Рішення № 86812994, 03.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4397/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецької В.О.,

представника позивача - Сидоренко І.О.,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Ромакс-Трейд" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Ромакс-Трейд" (далі - ПП "Ромакс-Трейд") в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС України від 10 жовтня 2019 року № UA806020/2019/000545/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує протиправністю та необґрунтованістю спірного рішення, оскільки для митного оформлення товару - автомобіля марки KIA модель Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару - 3800,00 Євро. За доводами позивача, вартість ввезеного автомобіля підтверджується договором купівлі - продажу транспортного засобу, розрахунком-фактурою та прибутковим касовим ордером, якими підтверджено сплату позивачем за вказаний автомобіль 3800,00 Євро, тобто фактично відповідає задекларованій вартості автомобіля. Таким чином, позивачем було дотримано усіх вимог митного законодавства при митному оформленні ввезеного товару.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві час для усунення недоліків. 25 листопада 2019 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4397/19, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 грудня 2019 року.

11 грудня 2019 року до суду від Полтавської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 так як коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару. При митному оформленні товару відбулося опрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, з огляду на що митним органом здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: адреса продавця в рахунку фактурі та в техпаспорті відрізняється, представник підприємства, який зазначений в рахунку фактурі відрізняється від представника підприємства з яким уклали договір у результаті проведення консультацій з декларантом, останнім не надано митному органу додаткових документів на підтвердження митної вартості товару. Такими чином, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України та визначена митна вартість становить 6905,00 Євро /а.с. 37-43/.

Судове засідання, призначене на 12 грудня 2019 року, відкладено до 03 січня 2020 року за клопотанням представника позивача.

20 грудня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідачем на наведено мотивів та аргументів стосовно того, яким чином виявлені у поданих документах розбіжності впливають на підтвердження чи спростування числових значень митної вартості товару /а.с. 80-83/.

У судовому засіданні 03 січня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити повністю. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 21 вересня 2019 року, укладеного з UAB Turboost, придбав за межами України легковий автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Вартість товару згідно з даним договором складає 3800,00 Євро /а.с. 20/.

На виконання умов зазначеного договору UAB Turboost видано рахунок-фактуру № 0009370 від 21 вересня 2019 року на суму 3800,00 Євро /а.с. 21/.

Згідно з прибутковим касовим ордером № 20190921 від 21 вересня 2019 року позивачем сплачена вартість автомобіля /а.с. 22/.

Декларантом Приватним Підприємством "РОМАКС-ТРЕЙД" до митного посту "ВМО № 1 Полтавської митниці ДФС" було подано митну декларацію UA806020/2019/216978 від 09 жовтня 2019 року в якій декларантом визначено загальну вартість транспортного засобу: легкового автомобіля марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення: 2012, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , обладнаний двигуном внутрішнього згоранням з запаленням від стиснення (дизель) з робочим об`ємом циліндрів 1995 см.куб., потужність 135 кВт, ДВИГУН №н/в, загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула - 4х2, тип кузова: універсал, колір - бежевий, у розмірі 3800 Євро /а.с. 44-45/.

Митна вартість товару була заявлена позивачем відповідно до статті 58 Митного кодексу України за основним методом, тобто за ціною договору (рахунку придбання транспортного засобу).

За результатами перевірки митної декларації та документів, поданих 09 жовтня 2019 року, відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA806020/2019/01025 за митною декларацією UA806020.2019.216978 від 09 жовтня 2019 року /а.с. 56-57/ та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2019/000545/2 від 10 жовтня 2019 року за яким митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України, визначена вартість товару ґрунтується на інформації з МД № UA206020/2019/403941 від 03 травня 2019 року становить 6905,00 Євро.

Коригування митної вартості товару здійснено відповідачем відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Оскільки відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: адреса продавця в рахунку фактурі та в техпаспорті відрізняється, представник підприємства, який зазначений в рахунку фактурі відрізняється від представника підприємства з яким укладено договір, відсутність експортної декларації. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Відповідно до статті 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 3800,00 Євро, а рівень вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з МД № UA206020/2019/403941 від 03 травня 2019 року та становить 6905,00 Євро.

