Рішення № 86813025, 09.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4774/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11 листопада 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, підтвердженого доданими до заяви документами, заробітної плати для обчислення пенсії, з 08 листопада 2019 року та подальшим застосуванням норми частини третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 5-9/.

Позов обґрунтований тим, що позивач набув право на призначення пенсії за віком та 08 листопада 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення такої пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11 листопада 2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки ним не подано документи, які підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні. З вказаним рішенням позивач не погоджується, адже вважає, що він є громадянином України, досяг пенсійного віку та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 2-4/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 25-26/ зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11 листопада 2019 року позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки позивачем не надано документів, що у встановленому законодавством порядку підтверджують його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та постійно проживає на території держави Ізраїль, що підтверджено відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 30 жовтня 2018 року /а.с. 20/.

08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком (вх.№7807/662 від 08 листопада 2019 року) /а.с. 29/.

До заяви ОСОБА_1 додав копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеруа, копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 30 жовтня 2018 року, з відміткою про постійне проживання в державі Ізраїль, копії та оригінали трудових книжок ОСОБА_1 від 10 червня 1974 року та від 20 червня 1979 року, копію військового квитка ОСОБА_1 та довідку про заробітну плату АТ по туризму та екскурсіях "Полтаватурист" за 1988-1995 роки №03-04/114 від 27 серпня 2019 року, архівну довідку №02-04/01/1745-л від 30 вересня 2019 року архівного відділу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо періодів роботи та заробітної плати за період з 1986 року по 1988 рік /а.с.28-29, 31-43/.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в Україні у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні /а.с. 28/.

Не погодившись з рішенням відповідача №162 від 11 листопада 2019 року та вбачаючи наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Статтею 46, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV /далі - Закон №1058-IV/ загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за №22-1 /далі - Порядок №22-1/.

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Отже, заява про призначення пенсії може бути подана особисто заявником або його представником, повноваження якого підтверджені у встановленому законодавством порядку.

Судовим розглядом встановлено, що заяву про призначення пенсії за віком подано позивачем особисто 08 листопада 2019 року (вх.№7807/662 від 08 листопада 2019 року), про що свідчить його особистий підпис /а.с.29-зворот/ та що не заперечується відповідачем.

Підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Отже, у Порядку № 22-1 не зазначено який саме паспорт може бути пред`явлений заявником при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком: чи-то внутрішній паспорт громадянина України, чи-то паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем рішення №162 від 11 листопада 2019 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні, так як останній постійно проживає в державі Ізраїль.

Надаючи оцінку такому мотиву відмови у призначенні пенсії позивачу, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18 січня 2001 року документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, зокрема й права на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення громадянина.

Відтак, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, так як відповідно до конституційних принципів України право на пенсійне забезпечення гарантується громадянам України незалежно від того, де проживає така особа. А паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що підтверджує особу та громадянство України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №475/164/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 84621472), та узгоджується із позицією Конституційного Суду України із зазначеного питання, викладеною у пункті 3 Рішення № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року.

Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні 08 листопада 2019 року до відповідача із заявою про призначення пенсій за віком ОСОБА_1 , серед іншого, подано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 30 жовтня 2018 року /а.с. 29, 31/.

В паспорті, який було пред`явлено позивачем, зазначено дату його народження та міститься відмітка, що позивач перебуває на консульському обліку в державі Ізраїлі, що, на думку суду, повністю відповідає вимогам, зазначеним у Порядку №22-1, щодо підтвердження особи позивача, його віку та місця проживання, а також наявність громадянства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11 листопада 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним.

Вирішуючи вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за віком з 08 листопада 2019 року (дати звернення за призначенням пенсії), суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, пенсія в даному випадку має призначатись з 08 листопада 2019 року (з дня звернення із відповідною заявою).

Водночас суд бере до уваги те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше. Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Питання про призначення пенсії за віком, порушене у заяві позивача, не вирішувалася по суті відповідачем та ним не надавалася оцінка документам про вік, стаж та заробітну плату позивача. За таких обставин вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 листопада 2019 року, зареєстровану 08 листопада 2019 року за вхідним номером № 7807/662, про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

При прийнятті рішення за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08 листопада 2019 року про призначення пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повинно дослідити документи про вік, стаж, заробітну плату позивача та інші документи, необхідні для призначення пенсії за віком.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання відповідача застосовувати у подальшому положення норми частини третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо виплати пенсії за віком у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає про її передчасність, оскільки наразі призначення пенсії не здійснено, відповідні виплати не проведено, а судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані чи оспорювані права. Оскільки рішення суду не може регулювати відносини на майбутнє та ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині та, як наслідок, відсутність підстав для її задоволення.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 768,40 грн згідно квитанції №0.0.1542804236.1 від 04 грудня 2019 року, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 384,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11 листопада 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) від 08 листопада 2019 року, зареєстровану 08 листопада 2019 року за вхідним номером № 7807/662, про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк