Рішення № 86813339, 09.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2020 р. справа № 300/2376/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 04.12.2019 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також ГУПФУ в Івано-Франківській області - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 01.01.1971р.н., з 24.08.1988 по 21.08.1989 працювала на посадах вихователя дитячого садка в колгоспі "Верховина", з 15.09.1989 по 14.08.1990 - на посаді старшої піонервожатої Мельницької неповної середньої школи, з 15.08.1990 по 31.08.1992 - на посаді завідуючої бібліотекою Мельницької неповної середньої школи, з 01.09.1992 по 14.09.2017 - на посаді вчителя української мови та літератури Дубраківської та Чертізької ЗОШ . Таким чином, стаж роботи позивача за вислугу років як працівника освіти складає загалом 28 років 11 місяців 26 днів, що підтверджується записами у трудовій книжці, індивідуальними відомостями про застраховану особу, копіями наказів з місця роботи та витягами із протоколів засідання правління колгоспу "Верховина". У зв`язку з набуттям права на призначення пенсії за вислугу років, позивач 25.07.2019 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак, 25.09.2019 листом №6217 відповідачем повідомлено позивача про те, що їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Зокрема у своєму листі відповідач повідомляє, що ним не зараховано до вислуги років позивача період роботи з 15.08.1990 по 31.08.1992 на посаді завідуючої бібліотекою. Крім цього, в листі не зазначено про зарахування до вислуги років позивача періоду роботи з 24.08.1988 по 21.08.1990 на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі "Верховина". Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправною відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років з 25.07.2019 з дня звернення до відповідача за призначенням даного виду пенсії, врахувавши період її роботи з 24.08.1988 по 21.08.1989 та з 15.08.1990 по 31.08.1992 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.12.2019. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.37-43). Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки копії протоколів (про прийняття в члени колгоспу), які додано до матеріалів позовної заяви, не було додано до документів при зверненні за призначенням пенсії. Також в самій заяві про призначення пенсії від 25.07.2019 позивачем власноручно підтверджено, що довідки про стаж роботи в колгоспі вона не може надати, оскільки відсутні підтверджуючі документи. Щодо не зарахування до спеціального стажу роботи періоду з 15.08.1990 по 31.08.1992 на посаді завідуючої бібліотекою Хмельницької неповної середньої школи зазначає що згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачено. Отже період роботи на цій посаді не зараховується до спеціального стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років.

06.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив то пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що 25.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 19).

Позивачем до заяви про призначення пенсії додано копії документів, що посвідчують особу, як передбачено пунктами 1.1 та 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, а саме: (трудової книжки та довідок) (а.с. 12-13, 19).

Згідно записів трудової книжки, позивач з 24.08.1988 по 21.08.1989 працювала на посадах вихователя дитячого садка в колгоспі "Верховина", з 15.09.1989 по 01.09.1992 - на посаді старшої піонервожатої Мельницької неповної середньої школи, з 02.09.1992 по 14.09.2017 - на посаді вчителя української мови та літератури Дубраківської та Чертізької ЗОШ (а.с.12-13).

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області листом від 25 вересня 2019 р. №6217 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з тим, що згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 29 років 8 місяців 16 днів, в тому числі стаж роботи, що дає право для призначення пенсії за вислугу років - 25 років 11 місяців 10 днів, а саме: з 15.09.1989 по 14.08.1990 на посаді старшої піонервожатої та з 01.09.1992 по 27.02.2015, 01.03.2015 по 29.08.2015, 01.09.2015 по 14.09.2017 на посаді вчителя української мови та літератури. Період з 15.08.1990 по 31.08.1992 на посаді завідуючої бібліотекою не враховується для призначення пенсії за вислугу років, оскільки бібліотекарів шкіл Переліком закладів і установ освіти і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. № 909 (із змінами внесеними постановою КМУ від 26.09.2002 №1436) не передбачено, відповідно робота на цій посаді не дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с. 20 та зворотна сторона).

Не погодившись з рішенням відповідача від 25 вересня 2019 р., позивач звернулась з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із змінами, внесеними відповідно до Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набув чинності з 01.01.2016 право на пенсію за вислугою років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців.

Водночас особам, які на 1 квітня 2015 мали 25 років спеціального стажу, а станом на 1 січня 2016 - 25 років 6 місяців, збережено право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення особою пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно пункту "е" частини першої статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №909 від 04 листопада 1993 року, передбачено бібліотекарів бібліотек.

При цьому відповідно до пункту 2 приміток до Постанови КМУ №909 від 04 листопада 1993 року робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Статтею 6 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" визначено види бібліотек, які, зокрема, за призначенням поділяються на публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами; спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій).

