органом від`ємного значення з ПДВ, у зв`язку з цим, є неправомірним.

Крім наведеного вище судом встановлено, що подорожні листи підприємства відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як мають усі обов`язкові реквізити первинного документа.

Щодо твердження відповідача стосовно не затвердження на підприємстві власних норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних положень «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (далі - Норми), які затверджені Наказом Міністерства транспорту України 10.02.1998 №43, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування, потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Згідно таблиці А.2.3 Норм, затверджені лінійні норми для Легкових автомобілів (з наведенням ідентифікаційних даних).

Даною таблицею визначені лінійні норми витрат палива, в тому числі для марки та моделі автомобілів, які є у власності товариства, у зв`язку з чим необхідності повторного затвердження внутрішніх Норм витрат палива та мастильних матеріалів, необхідності не було та не має.

Судом встановлено, що на підприємстві окремими додатками до наказу від 26.02.2018 №1/3 «Про затвердження форми первинних документів для обліку використання палива на підприємстві», затверджені регулярні та найбільш вживані маршрути на підприємстві - в кілометрах.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що висновки в Акті, щодо порушення підприємством п. 198.5. ст. 198 , п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та податкові повідомлення-рішення №0001381202 від 15.04.2019 та №0001391202 від 15.04.2019 є безпідставними та підлягають скасуванню, так як підприємство діяло у чіткій відповідності до норм ПК України та не допускало вказаних порушень.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган в Акті перевірки вказує на обов`язковому затвердженні власних норм витрат палива, при тому, що акт не містить жодного згадування про перевищення витрат палива товариством. Тобто податковий орган самостійно, без жодного правового обґрунтування визначив для товариства обов`язок, який не має правового підґрунтя.

Таким чином позиція податкового органу, щодо того, що товариство в обов`язковому порядку мало затвердити власні норми споживання пального є безпідставною та протиправною.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001381202 від 15.04.2019, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 376784,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 94196,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001391202 від15.04.2019, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 2617,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, у зв`язку із чим позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,0 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 16.10.2019 №23693.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0001381202 від 15.04.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0001391202 від 15.04.2019.

4. Стягнути сплачений судовий збір 7103 (сім тисяч сто три) грн. 96 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 грудня 2019 р.