Рішення № 86804636, 08.01.2020, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя

в суді І інстанції Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/330/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді - Козіної С.М.,

за участі:

секретаря - Маламан Я.О.,

позивача - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідача - ОСОБА_2 (не з`явився),

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею кімнати АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2017 року, який укладений з ОСОБА_2 У 2017 році відповідач добровільно звільнив кімнату, але з реєстрації місця проживання не знявся та продовжує бути зареєстрованим у вказаній кімнаті до теперішнього часу, чим створює суттєві перешкоди для позивачки в користуванні кімнатою, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які розраховуються залежно від кількості зареєстрованих за адресою осіб. Право власності було зареєстровано за позивачкою 03 жовтня 2017 року, номер запису про право власності 37377418, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідач порушує право власності позивачки, позбавляє можливості розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, тобто вона обмежена у здійсненні свого права власності.

ОСОБА_1 у позовній заяві просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову та прийняття його судом без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову вимогам закону не суперечить, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд приймає визнання ОСОБА_2 позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи, та ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Саттею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право свободи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЖК Української РСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частинами третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За змістом ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки /реєстрації/ самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 з жовтня 2017 року виїхав з кімнати АДРЕСА_1 , та з того часу там не проживає, тому втратив право користування цим житлом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновків, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Факт сплати позивачкою судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. підтверджується квитанцією № 84 від 25 листопада 2019 року (а.с. 1).

Отже, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачкою при подачі позову, що складає 384 грн 20 коп., необхідно повернути останній з державного бюджету, а решту 50 відсотків судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.

За змістом ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 71, 72, 150, 163 ЖК Української РСР, ст. 29, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок, сплаченого згідно квитанції № 84 від 25 листопада 2019 року на р/р UA318999980000031210206010013, код 37851186, банк отримувача 899998, отримувач: УК у м.Ржищів/Ржищів/11010100, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на Управління Державної казначейської служби України у м. Ржищів Київської області, код ЄДРПОУ 37851186, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 48.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), кошти на відшкодування 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, що складає 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя