Ухвала суду № 86813255, 08.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

08 січня 2020 року Справа № 280/20/20 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними наказу та акту, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними наказ щодо проведення документальної невиїзної перевірки від 08.02.2019 та акт №252/08-01-13-05/2960022088 за результатами документальної невиїзної перевірки від 05.04.2019 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0013531305.

Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160,161 КАС України.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160,161 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 2,5 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Із аналізу наведених норм КАС слідує, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Суд зауважує на тому, що згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

З наведеного вбачається, що сам по собі факт призначення контролюючим органом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює для платника податків ніяких юридичних наслідків та не може порушити його прав та законних інтересів.

У свою чергу акт проведення перевірки та акт перевірки також не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника. Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб`єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника.

З огляду на викладене, ані наказ на проведення перевірки, ані акт перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків, не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника.

Таким чином, до адміністративного суду може бути оскаржено саме податкове повідомлення-рішення, а не акт перевірки.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги потребують уточнення.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, предметом даної позовної заяви, зокрема є протиправний, на думку позивача, наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.02.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 »

З даним позовом позивач звернувся до суду 27.12.2019 (згідно відбитка штемпеля на поштовому конверті працівників Укрпошти), тобто більш ніж через 6 місяців з дати прийняття оскаржуваного наказу, однак, позивачем не надано до суду жодних доказів, які свідчили б про дату коли позивач дізнався про порушення його прав оскаржуваним наказом, оскільки, суд, при вирішенні питання щодо подачі позовної заяви в межах строку звернення, має встановити дату коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу позивача на необхідність приведення ним позовної заяви у відповідність до вимог ч.4 ст. 161 КАС України, шляхом подання до суду доказів, що дали б суду змогу встановити дату коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаруваним наказом.

Разом з цим, згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII встановлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.

Відповідно до абзаців 1-2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В позовні заяві позивач, зокрема, просить визнати протиправним наказ від 08.02.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 » та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0013531305.

Отже, позовна заява містить одночасно вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру.

Так, сума судового збору, який підлягає сплаті за звернення позивача з вимогою майнового характеру, становить 768,40 грн. (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму).

В свою чергу, сума судового збору, який підлягає сплаті за звернення позивача з вимогою немайнового характеру, становить 768,40 грн. (0,4х1921,00 грн.).

Отже, загальна сума судового збору, яка має бути сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 1536,80 грн. (768,40 грн. + 768,40 грн.).

Проте, доказів сплати судового збору за подання позовної заяви, матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1536,80 грн.

Крім того, на вимогу пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві не зазначено про таке підтвердження.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними наказу та акту, скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду: уточненої позовної заяви із урахуванням зауважень суду в даній ухвалі, відповідно до кількості учасників, доказів, що дали б суду змогу встановити дату коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаруваним наказом, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1536,80 грн.

Реквізити для сплати судового збору: «Отримувач коштів - УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38025423; Банк отримувача - Казначейство Ураїни (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача -UA078999980000034310206084010; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Призначення платежу - *; 101; ___ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)».

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.В. Сіпака