Ухвала суду № 86801008, 09.01.2020, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2255/19

Провадження № 2/353/90/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

представника відповідача Прокуратури Івано-Франківської області – Гоголя В.В.,

представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області – Шикеринець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тлумач заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а саме просила стягнути з державного бюджету, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь 183612,0 грн. моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та 1000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

05.11.2019 року ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, передано з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті, визначивши підсудність за місцем проживання позивачки.

17.12.2019 року до Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, яка на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 року передана для розгляду судді Луковкіній У.Ю.

17.12.2019 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. було відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено судове засідання на 14 год. 30 хв. 09.01.2019 року.

20.12.2019 року на адресу суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Луковкіної У.Ю., з тих підстав, що 17.01.2015 року суддею Луковкіною У.Ю. був ухвалений вирок, за яким ОСОБА_1 була визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Цей вирок ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2015 року був скасований. Потім справа ще декілька разів переглядалась іншими судами. Оскільки на даний момент виправдувальний вирок щодо неї набув законної сили, вона звернулась з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Вважає, що зазначений факт вказує на можливу упередженість та необ`єктивність судді Луковкіної У.Ю. під час розгляду цивільної справи. З посиланням на ст.ст. 36, 39 ЦПК України та практику ЄСПЛ просила заяву про відвід судді Луковкіної У.Ю. задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак у своїй заяві про відвід судді Луковкіної У.Ю. просила справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача Прокуратури Івано-Франківської області Гоголь В.В. та представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області Шикеринець Л.М. стосовно вирішення заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Луковкіної У.Ю. поклались на розсуд суду.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників справи, ознайомившись з матеріалами позовної заяви та заявою позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Луковкіній У.Ю., приходжу до висновку про неможливість розгляду мною даної справи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2015 р. (справа № 353/1956/14-к), ухваленим під головуванням судді Луковкіної У.Ю., було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд.

Вироком Тисменицького районного суду від 07.12.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 року, ОСОБА_1 виправдано та визнано невинуватою через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, - без задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Наведене кореспондується і з нормами, визначеними в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року, яка 17 липня 1997 року була ратифікована Україною та є джерелом права в Україні.

Так, відповідно до ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (пп. 49-54), «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року, тощо) зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід. Суддя не може брати участі у розгляді справи, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою для самовідводу.

В положеннях "Бангалорських принципів поведінки судді" від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, значиться, зокрема, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

У Рішенні Ради суддів України № 75 від 04.11.2016 року роз`яснено, що при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.

У відповідності з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Згідно вимог ч. 2 ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, передбачених ст. 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

В результаті прийняття Європейським Судом з прав людини рішення по вищевказаній справі «Білуха проти України», Верховний суд України у своєму рішенні від 22.05.2008 р. зробив висновок про те, що «не в інтересах правосуддя», в кінцевому рахунку, допускати найменші сумніви в неупередженості суду».

Наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатись за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

При розгляді заяви про відвід судді, слід виходити з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо головуючого судді. Іншими словами, якщо сторона має сумнів у безсторонності судді, то практика ЄСПЛ (справа «Пуллар про Сполученого Королівства», «Томанн про Швейцарії, «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції», «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, оскільки в іншому випадку це буде розцінюватись як порушення права особи на справедливий суд.

Враховуючи, що відвід судді Луковкіній У.Ю. заявлено до початку розгляду справи, відвід є вмотивованим, для забезпечення умов, за яких у позивача по справі не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, з метою недопущення в подальшому тиску на правосуддя, виникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості головуючої судді у розгляді справи, з урахуванням наявної в позивача недовіри до судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю., результатом якої стала заява про відвід, для забезпечення умов, за яких як у сторін по справі, так і у будь-якого незацікавленого у вирішенні справи стороннього спостерігача, не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, суд приходить до висновку про задоволення заяви про відвід.

На підставі наведенного, та керуючись ст.ст. 10, 36, 39, 40, 247, 260-261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної Уляни Юріївни задовольнити.

Відвести суддю Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіну Уляну Юріївну від розгляду цивільної справи № 352/2255/19 (провадження 2/353/90/20) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Дану цивільну справу передати до канцелярії Тлумацького районного суду Івано-Франківської області для визначення іншого складу суду у порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.

ГоловуючийУ. Ю. Луковкіна