Рішення № 86805861, 26.12.2019, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/2363/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Павлової А.С.,

за участі: секретаря судового засідання Козак Г.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бутрина С.В.,

представників відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 : адвокатів

Дубінського В.М., Тарасевич Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Волочиського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просить визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 13.04.2018, зареєстрований в реєстрі № 27, посвідчений старостою с. Яхнівці, Волочиського району Хмельницької області ОСОБА_5 ; стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовна вимога обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 .

Спадкоємцями за законом після смерті батька є його діти: позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, подавши в нотаріальну контору заяви про відкриття спадщини та оформлення свідоцтва про право на спадщину.

При житті, батько проживав у себе вдома в с. Яхнівці Волочиського району до 11.01.2018, після виписки з лікарні - перебував вдома у відповідачки ОСОБА_2 , а з 05.05.2018 по день смерті знаходився вдома у позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 перед смертю повідомив позивача, що ОСОБА_2 в кінці квітня запросила його в службове приміщення старости с. Яхнівці ОСОБА_5 і повідомила, що від його імені старостою вже складений заповіт на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , однак він заповіту не читав та не підписував, наміру і бажання складати заповіт у нього не було, зміст заповіту йому не відомий.

Отримавши у старости ОСОБА_5 копію заповіту, позивач дізналась, що житловий будинок з надвірними спорудами та присадибну ділянку в АДРЕСА_2 батько заповів ОСОБА_3 , а все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 .

При ознайомленні із вказаним заповітом позивачем ОСОБА_1 було виявлено ряд неточностей та розбіжностей.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не складав та не підписував заповіту 13.04.2018 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , підпис в графі «підпис» спадкодавцем не вчинявся, а тому позивач вбачає необхідність призначення почеркознавчої експертизи для підтвердження вказаної обставини.

Ухвалою Волочиського районного суду від 11.12.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та витребувано письмові докази за клопотанням позивача.

28.12.2018 до суду надійшов відзив (а.с. 45-48, т. І), в якому представник відповідача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, які є безпідставними, необґрунтованими та незаконними. З доводами позивача не погоджується, оскільки ОСОБА_4 добре розумів, що відбувається і повністю розумів свої дії до кінця життя. Доводи про те, що заповідач не підписував заповіт є припущеннями позивача. Про те, що ОСОБА_4 власноручно підписав заповіт може підтвердити староста с. Яхнівці ОСОБА_5 , листоноша ОСОБА_6 . Про намір ОСОБА_4 скласти заповіт відомо іншим свідкам.

У відзиві також вказується, що ОСОБА_4 тяжко хворів, у нього були ішемічні інсульти, хронічна ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, через параліч змінилась координація рухів, тобто йому було важко писати. Догляд за ним, його лікування здійснювала онука ОСОБА_2 . В зв`язку з хворобою ОСОБА_4 потребував спеціального догляду, зокрема, масажів. Вказані обставини могли вплинути на координацію рухів і почерк останнього.

Заповідач свідомо позбавив права на спадкування свою доньку ОСОБА_1 , оскільки та самоусунулася від догляду за батьком. Волевиявлення ОСОБА_4 в заповіті було вільним та відповідало його волі.

21.01.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якої останній вбачає відзив безпідставним і просить не брати його до уваги (а.с. 132, т. І).

В ході підготовчого засідання судом було постановлено ряд ухвал, зокрема, про витребування доказів, які були винесені за результатами розгляду клопотань позивача та представників сторін, спрямованих, в першу чергу, на збирання зразків підпису спадкодавця для проведення судової почеркознавчої експертизи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що представником позивача неодноразово заявлялись клопотання про витребування відомостей про отримання пенсійних коштів на прізвище ОСОБА_4 за відповідні періоди. Пенсійний фонд із зазначенням поважних причин не подав витребовувані докази суду. Разом з тим, в ході підготовчого засідання судом було встановлено з пояснень самої ж позивачки, що в пенсійних відомостях за батька здійснювали підписи інші особи.

Волочиським районним судом Хмельницької області 12 лютого 2019 року було постановлено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи у вказаній цивільній справі, а провадження у ній зупинено.

Судом неодноразово поновлювалось та знов зупинялось провадження в справі через надходження клопотань експерта та учасників справи.

09 липня 2019 року суд постановив ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи, а провадження у справі зупинив.

Крім того, позивачем заявлявся відвід головуючій судді Павловій А.С., у задоволенні якого було відмовлено ухвалою від 10.10.2019.

