Ухвала суду № 86802987, 08.01.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/13/2020

Справа № 325/1704/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю: секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши в смт.Приазовське Запорізької області, у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача АТ «Дельта Банк» про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання іпотечного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом, в якому просить визнати недійсним іпотечний договір № 804-04/Z-07 від 03.12.2007 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», і ОСОБА_2 . Позов обґрунтований тим, що у власності позивача за адресою: АДРЕСА_1 є земельна ділянка. В період шлюбу позивач та відповідач ОСОБА_3 на вказаній земельній ділянці побудували житловий будинок, який оформлений за відповідачем і став предметом іпотеки без відома позивача для забезпечення кредитного договору, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та позичальником ОСОБА_2 про надання останньому кредиту в сумі 16200,00 доларів США на строк до 29.11.2011.

До відкриття провадження у справі до суду надійшло дві заяви про забезпечення позову, в яких позивач просив: в першій – заборонити іншим особам вчиняти дії щодо предмета іпотечного договору, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 ; в другій - накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом в задоволенні першого клопотання було відмовлено (ухвала суду від 09.09.2019), але задоволена друга заява (ухвала суду від 18.10.2019).

Ухвалою суду від 18.10.2019, яка набрала законної сили, вирішено накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спірного іпотечного договору.

В клопотанні про скасування вжитих судом заходів щодо забезпечення позову (накладення арешту на будинок) відповідач АТ «Дельта Банк» посилається на частини 1, 2 ст.158 ЦПК України, пункти 4, 5, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а також ч.6 ст.152 ЦПК України. Відповідач повідомляє, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 № 181 розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015, яка продовжена до 04.10.2020 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.04.2019 № 772. Відповідно до ст..ст. 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який підлягає застосуванню під час дії процедури ліквідації банку, Фонд здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Відповідно до ч.1 ст.48, п.7 ч.2 ст.46 цього Закону Фонд з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку, приймає в управління майно, у тому числі кошти, банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління – продає майно банку; з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь яким майном (коштами) банку; накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Вирішуючи питання про забезпечення позову, відповідач вважає, що суд не врахував вказані обставини справи та вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним та підлягає до пріоритетного застосування під час дії процедури ліквідації банку.

Представник відповідача АТ «Дельта Банк» до суду не з`явився, адвокат Растворова Д.А. надіслала заяву про проведення підготовчого засідання та розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову без неї.

Позивач та його представник – адвокат Дуда С.В. в підготовче засідання не з`явились, представник в поданій заяві просив провести підготовче засідання за їх відсутності.

Представник позивача ОСОБА_4 в своїй заяві про відкладення слухання справи від 19.11.2019 висловив думку щодо заявленого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заперечуючи його задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник – адвокат Цокало О.І., які належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, до суду не з`явились без повідомлення про причини неявки.

Відповідно до ст.. 158 ЦПК, неявка учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не перешкоджає розгляду. Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Пунктом 4 Постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріалами справи підтверджено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , який перебуває у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 , а також, що земельна ділянка за цією адресою належить ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 02.08.2019 року відомості про обтяження іпотекою зареєстровано в реєстрі за № 6149848 від 03.12.2007 року, іпотекодержателем визначено ПАТ «Дельта Банк».

Як свідчив лист ПАТ «Дельта Банк» від 21.06.2019 року, банком були призначені торги з реалізації права вимоги за кредитним договором № 804-04/К-07 від 03.12.2007 року на 17.07.2019 р. З цього листа, також встановлено, що банк знаходиться в стадії ліквідації, та повноваження здійснюються Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до ст..51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підставі положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) Фонд здійснює продаж права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. Продаж права вимоги не є продажом майна, що є предметом іпотеки, а є уступкою права вимоги за зобов`язаннями, що належать ПАТ «Дельта Банк», новому кредитору в обсязі, що будуть існувати на момент вчинення дій із набуття останнім права вимоги, в результаті продажу права вимоги за кредитами до нового кредитора перейдуть права й обов`язки в тому обсязі, які має ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до положень частини 6 статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Судом забезпечений позов саме шляхом накладення арешту не на право відчуження права вимоги за кредитом, а на об`єкт нерухомості, що ніяким чином не впливає на функції Фонду як державного органу на здійснення покладених на нього Законом обов`язків.

Частиною 1, пунктом 8 ч.2 ст.4 Закону передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, і на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Повноваження Фонду під час ліквідації банку визначені в статті 48 Закону. До таких, зокрема віднесено: здійснення повноважень органів управління банку; прийняття в управління майна (у тому числі коштів) банку, вжиття заходів щодо забезпечення його збереження, формування ліквідаційної маси, виконання функції з управління та продаж майна банку; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Із аналізу цих норм встановлено, що Фонд здійснює управління, в тому числі продаж майна, що належить саме банку, а не боржникам (позичальникам) банку, що ліквідується.

Як встановлено судом із наданих сторонами документів, Фондом здійснюється відчуження права вимоги за кредитами, а не відчуження самого майна боржників. Тому, вжиті судом заходи забезпечення позову ніяким чином не забороняють дії Фонду.

Однак, новий кредитор, відповідно до розділу 2 спірного іпотечного договору матиме право на звернення стягнення на майно у випадку невиконання основного зобов`язання.

Позивач звернулась із вказаним позовом, захищаючи своє право власності на предмет іпотеки – житловий будинок.

Враховуючи те, що можлива реалізація кредитором права на звернення стягнення на житловий будинок за договором іпотеки, який оскаржується, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушеного права позивача, за захистом якого вона звернулася, в разі задоволення позову, заява про забезпечення позову була задоволена судом.

Згідно п.7 ч.2 ст.46 Закону, з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь яким майном (коштами) банку; накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Посилання представника банку на вказану норму Закону, як на підставу для скасування заходів забезпечення позову, є помилковим, так як йдеться мова саме про накладення обтяжень чи обмежень на майно банку, а не на майно його боржників (позичальників, іпотекодавців).

Вирішуючи заяву суд, також, виходив з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити захист права позивача в разі задоволення позову.

Судом враховано, що відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачам збитки, а також, що позивач, яка має зареєстроване місце проживання, є власником земельної ділянки, має такий майновий стан, який ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачам, в разі їх спричинення забезпеченням позову чи у випадку відмови у позові.

За таких обставин та з наведених підстав відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 158, 258, 259, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача АТ «Дельта Банк» про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання іпотечного договору.

Роз`яснити, що згідно ч.6 ст.158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.П. Пантилус