Ухвала суду № 86802756, 09.01.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

09.01.2020

ЄУН 331/4873/19

Провадження № 1-кп/331/201/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» січня 2020 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого - судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Ткаченка С.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Рибальченка Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019080020000981 від 19.06.2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , обґрунтоване тим, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки ризики не зменшились, а підстави, за яких було обрано запобіжний захід не змінились.

Захисник - адвокат Рибальченко Д.С. заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання, посилаючись на те, що обвинувачений має постійне місце проживання та джерело доходу. До прийняття слідчим суддею рішення про застосування відносно нього запобіжного заходу, не допускав неявок до слідчого в ході досудового розслідування, тому вважає, що запропонований прокурором запобіжний захід не буде відповідати цілям кримінального провадження, просив суд застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника, просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої закінчується 19.01.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду даного питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Так, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного зі збутом психотропних речовин у великих розмірах, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Суд приймає до уваги, що інкримінований злочин вчинений обвинуваченим з корисливих мотивів, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить про те, що ОСОБА_1 підтримував зв`язок з особами, які збувають психотропні речовини, як у якості покупця таких речовин, так і у якості продавця, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин.

При цьому, в судовому засіданні прокурором доведений ризик можливого переховування обвинуваченого від суду, оскільки обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, які б могли запобігти настанню встановленого ризику, зокрема, не має постійного місця проживання в м. Запоріжжі, згідно пояснень останнього орендує житло, не має сім`ї, родинних зв`язків, осіб на утриманні, що свідчить про обґрунтованість припущень щодо можливого переховування обвинуваченого.

З наявності існування двох очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.

Посилання сторони захисту щодо наявності постійного місця проживання, хоч і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб - по 09 березня 2020 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Л.В. Клименко