23.10.2019 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала повністю. Вказала, що при зверненні до суду із даним позовом вона мала намір захистити порушені права свого брата-інваліда ОСОБА_3 , який повинен був успадкувати усе майно після смерті їх батька. В заповіті від 14 листопада 2011 року ОСОБА_4 усе заповів своєму сину. Даний заповіт вона не оспорює. Проте, із останнім заповітом позивач категорично не погоджується. Батько не вчиняв заповіту від 13 квітня 2018 року і не підписував його. Він не мав наміру розпорядитись своїм майном на користь ОСОБА_2 . Про це він особисто їй повідомив незадовго до своєї смерті. Вважає, що протиправними діями ОСОБА_2 спільно з її матір`ю - ОСОБА_7 та старостою села ОСОБА_5 було складено заповіт від імені батька. Такі дії є кримінальним правопорушенням і досудове розслідування вже розпочато. Позовні вимоги просить задовольнити, визнавши недійсним заповіт від 13 квітня 2018 року.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні також просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Вважає, що дії старости с. Яхнівці ОСОБА_5 , яка посвідчила та зареєструвала оспорюваний заповіт є протиправними. ОСОБА_4 в 2018 році заповіт не підписував. Звертає увагу на те, що останній в силу перенесених хвороб взагалі не міг писати, що підтверджується показаннями свідків. Просить висновок почеркознавчої експертизи не брати до уваги, оскільки він піддається сумніву через вказівку експерта на повторне обведення підпису.

Представники відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечили повністю. Вказали, що ОСОБА_4 скориставшись своїми правами вільно і на власний розсуд, повністю усвідомлюючи значення своїх дій розпорядився належним йому майном на користь сина та онуки. Саме остання здійснювала догляд за спадкодавцем. Вона обробляла земельну ділянку, яку їй заповів ОСОБА_4 , жила з ним "межа в межу". Жодних підстав для визнання заповіту від 13 квітня 2018 року недійсним не має. Порушень в діях старости та нотаріуса, щодо вчинення ними дій по посвідченню заповіту, видачі його дублікату та заведенні спадкової справи, які б могли вплинути на дійсність оспорюваного заповіту - не має. Спадкова справа заведена на підставі заяви позивача, як спадкоємця по закону. Свідоцтва про право на спадщину поки не видавались. Помилково складений заповіт (зразок-чернетка), не має ніякого юридичного значення та правомірно не підлягав дослідженню експертом при проведенні експертизи. Усі доводи позивача та її представника є припущеннями, які не ґрунтуються на вимогах закону.

Представник Волочиської міської ради в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи містяться письмові заяви, в яких представник просить проводити розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі представника Волочиської міської ради, про що постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є старостою с. Яхнівці Волочиського району Хмельницької області вказала, що ОСОБА_4 переніс інсульт і лікувався. ОСОБА_2 за ним доглядали, возили на процедури. Про це знає усе село. ОСОБА_4 складав у неї заповіт, хоча в 2011 році він уже складав заповіт у іншого старости. Привіз його ОСОБА_9 на машині до обіду, йшов дідусь сам, нормально говорив, був дієздатним, повідомив їй свою волю, надав оригінали паспортів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Крім неї, заповідача та діловода присутніх не було. Проте, в кабінет зайшла листоноша ОСОБА_6 , яка принесла пошту, але її одразу попросили вийти. Вона (староста) зложила заповіт, роздрукувала, передивилась і виявила помилку, а тому відложила, щоб переробити. Зробила інший і роздрукувала. Діловод написала для ОСОБА_4 зразок, де не має його підпису, а написане лише прізвище. Такий зразок дали дідусеві для зручності, щоб він знав, як саме написати текст. Пізніше, вона помилково поставила свій підпис та печатку на цьому зразку, оскільки замоталась і не порвала його. Це її велика помилка і вона про це дуже шкодує. Як даний зразок опинився у нотаріуса вона не знає, але припускає що ОСОБА_4 забрав його із собою. Не дивлячись на це, заповідач самостійно написав текст та поставив підпис на двох оригіналах заповіту, один з яких залишився в старости, а інший було надано ОСОБА_11 Писав він дуже довго. Вона заповіт посвідчила та зареєструвала. Пізніше нею видавались дублікати заповіту спадкоємцям, однак оригінал вона надала лише на вимогу суду.

Свідок ОСОБА_12 (чоловік позивача) суду повідомив, що ОСОБА_4 лежав у лікарні з інсультом і він з дружиною сім днів доглядали за ним. Гроші на лікування у тестя були свої. В лікарні ОСОБА_4 обслуговувати себе сам не міг, та потребував сторонньої допомоги в годуванні, одяганні, туалеті, тощо. Все це робили вони з дружиною по черзі. Потім догляд здійснювала інша донька - ОСОБА_7 , яка приїхала з Італії. Після виписки з лікарні ОСОБА_4 забрали до себе ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в с. Яхнівці. Через певний час ОСОБА_4 попросив, щоб позивач забрала його до себе, інакше погрожував піти в будинок для пристарілих чи зробити щось із собою. Забирали батька зі скандалом. Після переїзду, останній особисто повідомив їм, що ОСОБА_2 та її чоловік завезли його в сільську раду, посадили коло вхідних дверей, переписали заповіт, якого він не читав та не підписував. Батько казав, що там були подружжя ОСОБА_2 , він, староста і ще хтось. Казав, що він хотів усе майно заповісти сину, а вони його, як арештанта завезли. ОСОБА_4 плакав, розповідаючи про таке відношення до себе. Також свідок вказав, що у батька була неробоча права рука, він не міг брати кружки, палки, не міг пожимати руку вітаючись, але останню пенсію він отримав особисто і за неї розписався.

Допитана в якості свідка нотаріус ОСОБА_14 дала показання, з яких слідує, що до неї звернулась спадкоємиця за законом ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини, а потім інші спадкоємці. Саме на підставі її заяви було заведено спадкову справу - за законом. З реєстру вона встановила, що є заповіт. Хтось приніс їй заповіт, а хтось - дублікат. Свідок не пам`ятає інших обставин. Зазначила, що усе міститься в матеріалах спадкової справи.

Свідок ОСОБА_15 (брат відповідача ОСОБА_2 ) в ході його допиту зазначив, що в 2000-х роках його сестра - ОСОБА_2 з чоловіком переїхали в с. Яхнівці, щоб допомагати дідусю та бабусі. Сестра з чоловіком обробляли земельні паї дідуся і він не заперечував проти цього. Коли була жива бабуся, то він чув їх з дідом розмову, що все майно має бути глухонімому ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Його мати - ОСОБА_7 живе в Італії, але щороку приїжджала та все робила по господарству для ОСОБА_4 . Мати регулярно займалась оздоровленням батька в лікарні. Допомагала матеріально. Позивач та її чоловік не долучались до суспільного життя сім`ї в с. Яхнівці, ніякої допомоги не надавали. Позивач вказувала на те, що їй батько за життя нічим не допоміг. В 2018 році у дідуся стався інсульт. Швагро - ОСОБА_9 привіз хворого в лікарню. Приїхали і позивач з чоловіком. Останні перебували пару днів у лікарні з дідусем, поки не приїхала його мати з Італії. Сестра ОСОБА_2 не могла доглядати за дідусем, так як в неї дитина. ОСОБА_1 сказала, що коло ОСОБА_4 має сидіти той, кому все лишиться. В кінці січня - в лютому 2018 року ОСОБА_4 виписали з лікарні і він відновлювався вдома у сестри. Догляд здійснювали мама і сестра. Через тиждень ОСОБА_7 поїхала, а ОСОБА_2 продовжила догляд за дідусем. Всі витрати несла мама. Грошей дідуся в сумі 6000 грн., які той привіз у лікарню вистачило лише на кілька днів лікування. В кінці березня - в квітні ОСОБА_4 почав ходити, навіть навідувався в гості до своїх родичів у селі. Спілкування ОСОБА_1 з батьком ніхто не обмежував. Дід сказав, що хоче побути в Ліди (позивача). Та забрала дідуся до себе і почались незрозумілі речі: забрали самовільно усі речі ОСОБА_4 , в тому числі, мотоблок, січкарню, антену для телебачення. Виписала його з будинку та прописала у себе. Кожного дня позивач брала дідуся з собою на базар - при тому, що він переніс таку тяжку хворобу. Після смерті організація похорон дідуся лягла на нього та сестру. З позивачем купили труну. Приїхала мати - ОСОБА_7 , яка несла усі витрати. Після похорон дідуся ОСОБА_1 нікому нічого не казала про те, що заповіт ОСОБА_4 не підписував. Щодо складання оспорюваного заповіту свідок вказав, що він не знає хто віз дідуся складати заповіт, однак він та сестра були на роботі 13 квітня 2018 року. Вважає, що дідусь міг ставити підпис у заповіті, адже він розписувався при знятті його з реєстрації по місцю проживання. Їв ОСОБА_4 теж сам, хоча йому і було тяжко тримати ложку. Також дідусь пожав йому руку, перед тим, як переїхав до позивача. Крім того, свідок вказав, що при отриманні пенсії ОСОБА_4 тільки брав гроші, а підпис замість нього черкала поштарка. В 2011-2012 бачив, як дідусь розписався особисто. Одного разу на пошту за пенсією ОСОБА_4 ходив племінник.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (жителі с. Яхнівці та сусіди відповідачів 1, 2) підтвердили, що ОСОБА_4 переніс інсульт. Після лікарні до двох місяців жив у ОСОБА_2, будинок яких знаходиться "межа в межу" до його домоволодіння. Вони за ним доглядали. Також приїхала ОСОБА_7 з Італії і доглядала за батьком. З ними він не сварився, не жалівся на них. Потім ОСОБА_4 захотів до дочки - ОСОБА_1 і переїхав, а потім помер. ОСОБА_16 також вказала, що поступово ОСОБА_4 почав ходити без допомоги (в тому числі, в магазин, до сестри). Після лікарні в нього не було хвацького рефлексу, а тому ОСОБА_2 його годувала. У неї він став на ноги. Свідок ОСОБА_17 зазначила, що ОСОБА_4 ходив сам, його права рука не висіла, він міг щось нею робити, їв сам.

Свідок ОСОБА_19 , яка є лікарем, в ході її допиту вказала, що не пам`ятає такого пацієнта, як ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_20 , що працює фельдшером с. Яхнівці, в ході її допиту зазначила, що ОСОБА_4 хворів гіпертонічною хворобою. Вона приходила на виклики. Також ОСОБА_9 привозив останнього на крапельниці. Після останнього інсульту в ОСОБА_4 страждала права сторона, яка була слабкішою. Але думає, що він міг їсти правою рукою. Вона виконувала призначення лікаря. Жив ОСОБА_4 у ОСОБА_2 і скарг на проживання ніколи не казав.

Заслухавши вступне слово позивача та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши усі наявні в справі докази та матеріали, оцінивши їх, суд приходить до висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України (книга VI - Спадкове право), а також Законом України "Про нотаріат", Наказом Міністерства Юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування", Наказом Міністерства Юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в віці 82 роки помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

У спадкодавця було троє дітей: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 (відповідач 1) та ОСОБА_7 . У останньої є донька - ОСОБА_2 (відповідач 2). Вказані родинні відносини сторонами визнаються і не оспорюються.

ОСОБА_4 на день смерті був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 з сім`єю позивача ОСОБА_1 відповідно до довідки Волочиської міської ОТГ №765 від 25.07.2018.

В судовому засіданні позивач та представники відповідачів 1, 2 визнали той факт, що впродовж свого життя ОСОБА_4 проживав у власному будинку в АДРЕСА_2 . Після виписки з лікарні в січні 2018 року він проживав в будинку відповідача ОСОБА_2 , а з початку травня 2018 року і до дня смерті жив з позивачем.

Витягами з журналу обліку маніпуляцій та книги викликів фельдшера додому, епікризом, довідками Волочиської ЦРЛ від 21.01.2019 № 52, від 17.12.2019 №1053, від 18.10.2018 № 849, рекомендацій лікаря та показаннями свідків доводиться, що ОСОБА_4 неодноразово звертався за медичною допомогою. З 11.01.2018 по 22.01.2018 він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні. Діагноз: ішемічний інсульт в басейні лівої СМА з бульварними розладами, вираженим геміпарезом справа. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ризик високий. Після виписки з лікарні ОСОБА_4 надавалась медична допомога в с. Яхнівці.

Згідно з копій Державних актів на право власності на земельну ділянку від 08.01.2010, 09.01.2010 ОСОБА_4 на праві власності належить дві земельні ділянки по АДРЕСА_2 : розміром 0,1572 га для ведення особистого селянського господарства; розміром 0,2500 га для обслуговування житлового будинку.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 склав два заповіти:

1) 14.11.2011, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті заповів своєму синові ОСОБА_3 Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Яхновецької сільської ради ОСОБА_10, і зареєстровано в реєстрі під № 137;

2) 13.04.2018, яким житловий будинок з надвірними будівлями і присадибну ділянку в АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_21 , а все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 Заповіт посвідчено старостою с. Яхнівці Волочиського району Хмельницької області ОСОБА_5., і зареєстровано в реєстрі під № 27.

Відповідно до ч.ч. 2-4, 6, 7 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Позивач обґрунтовує позов тим, що оспорюваний заповіт її батько не підписував, свого волевиявлення на розпорядження майном 13.04.2018 не висловлював, а тому такий заповіт абсолютно не відповідав його волі.

В судовому засіданні сторона позивача також вказувала на порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту старостою села ОСОБА_5 при його складанні. Зокрема, звертали увагу суду на розбіжності у зазначенні часу підписання та складання заповіту. Вказують на наявність в матеріалах справи копій двох заповітів від 13.04.2018 які візуально значно відрізняються між собою. Також зазначають про незаконні дії старости, що полягали у посвідченні заповіту, який зі слів старости, був "чернеткою" та який заповнила діловод в якості зразка для написання тексту ОСОБА_4 . Таку "чернетку" в подальшому незаконно було підписано старостою ОСОБА_5 з проставленням відбитка печатки. В подальшому, даний заповіт ("чернетка") опинився у нотаріуса, яка завела спадкову справу. Також представник позивача вважав порушенням з боку старости ОСОБА_5 , що вона видавала спадкоємцям дублікати заповіту, тоді як у неї був його оригінал.

Оцінюючи усі досліджені судом докази, суд не встановив підстав для визнання заповіту, посвідченого 13.04.2018 недійсним.

Згідно з висновком експерта № 1.1-0089:19 від 08.08.2019 на підставі ч. 8 ст. 72 ЦПК експерт відмовляється від надання відповіді на запитання № 1: "Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті від 13.04.2018, посвідченого старостою села Яхнівці, Волочиського району Хмельницької області ОСОБА_5. та зареєстрованого у реєстрі за № 27 ОСОБА_4 чи іншою особою?", у зв`язку з тим, що наданих матеріалів недостатньо для виконання покладених обов`язків.

Також експерт надав відповідь на запитання № 2, з якої слідує, що рукописний текст та підписи в графах "Підпис" у заповіті, який був складений ОСОБА_4 14.11.2011 зареєстрований в реєстрі № 137 секретарем Яхновецької сільської ради ОСОБА_10 та у заповіті від 13.04.2018, посвідченого старостою села Яхнівці, Волочиського району Хмельницької області ОСОБА_5. та зареєстрованого у реєстрі № 27 виконано одною особою.

Суд звертає увагу на те, що запитання № 2 було поставлено експерту з врахуванням того, що сторони визнали факт підписання заповідачем заповіту від 14.11.2011 і сумнівів у його дійсності не виникало. Даний правочин був єдиним взірцем підпису та почерку ОСОБА_4 , який усі учасники справи визнали достовірним.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що заповіти від 14.11.2011 та 13.04.2018 виконано однією особою - ОСОБА_4 .

Підстав для відхилення вказаного висновку експерта судом не встановлено.

Вказівка експерта на повторне обведення підпису в заповіті від 13.04.2018, ймовірно з метою посилення контрасту, не викликає у судді сумнівів в належності і допустимості такого доказу, враховуючи перенесену хворобу заповідача, його стан здоров`я, вік та показання старости села ОСОБА_5 , яка вказала на те, що дідусю було тяжко писати і він це робив дуже довго.

Суд вважає, що показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також ОСОБА_14 і ОСОБА_20 в сукупності із письмовими доказами підтверджують необґрунтованість та недоведеність позовної заяви ОСОБА_1 .

Крім того, показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_15 , висновоком експерта спростовуються показання свідка ОСОБА_12 , який стверджував про відвідування ОСОБА_4 приміщення сільської ради не з власної волі, а під примусом подружжя ОСОБА_2 та складання і підписання заповіту не ним особисто, а іншою особою. Отже, суд критично оцінює і відхиляє показання даного свідка, який є чоловіком позивача та зацікавлений у вирішенні справи на користь ОСОБА_1 .

Щодо посилання адвоката Бутрина С.В. на неспроможність ОСОБА_4 писати, як на підставу для визнання заповіту недійсним, то воно не знайшло свого підтвердження. Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що останній писав заповіт самостійно. Свідок ОСОБА_15 вказав, що його дідусь їв сам і пожав йому руку при зустрічі, а незадовго до смерті вчиняв дії по зміні реєстрації його місця проживання, де також необхідно підписувати документи. Свідок ОСОБА_22 також зазначила, що останній міг робити рукою, їв самостійно. Суд звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_16 вказувала на відсутність у ОСОБА_4 хвацького рефлексу та його неспроможність їсти без сторонньої допомоги після виписки з лікарні. Тоді як заповіт складався через 2,5 місяці після виписки ОСОБА_4 .

Оцінюючи дотримання вимог законодавства старостою села Яхнівці ОСОБА_5 щодо форми та посвідчення заповіту при його складанні суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні вимоги до форми заповіту регламентовано ст. 1247 ЦК України, згідно з якою заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Він має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч. 3 цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).

На переконання суду, оригінал заповіту, що міститься в матеріалах справи (завірена копія якого знаходиться на а.с. 167, т. І) за формою, змістом та порядком посвідчення відповідає вимогам ЦК України, Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Так, староста села Яхнівці ОСОБА_5 в ході її допиту вказала, що дідусь ОСОБА_4 самостійно висловив їй свою волю, при цьому добре розумів значення своїх дій та повністю їх усвідомлював. Його волевиявлення було вільним. Він сам підписав заповіт, а також написав відповідний текст на ньому "мною прочитано в голос та власноручно підписано". Писав він довго. Чому різниться час в тексті заповіту вона вказати не може. Оригіналів заповіту було посвідчено два: один залишився у неї, а інший - вручила ОСОБА_4 .

Суд не встановив порушень законодавства в діях старости ОСОБА_5 при посвідченні заповіту ОСОБА_4 (а.с. 167, т. І ), які б спростовували його дійсність.

Оспорюваний заповіт містить таку обов`язкову складову змісту, як зазначення часу його складання - "14 год. 30 хв.", що передбачено ст. 1247 ЦК України, п. 1.4 Порядку. Тому, розбіжності у зазначенні часу підписання заповіту ОСОБА_4 (10:35 год.) та складанням заповіту не можуть вплинути на відповідність правочину вимогам закону в цілому.

Крім того, староста правомірно видала дублікат заповіту спадкоємцю, залишивши в органі місцевого самоврядування його оригінал.

Також із показів старости с. Яхнівці ОСОБА_5 судом встановлено, що окрім вчинення дій по посвідченню заповіту 13.04.2018 (а.с. 167, т. І ) старостою також було помилково поставлено підпис та печатку на чернетці, яка надавалась ОСОБА_4 , як зразок тексту для написання заповіту і не містила підпису останнього, так як виконана не ним. В даній чернетці допущено помилку в даті народження заповідача (а.с. 156, т. І).

Суд вважає, що вказана обставина не може слугувати підставою для визнання заповіту недійсним.

З копії спадкової справи та показань ОСОБА_14 судом встановлено, що нотаріус завела спадкову справу № 325/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_1 (спадкоємиці за законом), яка звернулась першою в нотаріальну контору. Також із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини звернулись інші діти померлого та його онука ОСОБА_2 Спадкоємцями за заповітом є лише відповідачі 1 і 2.

Свідоцтва про право на спадщину нікому не видавались.

Враховуючи усе вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вільно розпорядився своїм майном на випадок смерті і склав заповіт на користь свого сина та онуки. Його заповіт був посвідчений 13.04.2018 старостою села Яхнівці ОСОБА_5 у відповідності до вимог законодавства. Оригінал заповіту досліджено судом. Також він був об`єктом дослідження і експерта-почеркознавця.

Доказів на спростування висновків суду позивачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що завданням цивільного судочинства, в силу вимог ст. 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи дала пояснення, що на момент звернення до суду із позовом її метою було захистити порушені права брата - ОСОБА_3 , який, на її думку, повинен був успадкувати все майно батька. Позивач вважала, що дійсна воля ОСОБА_4 , висловлена в заповіті від 14.11.2011.

Суд звертає увагу, що ні в заповіті від 14.11.2011, ні в заповіті від 13.04.2018 заповідач ОСОБА_4 не висловив розпорядження на користь доньки ОСОБА_1 .

З викладеного слідує, що позивач ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду без наміру захистити свої порушені, невизнані чи оспорювані права, що також є підставою для відмови в задоволенні її позовної вимоги.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача, враховуючи відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 76, 77, 82, 84, 103, 252, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Волочиська міська об`єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради, місцезнаходження: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: 31212 , Хмельницька область, Волочиський район, с.Яхнівці.

Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 08 січня 2020 року.

Суддя Павлова А.С.