Рішення № 86796743, 09.01.2020, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/2051/18

Провадження № 2/930/21/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2020 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.

учасників справи: позивачки - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Цимбала О . В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 140/2051/18 за позовом ОСОБА_1 до Брацлавської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Брацлавської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, в якому просить, встановити факт проживання однією сім`єю в період з 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи позов тим, в смт. Брацлав Немирівського району ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 , за відсутності дітей та родичів, тривалий час, в будинку АДРЕСА_1 , проживала одиноко, часто хворіла на захворювання опорно-рухового апарату. Особисто себе не могла доглянути, потребувала сторонньої допомоги.

Позивачка проживала по сусідству з ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_2 і починаючи з 2000 року почала допомагати ОСОБА_4 вести домашнє господарство, купувала їй продукти харчування,одяг.

З 2010 року, позивачка, за ініціативи ОСОБА_4 розпочала проживати разом з нею в її будинку в АДРЕСА_1 .

Весь цей час, до дня смерті ОСОБА_4 , вона доглядала за ОСОБА_4 практично замінивши їй дочку. Вони вели спільне господарство, обробляли город, тримали домашню птицю, проводили ремонт в будинку в якому проживали.

Їх пенсії витрачалися на придбання меблів, побутової техніки, одежі, продуктів харчування, оплати комунальних послуг. Основна частина їх з ОСОБА_4 доходів витрачалась на придбання ліків для ОСОБА_4 .

Таким чином вони з ОСОБА_4 прожили однією сім`єю близько семи років.

У ОСОБА_4 дітей та родичів, які б її пережили, не було та немає.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

24.09.2018 року від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого селищна рада позов не визнає та просить в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного. Представник селищної ради у відзив вказує на те, що позивачка стрерджує, що з 2010 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) ОСОБА_4 , за ініціативи останньої, почала проживати з нею однією сім`єю у її будинку АДРЕСА_1 . Дана інформація на думку відповідача є недостовірною, оскільки 01.01.2016 року ОСОБА_4 було подано заяву в управління праці та соціального захисту населення про прийняття останньої на обслуговування як одинокої та самотньої проживаючої. На підставі поданої заяви, 01.01.2016 року між Територіальним центром соціального обслуговування Немирівського району Вінницької області та ОСОБА_4 було укладено договір про прийняття останньої на обслуговування. Відповідно до умов даного договору Територіальний центр надавав ОСОБА_4 наступні послуги: оформлення субсидії, сплата комунальних послуг, доставка продуктів харчування, допомога у приготуванні їжі, прибиранні та у виклику лікаря. Отже, якби позивач проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, то в останньої не було б потреби звертатись з заявою до відповідного закладу.

18.09.2007 року секретарем виконавчого комітету Брацлавської селищної ради Марчук Г.П. було посвідчено заповіт, який було записано зі слів ОСОБА_4 , відповідно до якого спадкоємцем усього майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , визначено релігійну громаду парафії Пресвятої Діви Марії Святого Скапулярія римсько-католицької церкви.

15.05.2018 року приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Люлько Л. М. було зареєстровано відповідну спадкову справу, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 51909523.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів наведених в позовній заяві.

Представник селищної ради в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з мотивів наведених в запереченні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , надала суду покази, що позивачка перейшла жити до ОСОБА_4 , приблизно в 2010 році.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , надала суду покази, що вона була сусідкою ОСОБА_4 , вона не бачила, щоб до покійної ходили працівники соціальних служб, ховали ОСОБА_4 всі разом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30 березня 2018 року . ОСОБА_4 , заповіла, усе своє майно, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, релігійній громаді парафії пресвятої Діви Марії Святого Скапулярія в смт. Брацлав Немирівського району, що підтверджується заповітом від 16 жовтня 2017 року, посвідченим секретарем виконавчого комітету Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області Марчук Г.П. Також судом встановлено, що 01.01.2016 року між Територіальним центром соціального обслуговування Немирівського району Вінницької області та ОСОБА_4 було укладено договір про прийняття останньої на обслуговування. Відповідно до умов даного договору Територіальний центр надавав ОСОБА_4 наступні послуги: оформлення субсидії, сплата комунальних послуг, доставка продуктів харчування, допомога у приготуванні їжі, прибиранні та у виклику лікаря.

Суд, заслухавши учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім`ї та дитячі будинки сімейного типу. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту спільного проживання з спадкодавцем у період з 2010 року, а саме не доведено ведення спільного господарства, спільного бюджету.

Навпаки, наявний у справі доказ, а саме договір між Територіальним центром соціального обслуговування Немирівського району Вінницької області та ОСОБА_4 про прийняття останньої на обслуговування, свідчить про те, що позивач з 2016 року перебувала на обслуговувані центру.

Крім того, судом не здобуто в судовому засіданні доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Пояснення допитаних в судовому засіданні свідків не підтверджують наявності спільних витрат, бюджету, побуту, ведення спільного господарства, здійснення придбання іншого майна в інтересах сім`ї, також відсутні інші докази, в тому числі документальні щодо спільних витрат та бюджету.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Також суд, звертає увагу на те, що позивачка просить встановити факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується свідоцтвом про смерть ім`я покійної ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя:(підпис)

Копія вірна С.М. Науменко

Суддя: