Ухвала суду № 86810224, 09.01.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3779/17

Провадження № 1-кп/645/58/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

за участю прокурора - Кучерової М.В.

при секретарі судових засідань - Малій Г.Л.,

за участю обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Євстігнєєва В.Г.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

експерта - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Острів Овруцького району Житомирської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого оператором відеоспостереження ТОВ «Експансія», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

З 04.09.2017 року в провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016220460000060 07.01.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування звинувачується в тому, що працюючи на посаді провідного фахівця ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» код ЄРДПОУ 38619024, 01001, м.Київ, пров. Рильский, будинок 10-12/3), 06.01.2016 року приблизно о 15.15 годин, прийшов до квартири АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації клієнта банку ОСОБА_4 , яка мешкає за вказаною адресою з родиною.

Перебуваючи на 12 поверху 1 під`їзду, будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 подзвонив у дверний дзвінок квартири 107, на що двері тамбуру відчинив член родини ОСОБА_4 , мешканка вказаної квартири ОСОБА_5 , та до виходу також підійшов ОСОБА_2

ОСОБА_5 повернулась до квартири, а ОСОБА_1 , представившись співробітником ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», продемонструвавши службове посвідчення, не пояснивши при цьому мету свого візиту, повідомив ОСОБА_2 що він прийшов до ОСОБА_4 та вимагав від ОСОБА_2 покликати останню, або дати можливість пройти до приміщення тамбуру та квартири.

ОСОБА_2 , перебуваючи в дверному отворі тамбурної двері, повідомив ОСОБА_1 , що не пустить його до тамбуру та своєї квартири.

Внаслідок цього, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, при цьому ОСОБА_1 намагався потрапити до приміщення тамбуру, штовхаючи ОСОБА_2 з дверного отвору в середину приміщення, а потерпілий перешкоджав діям ОСОБА_1 .

Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_1 , на підґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, ОСОБА_1 знаходячись на відстані не більше 1 метру від потерпілого ОСОБА_2 наніс останньому один удар стопою правої ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого, спричинивши тим самим ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 1830-С/17 від 08.06.2017 травму правої стопи у вигляді перелому проксимального метадіафаза 1 плюснової кістки зі зміщенням і крайовий відривний перелом проксимального епіфіза основної фаланги 1 пальця. По ступеню тяжкості це пошкодження викликало тривалий розлад здоров`я понад 21 добу і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але спричинило тривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні 08.01.2020 року обвинуваченим було заявлено клопотання про витребування з Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Сітенка Національної Академії медичних наук України» історії хвороби потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі зверненням останнього до вказаного медичного закладу за отриманням консультативного висновку від 05.02.2016 року № 804870, та призначення по справі судово-медичної експертизи для з`ясування наступних питань: 1) чи маються у ОСОБА_2 які небудь тілесні ушкодження, якщо так, то який їх характер, кількість, локалізація, механізм утворення, давність, ступень тяжкості; 2) чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від удару власною ногою о твердий предмет з обмеженою поверхнею (плоскою поверхнею); 3) чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від тиску стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого під вагою власного тіла без прикладення зусиль; 4) чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від удару стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого.

Вказане клопотання обвинуваченого було підтримано його захисником.

Прокурор заперечувала проти вказаного клопотання, вважаючи його безпідставним. З позицією прокурора погодився потерпілий ОСОБА_2 , який вказував на ознаки затягування розгляду справи з боку обвинуваченого.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши докази по справі, суд вважає клопотання обвинуваченого таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Положеннями ч.1 ст.242 КПК України визначено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як встановлено в судовому засіданні необхідність витребування з Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Сітенка Національної Академії медичних наук України» історії хвороби потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі зверненням останнього до вказаного медичного закладу за отриманням консультативного висновку від 05.02.2016 року № 804870 з боку обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовується наявністю сумнівів в самому факті такого звернення, а як слід, наявністю сумнівів в частині визначення характеру, кількості, локалізації виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, давності їх утворення та визначення ступеню їхньої тяжкості.

Як слід за наслідками отримання історії хвороби потерпілого з Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Сітенка Національної Академії медичних наук України» обвинувачений вважає необхідним призначення по справі експертизи для визначення факту наявності у ОСОБА_2 яких небудь тілесних ушкоджень в зв`язку з подіями 06.01.2016 року, якщо так, то який їх характер, кількість, локалізація, механізм утворення, давність, ступень тяжкості. Крім того, на погляд обвинуваченого під час досудового розслідування залишилися не з`ясованими питання механізму утворення вказаних тілесних ушкоджень відповідно до постанови слідчого Немишлянського відділу поліції ГУ НП в Харківській області Ковальова О.О. від 06.06.2016 року про призначення судово-медичної експертизи, а саме чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від удару власною ногою о твердий предмет з обмеженою поверхнею (плоскою поверхнею); 3) чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від тиску стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого під вагою власного тіла без прикладення зусиль; 4) чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від удару стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого.

З наданих стороною обвинувачення письмових доказів по справі встановлено, що на підтвердження факту спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх характеру, кількості, локалізації, механізму утворення, давності та ступеню тяжкості під час судового розгляду справи надано суду висновок судово-медичної експертизи № 1830-С/17 від 08.06.2017 року, відповідно до якої згідно з представленою медичною документацією у ОСОБА_2 мала місце травма правої стопи у вигляді перелому проксимального метадіафаза 1 плюснової кістки зі зміщенням і крайовий відривний перелом проксимального епіфіза основної фаланги 1 пальця. Дана травма виникла в результаті дії тупого твердого предмету (ів) і могла бути отримана в строк, вказаний в постанові та в медичній документації. По ступеню тяжкості це пошкодження не є небезпечним для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 21 добу і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості ( згідно п.п. 2.2.1 а, б, в, і 2.2.2. Наказу МОЗ України від 17.01.1995 року №6, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ).

Твердження обвинуваченого, що наслідком вказаного висновку слугував виключно консультативний висновок від 05.02.2016 року № 804870 Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Сітенка Національної Академії медичних наук України» є хибним, враховуючи, що з мотивувальної частини висновку експерту вбачається аналіз дослідження експертом сукупності оригіналів медичної документації потерпілого : 1) експертного висновку № 59-с від 12.01.2016 року ; 2) експертного висновку № 592-с від 02.03.2016 року ; 3) довідки № 82 МКЛ №25 від 06.01.2016 року; 4) протоколу УЗІ ОКТЛ від 29.01.2016 року; 5) консультативного висновку від 05.02.2016 року № 804870 Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Сітенка Національної Академії медичних наук України»; 6) рентгенограм № 108 від 06.01.2016 року та №690 від 26.01.2016 року на ім`я ОСОБА_2 , з приводу змісту яких експертом отримано консультації лікаря-рентгенолога ОСОБА_7 ; 7) амбулаторної картки ОСОБА_2 . міської поліклініки № 6.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_8 вказаної медичної документації вважав достатньої для надання відповіді на питання щодо наявності факту спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх характеру, кількості, локалізації, механізму утворення, давності та ступеню тяжкості. В той же час експерт ОСОБА_8 пояснив суду, що надання відповіді на питання, визначені в постанові слідчого Немишлянського відділу поліції ГУ НП в Харківській області Ковальова О.О. від 06.06.2017 року про призначення судово-медичної експертизи, зокрема чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від удару власною ногою о твердий предмет з обмеженою поверхнею (плоскою поверхнею); чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від тиску стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого під вагою власного тіла без прикладення зусиль; чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворитися від удару стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого, вимагали проведення слідчого експерименту з учасниками подій в разі надання останніми показів про саме такий механізм спричинення тілесних ушкоджень, в іншому випадку питання носять ймовірний, гіпотетичний характер, та відповіді під час проведення судово-медичної експертизи № 1830-С/17 від 08.06.2017 року не отримали.

В той же час експертним шляхом їм перевірялися в частині можливого механізму спричинення тілесних ушкоджень як версія обвинуваченого, так і версія потерпілого, зокрема шляхом аналізу їх показів під час слідчого експерименту, що відображено у висновку судово-медичної експертизи № 1620-с/17 від 24.05.2017 року, та висновку судово-медичної експертизи № 2525-с/17 від 15.08.2017 року. З врахуванням наведеного можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 від удару власною ногою о твердий предмет з обмеженою поверхнею ( плоскою поверхнею) (за версією обвинуваченого ОСОБА_1 ), та можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 від удару стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого (за версією потерпілого ОСОБА_2 ) була перевірена експертним шляхом. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 від тиску стопою ноги у взутті по тильній частині правої стопи потерпілого під вагою власного тіла без прикладення зусиль заперечується учасниками подій, що мали місце 06.01.2016 року, а тому вимоги обвинуваченого про призначення з цього приводу судово-медичної експертизи в суді, є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 242, 332, 350 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про витребування медичної історії хвороби та призначення по справі судово-медичної експертизи залишити без задоволення.

Роз`яснити обвинуваченому, що відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий - суддя