Рішення № 86811117, 09.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11955/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 ОСОБА_2

представника відповідача -2 ОСОБА_7,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів на утримання майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в розмірі 8 193,71 гривень. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в розмірі 7 792,97 гривень та судові витрати по сплаті судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є співвласником житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласникам квартири на праві спільної часткової власності є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 що підтверджується інформаційною довідкою від 19 березня 2019 року № 160062500 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Слід зазначити, що 1/5 частини квартири, що належить ОСОБА_4 , знаходиться в безстроковому користуванні позивача, що підтверджується Довідкою від 19 березня 2019 року № 160062500 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 березня 2019 року № 1597344155. Таким чином в користуванні кожного зі співвласників квартири перебувають такі частини: ОСОБА_3 - 5/10 частин квартири, ОСОБА_4 - 3/10 частини квартири та ОСОБА_5 - 2/10 частини квартири. Однак, відповідачі лише зареєстровані в квартирі, але не проживають там і не користуються нею. З початку 2012 року прибирання та підтримку обладнання квартири (електричного та сантехнічного) у справному стані здійснював лише позивач, що підтверджується відповідними квитанціями за період з 2012 року по сьогоднішній день, борги за отримані комунальні послуги відсутні, що також підтверджується квитанціями за 2019 рік. Будь яких домовленостей між позивачем та відповідачами не досягнуто згоди щодо відшкодування витрат на утримання квартири.

17 вересня 2019 року відповідачами було подано відзив на позовну заяву в якому останні визнають позовні вимоги частково у відповідності до фактичних обставин справи та обґрунтувань викладених у відзиві, а саме. Відповідачі вважають, що власники квартири незважаючи на те, що фактично не проживають у спірній квартирі, зобов`язані прийняти участь у оплаті обов`язкових комунальних платежів за останні три роки за період з червня 2016 року по липень 2019 року, а саме за технічне обслуговування домофону, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення побутових відходів та централізоване водопостачання та водовідведення гарячої води. Щодо інших видів комунальних платежів, відповідачі не зобов`язані сплачувати, оскільки позивачем чиняться перешкоди щодо користування даною квартирою. Крім цього, позивачем в позовній заяві не вірно зазначено частку кожного співвласника даної квартири, тому навіть з цих підстав відповідачі заперечують щодо позовних вимог частково.

30 вересня 2019 року позивачем було подано відповідь на відзив якого вбачається, що позивач ніколи не здійснював перепон ні відповідачу 1, ні відповідачу 2 в користуванні квартирою. Крім того, відповідач -1 частково сплачувала комунальні платежі, таким чином твердження про те, що відповідачі не мали доступ, як до рахунків, що витравлялися надавачами комунальних послуг так і завжди мали інформацію про оплату послуг позивачем.

10 жовтня 2019 року відповідачами було подано заперечення на позовну заяву з яких вбачається, що ними було підтримано доводи викладені у відзиві на позовну заяву та позовні вимоги ОСОБА_3 просили задовольнити частково.

29 жовтня 2019 року позивачем було подано заперечення на заперечення відповідачів в яких позивач зазначив, що відповідачі завжди вільно користувалися та користуються квартирою, крім того, ОСОБА_4 є засновником юридичної особи та юридична адреса у відповідному реєстрі зазначена : АДРЕСА_1 . Що знову ж таки доводить той факт, що відповідачі мають вільний доступ до вище вказаної квартири.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та запереченням на заперечення.

Представник відповідача-1 та представник відповідача - 2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково з підстав викладених у відзиві на позов та поданих запереченнях.

08 серпня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлена ухвала про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19 вересня 2019 року відповідачами було подано до суду зустрічну позовну заяву та відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року відповідачам було відмовлено у прийнятті зустрічного позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року було розглянуто заяву відповідачів про повернення судового збору та задоволено в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що в користуванні співвласників спірної квартири перебувають наступні частини: ОСОБА_3 користується 5/10 частинами квартири, ОСОБА_4 3\1 частинами квартири, ОСОБА_5 2\10 частинами квартири. З врахуванням частин, яки сторони користуються, позивач просить пропорційно їх частинам стягнути комунальні послуги.

Заперечуючи проти позову представники відповідачів в судовому засіданні не визнали та пояснили, що позов саме в частині часток, які припадають на кожного співвласника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником 3\10 частин квартири, що підтверджується

Так судом встановлені наступні фактичні обставини.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дрежавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_3 є власником 3\10 частин квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 є власником 5\10 частин квартири, а ОСОБА_5 є власницею 2\10 частини квартири (а.с.9,10).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 має право довічного користування та проживання 1\5 частиною квартири.

Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Так, з урахуванням норми ст. 360 ЦК України сторони по справі зобов`язані відповідно до свої частки утримувати спільне майно в наступних частках: ОСОБА_3 3\10 частини витрат, ОСОБА_4 - 5\10 частини витрат; ОСОБА_5 - 2\10 частини витрат.

Достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартирою не користуються, що підтверджується наявність існуючого спору між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про усунення перешкод, вселення та встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.18-20).

Копіями квитанцій підтверджується, що ОСОБА_3 здійснював сплату за вивезення побутових відходів; за управління будинком та прибудинковою територією, за послуги Укртелекому, за центральне опалення та користування домофоном з липня 2016 року по червень 2019 року на загальну суму 38964 грн. 84 коп. (а.с.12-105).

Відповідачі здійснили сплату комунальних послу на суму 3758 грн. 13 коп., що визнається позивачем.

Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За статтею 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відсутність самого договору між сторонами не звільняють мешканців від обов`язку оплати комунальних послуг, оскільки, в силу вимог ст. 162 ЖК України, наймач (власник) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

В ч. 1 ст. 544 ЦК України зазначено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідачі визнають суму боргу у сумі 9920 грн. 13 коп., яка складається з сум на технічне обслуговування омофону, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення побутових відходів, централізоване водопостачання та водовідведення гарячої води.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідачів сплату за вивезення побутових відходів; за управління будинком та прибудинковою територією, за послуги Укртелекому, за центральне опалення та користування домофоном з липня 2016 року по червень 2019 року.

Пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», також передбачений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань ЖКГ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають суми за наступні послуги: за вивезення побутових відходів; за управління будинком та прибудинковою територією, за центральне опалення та користування омофоном на загальну суму 33011 грн. 65 коп., відповідно до діючого законодавства, утримання належного особі майна, є його обов`язком, а не правом.

Оплата за послуги «Укртелекому» стягненню не підлягають, оскільки це не відносить ся до житлово-комунальних послуг, а відповідачі в квартирі не проживають і фактично не користуються телефоном.

Загальна сума заборгованості відповідачів становить 23108 грн. 16 коп. ( 33011 грн. 65 коп. (загальна сума за комунальні послуги) відняти 9903 грн. 50 коп. (3\10 частини витрат позивача)).

Що стосується заперечень відповідачів щодо стягнення втрат за централізоване постачання холодної води та водовідведення, витрат за постачання гарячої води, спожитий газ, електроенергію, то позивач не просить їх стягувати.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові, суд в тому числі керується практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «РуїзТоріха проти Іспанії» (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що сторони у справі несуть спільну відповідальність по оплаті комунальних платежів на утримання житлового будинку, співвласниками якого вони є, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача про відшкодування сплачених ним комунальних послуг в розмірі 16505 грн. 83 коп. з ОСОБА_4 та 6602 грн. 33 коп. з ОСОБА_5 є такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню. Що стосується стягнення оплати за послуги «Укртелекому», то в даній частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 384 грн. 20 коп. з кодного.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 7, 11, 12, 16, 322, 355, 356, 360, 544 ЦК України, ст.ст. 151, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 259, 264-265, ЦПК України суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів на утримання майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) 16505 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) 6602 грн. 33 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 384 грн. 20 коп. судового збору з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2019 року.

Суддя Н.О.Яровенко