Рішення № 86812459, 26.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2019 року (09 год. 40 хв.)Справа № 280/4338/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді КалашникЮ.В.,

за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю.,

представників позивача Голікової Г.В., відповідача Міщенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЛЛИАНТ АВТО» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИЛЛИАНТ АВТО» (далі позивач або ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2019 №№0010731407, 0010741407.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про виявлення під час перевірки у позивача нестачі товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на загальну суму 469974,40 грн., у т.ч. ПДВ 93995,00 грн. та списання вартості придбаних товарів, нестачу яких виявлено на підставі акту списання ТМЦ від 03.10.2018, та, відповідно обов`язку позивача щодо складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за актом списання ТМЦ від 03.10.2018. Так, зауважує, що відповідно до оборотно-сальдової відомості рахунку 201 за 2018 рік у позивача відсутня нестача номенклатури товарів, що відображена у таблиці акту перевірки, яка повинна бути відображена за кредитом цього рахунку, та за дебетом рахунку 947. Жодних актів щодо списання товарно-матеріальних цінностей не складалось, у зв`язку із відсутністю залишків та нестач. Дані фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік відповідають даним бухгалтерського обліку, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, відтак вказана у акті перевірки нестача товарно-матеріальних цінностей не знаходить свого підтвердження із фактичними даними. Позивач зазначає, що оскільки у позивача наявні всі необхідні та належним чином оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства документи, які підтверджують відсутність факту нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 469974,40 грн., в т.ч. ПДВ 93995,00 грн., то відповідно відсутня необхідність у їх списанні, що у свою чергу призводить до відсутності необхідності складання податкової накладної для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, у відповідності із приписами п.198.5 ст.198 ПК України, з урахуванням п.189.1 ст189 ПК України. Крім того зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки були проігноровані надані позивачем документи, та інші докази, які доводили відсутність факту нестачі товарно-матеріальних цінностей, а акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях, які полягають у відображенні у ньому неіснуючого акту списання товарно-матеріальних цінностей від 03.10.2018. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 10.10.2019.

27.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№40190), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що до проведення перевірки позивачу було надано письмовий запит про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження від 17.04.2019 №22308/10/08-01-14-07-07, на який позивачем не надано відповідні пояснення та їх документального підтвердження. Разом з цим, до перевірки позивачем надано наказ № 28092018/1 від 28.09.2018 про проведення щорічної інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Відповідно протоколу інвентаризаційної комісії від 03.10.2018 №03102018/1, виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей (провід ПБСМ 1-95) на суму без ПДВ 469974,40 грн., сума ПДВ 93995,00 грн., що було списано з рахунку 201 «Сировина й матеріали». Вказана нестача зафіксована у акті проведення інвентаризації від 03.10.2018 та складено акт списання товарів, відповідно до Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 201 «Сировина та матеріали. Суму списання включено до складу рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», в бухгалтерському обліку дані операції відображені наступним чином: Дт 947 «нестачі і втрати від псування цінностей» - Кт. 201 «сировина й матеріали». За вищенаведеним актом списання ТМЦ мала бути складена податкова накладна для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на ТОВ«БРИЛЛИАНТ АВТО», яка повинна була бути зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. У складі податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2018 року зазначені операції не було відображено. Таким чином, підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 93995 грн. за жовтень 2018 року. Щодо твердження позивача про відсутність у оборотно-сальдовій відомості рахунку 201 за 2018 рік нестачі номенклатури товару, яка повинна бути відображена за кредитом цього рахунку та за дебетом рахунку 947, відсутність у головній книзі за 2018 рік ведення рахунку 947 «нестачі і втрати» нестачі товарно-матеріальних цінностей, знаходження товару - проводу ПБСМ 1-95 на відповідальному зберіганні у кількості 4032м. у ТОВ«КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС» відповідно до договору відповідального зберігання №27/12/12 від 27.12.2012, відповідач зауважує, що вищезазначені документи не було надано позивачем до проведення перевірки на запит податкового органу, а відтак у відповідності п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у відповідача, а відтак надані позивачем документи не можуть свідчити про наявність товару. Таким чином, в порушення п.188.1 ст.188, пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 93995,00 грн. за жовтень 2018 року. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

10.10.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 09.12.2019 та відкладено розгляд справи до 09.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 09.12.2019.

09.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №42099 від 10.10.2019), просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №40190 від 27.09.2019).

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 26.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

У період з 05.06.2019 по 11.06.2019, на підставі направлення від 05.06.2019 №1222, наказу від 05.06.2019 №1922, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО» (код ЄДРПОУ 36193395) за період діяльності з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2016 року по березень 2019 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, результатом якої складено Акт від 19.06.2019 №361/08-01-14-07/36193395 (т.1 а.с.9-17).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО», вимог зокрема: п.188.1 ст.188, пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 79056 грн., у т.ч. по періодам: - жовтень 2018 року на суму 68727,00 грн.; - січень 2019 року на суму 10329,00грн.; та завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), у розмірі 14939,00 грн. за березень 2019 року.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою податковим органом виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 469974,40грн., у т.ч. ПДВ 93995,00 грн., що було списано з рахунку 201 «Сировина і матеріали», номенклатура списаних товарів: провід ПБСМ 1-95, відображена у таблиці (стор.8 акту перевірки). Крім того, у акті перевірки зазначено, що відповідно до Журналу-ордеру і відомості по рахунку 201 «Сировина і матеріали» підприємством було списано вартість придбання товарів, нестачу яких виявлено, за період жовтень 2018 року, на підставі акту списання ТМЦ від 03.10.2018. Суму списання включено до складу рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Після здійснення списання ТМЦ позивачем, мала бути складена податкова накладна для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності із приписами п. 198.5 ст.198 ПК України, однак у складі податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2018 року зазначена операція не була відображена, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 93995,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 19.06.2019 №361/08-01-14-07/36193395 та вказаних порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.07.2019:

форми «Р» № 0010731407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 89385,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 79056,00 грн., за штрафними санкціями 10329,00 грн. (а.с.20);

форми «В» № 0010741407, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 14939,00 грн. (а.с.22).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку та реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та підакцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За приписами п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Разом з цим, за приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999 (далі-Закон №996-XIV), підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Так, судом встановлено, що ведення бухгалтерського обліку позивач здійснює відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 (далі - Інструкція №291).

Відповідно до загальних положень Інструкції №291, план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Рахунки класів 0-7 є обов`язковими для всіх підприємств.

Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356 (далі - Методичні рекомендації №356), форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

У вказаних Методичних рекомендаціях №356 зазначено, що головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків (п.10) У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів (п.11) Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку (п.12) Перевірку правильності записів у Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо за дебетом і кредитом повинні бути відповідно рівні (п.13) Підприємства для перевірки правильності складання облікових регістрів можуть застосовувати оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку Головної книги після занесення до неї оборотів із всіх журналів. Обороти за дебетом рахунків і кредитом рахунків також мають бути рівними. Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності (п.14).

Таким чином, оборотно-сальдова відомість за 2018 рік та Головна книга за 2018 рік дають можливість встановити наявність усіх бухгалтерських рахунків, які ведуться підприємством.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що номенклатура товарів: провід ПБСМ 1-95, відображена у таблиці акту перевірки (стр.8 акту), позивачем ведеться по субрахунку 201 «Сировина і матеріали», на якому, згідно Інструкції №291, відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 «Будівельні матеріали»). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

Так, товар, наведений у відповідній таблиці (стор.8 акту перевірки) на початок 2018 року обліковувався по субрахунку 201 у такій кількості: провід ПБСМ 1-95 - 4032 м. Відповідно до оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 201 на кінець 2018 року зазначений товар у цій же кількості обліковувався у позивача.

Таким чином, висновок податкового органу зроблений у акті перевірки щодо нестачі ТМЦ (проводу ПБСМ 1-95) на суму без ПДВ 469974,40 грн., ПДВ 93995,00 грн. не заходить свого підтвердження, оскільки залишився на дебеті 201 рахунку на кінець звітного періоду, тобто у фактичній наявності на підприємстві.

Тобто, відповідно до оборотно-сальдової відомості рахунку 201 за 2018 рік у позивача відсутня нестача номенклатури товарів, що відображена у таблиці акту перевірки, яка повинна бути відображена за кредитом цього рахунку, та за дебетом рахунку 947.

Відсутність відображеної в акті перевірки нестачі також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Відповідно до Інструкції №291 на субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи».

За відомостями Головної книги за 2018 рік та оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, позивачем не здійснювалось ведення рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», обороти за яким у 2018 році відсутні взагалі.

Згідно із приписами ст.3 Закону №996- XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.2.7 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24.01.2011 № 25), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 р. за №161/4382 (далі -НП(С)БО 25), у статті «Запаси» відображається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами. Окремо відображається готова продукція, в якій наводиться собівартість виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам, сільськогосподарська продукція в оцінці, визначеній відповідно до Положення (стандарту) 30, а також наводиться покупна вартість товарів, придбаних підприємствами для подальшого продажу.

Згідно із п.2.19 розділу II Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 (далі - Методичні рекомендації №433), у статті «Запаси» відображається загальна вартість активів, які визнаються запасами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044 (зі змінами) (далі - Положення (стандарт) 9), зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

Джерелом інформації для заповнення рядку 1100 «Запаси» є сальдо за Дт pax. 20, 22, 23, 25, 26, 27, 28 (без урахування сальдо за Дт субрах. 286 і за вирахуванням сальдо за Кт субрах. 285).

Відповідно до п.5.6 розділу II НП(С)БО 25 у статті «Інші витрати» відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно із п.3.20 розділу III Методичних рекомендацій №433 у статті «Інші витрати» відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; витрати підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; інші витрати, які виникають у процесі господарської діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Джерелом інформації для заповнення рядку 2165 «Інші витрати» є обороти за Дт pax. 92, 93, 94, 95.

Відповідно до спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік, отриманого ДФС України 13.02.2019 відповідно до квитанції №2, реєстраційний номер 9003886199 (т.1 а.с.131-132):

- у рядку 1100 «Запаси» позивачем відображено суму 2238,70грн. на початок звітного року, що відповідає сальдо на початок періоду Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, а саме: сумі Дт 20 (409 275,41 грн.), Дт 22 (3 545,02 грн.), Дт 28 (1825899,81), та суму 4037,80грн. на кінець звітного періоду, що відповідає сальдо на кінець періоду Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, а саме сумі Дт 20 (403706,98 грн.), Дт 22 (9672,48 грн.), Дт 28 (3624451,44 грн.);

- у рядку 2165 «Інші витрати» позивачем відображено за звітний період суму 2461,70грн., що відповідає оборотам за період Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, а саме: сумі Дт 92 (1 547 243,24 грн.), Дт 93 (5317 грн.), Дт 94 (9422,78 грн.), Дт 95 (899090,08 грн.).

Таким чином, дані фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а відтак вказана у акті перевірки нестача товарно-матеріальних цінностей не знаходить свого підтвердження із фактичними даними бухгалтерського обліку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №996-XIV, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу №28/09/2018 від 28.09.2018 «Про проведення щорічної інвентаризації в 2018 році» на підприємстві позивача проведено щорічну інвентаризацію, результати якої зафіксовані в інвентаризаційному описі №1 від 01.10.2018 та Протоколі інвентаризаційної комісії від 05.10.2018 (т.1 а.с.133, 134-135, 137-139).

Згідно із п.5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі Положення №879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Згідно із п.3 розділу IV Положення результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Після проведення інвентаризації ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО» складено Звіряльну відомість результатів інвентаризації необоротних активів від 05.10.2018 за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 17.06.2015 №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2015 за №788/27233, яка не містить виявлених розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів.

Як пояснено у судовому засіданні представником позивача, жодних актів щодо списання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО» не складалось, у зв`язку із відсутністю залишків та нестач. Матеріали справи не містять акту списання товарно-матеріальних цінностей від 03.10.2018, на який податковий орган посилається у акті перевірки.

В свою чергу представником відповідача до суду не надано акт списання товарно-матеріальних цінностей від 03.10.2018. Представником контролюючого органу взагалі не надано жодного доказу існування на момент проведення перевірки зазначеного акту списання від 03.10.2018.

Разом з цим судом встановлено, що номенклатура товарів: провід ПБСМ 1-95, відображена у відповідній таблиці акту перевірки, передана на відповідальне зберігання у кількості 4032 м. до ТОВ «КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33273315) відповідно до Договору відповідального зберігання №27/12/12 від 27.12.2012, що підтверджується Актом №1 від 27.12.2012 прийому-передачі товару за договором №27/12/12 відповідального зберігання від 27.12.2012 (т.1 а.с.140-142, 143).

Інвентаризація товарів на складі № 1 від 01.10.2018 також підтверджує наявність проводу ПБСМ 1-95 у кількості, що відображена за даними бухгалтерського обліку. Надання позивачу послуг зберігання у 2018 році від ТОВ «КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС» підтверджується Актом надання послуг №256 від 31.12.2018 та банківськими виписками від 11.02.2018 та від 18.04.2018, які підтверджують оплату позивачем послуг зберігання товару у ТОВ «КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС» за 2017-2018 роки (т.1 а.с.144, 176, 177).

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене суд приходить до висновку, що висновки ж перевіряючих про те, що у позивача під час інвентаризації залишків ТМЦ виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 469974,40грн., у т.ч. ПДВ 93995,00 грн., яка, в подальшому була списана відповідно до акту списання товарно-матеріальних цінностей від 03.10.2018 є лише припущеннями перевіряючих, які не підтверджуються жодним доказом.

Таким чином, у зв`язку із відсутність акту списання товарно-матеріальних цінностей від 03.10.2018, на який податковий орган посилається у акті перевірки (доказів наявності відповідного акту податковим органом не надано), у позивача відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за жовтень 2018 року за актом списання ТМЦ.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог п.188.1 ст.188, пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1921,00грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЛЛИАНТ АВТО» (69083, м.Запоріжжя, вул.Складська, 8, код ЄДРПОУ 36193395) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2019 № 0010731407 та від 23.07.2019 № 0010741407, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЛЛИАНТ АВТО» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.01.2020.

Суддя Ю.В. Калашник