Бібліотека, відповідно до частини третьої статті 12 цього Закону, може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.

При цьому статтею 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" встановлені соціальні гарантії працівників бібліотек, відповідно до частини першої якої на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини шостої статті 30 цього Закону працівники бібліотек мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи наведені положення Закону, приймаючи до уваги, що переліком Постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року передбачена посада бібліотекара незалежно від форми власності, відомчої належності закладів і установ або статусу, суд зазначає, що період роботи позивача з 15.08.1990 по 31.08.1992 в Мельницькій неповній середній школі на посаді завідуючої бібліотекою має зараховуватись до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначенні пільгової пенсії на те, що Мельницька неповна середня школа, у якій працювала позивач, не має статусу закладу юридичної особи, є помилковим, оскільки для встановлення права позивача на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вказане питання не є визначальним.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пунктом 3 вищезазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Стаж роботи позивача на посаді завідуючої бібліотекою в Мельницькій неповній середній школі за період з 15.08.1990 по 31.08.1992 підтверджується копією наказу по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому №196-к від 09.08.1990 та копією наказу по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому №483-к від 02.09.1992 (а.с. 17-18).

Вказана правова позиція суду узгоджується з судовими рішеннями Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №127/9277/17, адміністративне провадження №К/9901/30592/18, від 30.09.2019 у справі №537/1061/17, адміністративне провадження №К/9901/17385/18 та з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2017 у справі №К/800/10661/16.

Що стосується періоду роботи позивача за період з 24.08.1988 по 21.08.1989 на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі "Верховина", про який не зазначено у листі Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області №6217 від 25.09.2019, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно пункту 1 статті 39 Закону України "Про позашкільну освіту" зазначено перелік позашкільних закладів, на які поширюється дія даного Закону. Статтею 29 Закону України "Про освіту" передбачено, що в структуру освіти входить дошкільна освіта.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про позашкільну освіту" систему дошкільної освіти становлять дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Статтями 16, 18 Закону Української РСР "Про народну освіту" від 28.06.1974, що діяв на час роботи позивача у колгоспі "Верховина", з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім`ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

У відповідності до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Статтею 11 Конституції УРСР визначено, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Зважаючи на те, що у цей період колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої, вказаний період роботи прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.

Відповідно до пункту 6 Постанови Ради Міністрів СРСР "Про трудові книжки колгоспників" №310 від 21.04.1975 року всі записи у трудовій книжці завіряються у всіх розділах за час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої особи і печаткою.

З огляду на вищевикладені норми, суд вважає, що документи, які надав позивач відповідачу, дають підстави для зарахування спірного періоду до стажу роботи.

З копії трудової книжки № НОМЕР_1 позивача судом встановлено, що з 24.08.1988 ОСОБА_3 прізвище змінено на Савчин на основі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , прийнята на роботу вихователя дитячого садка в колгосп "Верховина" на підставі протоколу №9 від 26.08.1988. З 21.08.1989 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі протоколу №9 від 16.08.1989. Всі записи у трудовій книжці завірені підписами голови колгоспу та печатками, тому підстав вважати такі записи спірними немає (а.с. 12).

Записи в трудовій книжці позивача вчинені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №5.

Як вбачається з копії протоколу №9 засідання правління колгоспу "Верховина" від 26.08.1988 позивач прийнята в члени колгоспу на роботу вихователя дитячого садка, а також з копії протоколу №10 засідання правління колгоспу "Верховина" від 16.09.1989 вбачається, що позивач звільнена з посади за власним бажанням з 21.08.1989 (а.с. 14-15).

Вказана правова позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №466/2943/17, адміністративне провадження №К/9901/21027/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні періоди роботи позивача на посаді завідуючої бібліотекою та вихователем дитячого садка в колгоспі "Верховина", входять до спеціального стажу, що дає підстави для зарахування даного періоду роботи до спеціального стажу та дає право на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності винесення рішення оформлене листом від 25 вересня 2019 р. №6217, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №0.0.1519671609.1 від 12.11.2019.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.

Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом матеріалів справи, консультації, підготовка адміністративного позову та додатків до нього, вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача по справі, а також підготовка відповіді на відзив по даній справі на суму 7000 грн.

Суд зазначає, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача по справі, а також підготовка відповіді на відзив по даній справі не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 2500 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років з 25.07.2019 - з дня звернення за призначенням даного виду пенсії, врахувавши період її роботи з 24.08.1988 по 21.08.1989 та з 15.08.1990 по 31.08.1992 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитюк Р.В.