Ухвала суду № 86812532, 08.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

08 січня 2020 р. Справа № 120/2752/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 29.08.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду. Позовну заяву ухвалою суду від 29.08.2019 залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.09.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.10.2019 задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони його правонаступником. Замінено відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 26.11.2019 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24.12.2019 задоволено клопотання позивача. Визнано ОСОБА_1 поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено його. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних вимог. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що постановою Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 19.04.2018 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання вимоги №Ф-3430-17, винесеної Тульчинським відділенням Немирівської ОДПІ 16.03.2018 року про стягнення коштів в сумі 3505,00 грн. Постановою Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 15.08.2018 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання вимоги №Ф-3430-02У, винесеної Тульчинським відділенням Немирівської ОДПІ 06.03.2018 року про стягнення коштів в сумі 5542,09 грн. Постановою Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 19.06.2019 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання вимоги №Ф-3430-02У, винесеної Немирівським управлінням ГУ ДФС у Вінницький області 11.02.2019 року про стягнення коштів в сумі 16854,38 грн.

В подальшому, постановою про арешт коштів боржника від 25.10.2019 року ВП №59984604 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Постановою про арешт коштів боржника від 04.11.2019 року ВП №59380027 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Постановою про арешт майна боржника від 19.06.2019 року ВП №59380027 накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача мають ознаки очевидної протиправності, виконання яких в примусовому порядку до вирішення даної справи по суті може завдати йому значних матеріальних збитків в разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Отже, останній просить суд врахувати зазначені обставини та вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Встановлено, що предметом позову у даній справі є питання щодо правомірності винесення вимог про сплату боргу №Ф-3430-02У від 11.02.2019, №Ф-3430-02У від 06.03.2018, №Ф-3430-17У від 16.03.2018 №Ф-3430-02 від 09.08.2019.

Старшим державним виконавцем Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Дерев`ягою О.П. при примусовому виконанні вимоги за №Ф-3430-02У від 11.03.2019 винесено постанову від 25.10.2019 року ВП №59984604 про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт кошті боржника.

В подальшому, старшим державним виконавцем Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Дерев`ягою О.П. при примусовому виконанні вимоги за №Ф-3430-02У від 11.02.2019 винесено наступні постанови:

- 04.11.2019 ВП №59380027 про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника;

- 19.06.2019 ВП №59380027 про арешт майна боржника, накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

Отже, оскаржувані вимоги на сьогодні є виконавчим документом, на підставі яких органом державної виконавчої служби проводиться стягнення та вчиняються виконавчі дії.

Разом з тим, зазначені рішення суб`єкта владних повноважень є предметом спору у справі за позовною заявою ОСОБА_1 тоді як подання позову не зупиняє його дію та не є перешкодою для його подальшого виконання.

За цих обставин суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову.

Крім того, суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження вимоги про сплату недоїмки та її примусове виконання органами ДВС з відповідними негативними наслідками для позивача, які можуть мати місце (арешт коштів та майна тощо).

Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку про наявність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість виникнення ситуації, при якій захист або відновлення прав позивача, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи навіть неможливим.

Додатково суд також враховує, що невжиття заходів забезпечення позову, по-перше, може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси в суді залишиться нереалізованим у випадку примусового стягнення з нього спірних коштів або їх частини; по-друге, може зумовити виникнення інших спорів і для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів.

Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 КАС України полягає, зокрема, у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 , передбачених у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме у спосіб зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-3430-02У від 11.02.2019.

Водночас суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо очевидної протиправності оспорюваної вимоги. Такі доводи, на думку суду, є передчасними і можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи по суті. Тому суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Крім того, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Відтак вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-3430-02У від 11.02.2019 унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, визначаючись щодо задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення стягнення за вимогами №Ф-3430-02у від 16.03.2018 та №Ф-3430-02У від 06.03.2018, суд зазначає наступне.

Позивач, подаючи заяву про забезпечення позову посилається на те, що постановами старшого державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та на все нерухоме майно боржника. Вказані постанови винесені при примусовому виконанні вимоги №Ф-3430-02 від 11.03.2019 та №Ф-3430-02У від 11.02.2019. Натомість, позивач просить зупинити стягнення за вимогами №Ф-3430-02у від 16.03.2018 та №Ф-3430-02У від 06.03.2018, які фактично не стосуються винесених постанов.

При цьому, оскаржуваних податкових вимог з виконання яких відкрито виконавчі провадження та належним чином завірених копій постанов про відкриття провадження, або інших виконавчих дій до суду не надано.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову в частині зупинення стягнення за вимогами №Ф-3430-02у від 16.03.2018 та №Ф-3430-02У від 06.03.2018, позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Суду не надано жодного акту про вилучення готівкових коштів, про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах. Відтак, позивачем не доведено, що останній може зазнати матеріальних збитків в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову в частині зупинення стягнення за вимогами №Ф-3430-02у від 16.03.2018 та №Ф-3430-02У від 06.03.2018.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі №120/2752/19-а задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі вимоги Немирівського управління Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.02.2019 року №Ф-3430-02У в межах виконавчого провадження №59380027 до набрання законної сили рішення суду в цій справі.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати для виконання Тульчинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та старшому державному виконавцю цього відділу Дерев`ягі Ользі Петрівні, а також іншим особам, які беруть участь у справі.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна