Рішення № 86812570, 08.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року справа №320/5769/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини;

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що Управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області за результатом розгляду її заяви було відмовлено у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини з підстав пропуску 12-місячного строку для звернення з відповідною заявою.

Позивачка, не спростовуючи факт пропуску строку для звернення із заявою про виплату допомоги при народженні дитини, зазначає, що цей строк був пропущений з поважних причин та незалежних від неї обставин, оскільки після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 на непідконтрольній Україні території, а саме: в м. Горлівка Донецької області, та його хворобою вона не мала можливості своєчасно звернутися за виплатою допомоги до Управління соціального захисту населення на підконтрольній Україні території. Крім того, позивачка стверджує, що після її переїзду у грудні 2016 року до м. Бориспіль Київської області та її звернення до відповідача із заявою про виплату допомоги при народженні дитини, вона отримала усну відмову, а рішення про відмову у письмовій формі було отримано нею лише після повторного звернення у вересні 2019 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачкою було пропущено строк для звернення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, що має наслідком припинення суб`єктивних прав та обов`язків. Відповідач зауважив, що нормами чинного законодавства не передбачено право органу соціального захисту населення або адміністративного суду на поновлення пропущеного строку для подачі заяви про виплату допомоги при народженні дитині, у той час як позивачка не була позбавлена можливості подати відповідну заяву в електронній формі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 внесено виправлення до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №320/5769/19, замінивши по тексту у відповідних відмінках найменування відповідача - "Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області" замість "Управління соціального захисту населення Бориспільської міської державної адміністрації Київської області", не зачіпаючи при цьому суті судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області, 13.12.2007 (а.с.12).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила сина - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Київської області 04.01.2016, місцем народження ОСОБА_3 є м. Горлівка Донецької області (а.с.15).

Як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.12.2016 №3249002677, з 15 вересня 2016 року адресою фактичного місця проживання/перебування позивачки та її сина є: АДРЕСА_1 (а.с.16).

26.12.2016 позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, у якій, серед іншого, просила призначити, допомогу при народженні дитини (а.с.32-34).

З матеріалів справи вбачається, що письмове рішення за результатом розгляду заяви позивачки про виплату допомоги при народженні дитини відповідачем прийнято не було.

19.09.2019 представник позивачки звернувся з адвокатським запитом до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області, у якому просив надати пояснення щодо підстав відмови в призначенні позивачці допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з посиланням на діючі норми законодавства (а.с.17).

Відповідач листом від 01.10.2018 №5-8134 повідомив представнику позивачки, що відповідно до пунктів 5, 12 та 36 постанови КМУ від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ї з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

У листі зазначено, що ОСОБА_4 звернулась до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області із заявою 26.12.2016, тобто з пропуском відповідного строку (а.с.18).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 №2811-XIІ (далі - Закон №2811) визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статті 10 Закону №2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 11 Закону №2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною сьомою статті 11 Закону №2811 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону №2811 порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі - Порядок №1751).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Пунктом 12 Порядку №1751 встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, звернувшись 26.12.016 до відповідача з відповідною заявою, пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

Однак, судом встановлено, що позивачка з об`єктивних причин не мала можливості звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки була змушена змінювати місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що місцем народження сина позивачки є місто Горлівка Донецької області. У вказаному населеному пункті позивачка разом із сином проживала і після його народження.

Згідно з пунктом 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (який був чинний станом на дату народження ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1), до міст обласного значення в Донецькій області, які входять до вказаного Переліку належить, зокрема, місто Горлівка (Горлівська міська рада).

Відповідно до пункту 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275 (який набрав чинності з 01.12.2015), до міст обласного значення в Донецькій області, які входять до вказаного Переліку належить, зокрема, місто Горлівка (Горлівська міська рада).

У зв`язку з проведенням на вказаній території антитерористичної операції позивачка разом з сином була змушена покинути місце проживання та переїхати до м. Борисполя Київської області.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.12.2016 №3249002677 з 15.09.2016 фактичною адресою місця проживання/перебування позивачки та її сина є: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу на те, що свідоцтво про народження ОСОБА_3 , яке передбачено пунктом 11 Порядку №1751 та статтею 11 Закону №2811 в якості обов`язкового документа, що має бути доданий до заяви про призначення допомоги при народженні дитини, було видано 04.08.2016, тобто вже після народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1), що об`єктивно унеможливило подання позивачкою відповідної заяви у законодавчо встановлений строк.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про можливість подання позивачкою заяви в електронній формі, оскільки зміни до Порядку №1751, які закріпили таку можливість, були внесені лише постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №890, яка набрала чинності 14.12.2016, тобто вже за спливом 12-місячного строку після народження позивачкою дитини, а тому внесення таких змін не впливає на ті обставини, які були зазначені відповідачем в якості підстави для відмови у призначенні та виплаті допомоги.

Також суд зауважує, що позивачкою заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд вважає, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі №462/431/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81431666), від 20.11.2018 у справі №226/317/17 78002141) та від 31.0.2019 у справі №226/2082/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85323766).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, вищевказана правова позиція Верховного Суду підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачка з об`єктивних причин була позбавлена можливості подати заяву про призначення та виплату допомоги при народженні дитини у законодавчо встановлений строк, а тому відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачці у призначенні допомоги при народженні дитини.

При цьому, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 6 Закону №2811 передбачено, що про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо прийняття відповідачем письмового рішення про відмову у призначенні позивачці допомоги при народженні дитини, оскільки листом від 01.10.2019 №5-8134 позивачка була проінформована лише про пропуск нею строку для звернення із заявою.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем доказів прийняття ним письмового рішення за результатом розгляду заяви позивачки від 26.12.2016 про виплату допомоги при народженні дитини, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування такого рішення не підлягають задоволенню. Натомість, захист порушених прав позивачки підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.

При цьому, стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачці допомоги при народженні дитини, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язуваного характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки народження позивачкою дитини та подання нею відповідної заяви разом зі свідоцтвом про народження дитини безумовно та безальтернативно тягне за собою виплату державної допомоги.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивачку було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини - ОСОБА_3 .

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.