Під час консультацій декларанта відповідно до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправника; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) інші документи за Вашим бажанням.

Декларант у відповідь повідомив, що не має змоги протягом 10 днів надати додаткові документи підтверджуючі митну вартість.

Відповідно до статті 368 Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до Митного кодексу України.

Відповідачем вказано, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з МД № UA206020/2019/403941 від 03 травня 2019 року становить 6905,00 Євро.

Як наслідок, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2019/01025 за митною декларацією UA806020.2019.216978 від 09 жовтня 2019 року /а.с. 56-57/ та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2019/000545/2 від 10 жовтня 2019 року за яким митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України, визначена вартість товару ґрунтується на інформації з МД № UA206020/2019/403941 від 03 травня 2019 року та становить 6905,00 Євро.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA806020/2019/000545/2 від 10 жовтня 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Так, у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Отже, у вказаній статті закріплено право митних органів переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки, та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини третьої статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбав за межами України легковий автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Вартість товару згідно з договором купівлі - продажу складає 3800,00 Євро.

На підтвердження придбання автомобіля до справи та при митному оформленні подавалася копія договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21 вересня 2019 року, копія рахунук-фактури № 0009370 від 21 вересня 2019 року на суму 3800,00 Євро та прибутковий касовий ордер № 20190921 від 21 вересня 2019 року. Дані копії містять відомості про фактичне вчинення позивачем оплати за даний товар.

Таким чином, до митного оформлення позивачем наданий пакет документів, що підтверджує вартість та фактичну сплату позивачем придбання товару автомобіля марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Отже, на переконання суду, надані декларантом документи щодо митного оформлення товару - автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення: 2012, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , підтверджують митну вартість товару саме у сумі 3800,00 Євро, що була заявлена при митному оформленні товару.

Відтак, у відповідача не було обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за першим методом та, як наслідок, витребування додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МК України, оскільки подані декларантом під час митного оформлення документи дозволяли митному органу встановити вартість товару.

Водночас, відповідачем у даному випадку вартість товару - автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення: 2012, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів указано, що визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з МД № UA206020/2019/403941 від 03 травня 2019 року.

Суд зазначає, що резервний метод застосовується лише, якщо декларант не може визначити митну вартість, застосовуючи додаткові методи, враховуючи вимоги частин 3-8 статті 57 МК України, згідно з якими кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначена відповідачем митна вартість товару, яка ґрунтується на інформації з МД № UA206020/2019/403941 від 03 травня 2019 року щодо вартості подібних транспортних засобів, здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу.

А відтак, доводи митного органу суд вважає такими, що спростовані матеріалами справи.

Таким чином, наявність у митного органу інформації про вартість схожого товару жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від багатьох обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відтак, відповідачем не доведено наявності у нього обґрунтованого сумніву у заниженні заявленої позивачем митної вартості при розмитненні товару - автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, бувший у використанні, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення: 2012, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , а отже, і підстав для коригування митної вартості вказаного товару за резервним методом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10 жовтня 2019 року №UA806020/2019/000545/2/.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 842,80 грн, що підтверджено квитанцією від 20 листопада 2019 року № 0.0.1529731036.1 /а.с. 5/.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, що підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, а тому підстави для стягнення відповідної суми з відповідача відсутні.

За таких обставин, суд розподіляє судові витрати ОСОБА_1 шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС сплаченого судового збору за подання позову у цій справі в розмірі 842,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської митниці ДФС (юридична адреса: вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 39421072), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Ромакс-Трейд" (код ЄДРПОУ 35295215, юридична адреса: вул. Половки, 64, м. Полтава, 36034) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10 жовтня 2019 року №UA806020/2019/000545/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 842,80 грн (вісімсот сорок дві гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (юридична адреса: вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 39421072).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 січня 2020 року.

Суддя С.О. Удовіченко