Рішення № 86795883, 09.01.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2020 року м. Чернігівсправа №927/920/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Сиворакші Т.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

позивач: Військова частина А1356,

вул. Багачанська, м. Миргород, Полтавська область, 37601, код ЄДРПОУ 08502014

відповідач: Державне підприємство "171 Чернігівський ремонтний завод",

код ЄДРПОУ 07978157, вул. О.Кошового, 1, м. Чернігів, 14029

предмет спору: про стягнення 48758,93 грн

За участю:

позивач: Ілюшенко О.Л., довіреність № 2290 від 26 грудня 2019 року, представник;

позивач: Голик М.В., довіреність №34 від 08 січня 2020 року, представник;

відповідач: Мельник М.О., в.о. директора;

присутній в судовому засіданні: ОСОБА_1 .

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Військовою частиною А1356 подано позов до Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" про стягнення 48758,93 грн завданих матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення аудиту фахівцями Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, комісією військової частини А1356 було проведено визначення розміру нестачі від розукомплектування шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119) в сумі 58243,00 грн. З врахуванням втрат окремих запчастин, за якими прийнято рішення про відшкодування, загальна сума втраченого майна на думку позивача складає 48758,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 16 грудня 2019 року; повідомлено сторін, що явка їх представників у судове засідання є обов`язковою; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено строк відповідачу протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

02 грудня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стосовно позовних вимог заперечив в повному обсязі з огляду на те, що Господарський суд Чернігівської області своїм рішенням від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17 задовільнив позовні вимоги Військової частини А1356 з тим самим предметом позову та з тих самих підстав. До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зупинення вчинення виконавчих дій від 04 червня 2019 року, у відповідності до якої зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №927/15/17 від 28 березня 2017 року про стягнення з ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" на користь Військової частини А1356 матеріальних збитків в сумі 9484,07 грн та судового збору в сумі 1378,00 грн.

09 грудня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17 присуджено до стягнення 9484,07 грн матеріальних збитків (за результатами перевірки (аудиту) проведеної у вересні 2014 року), тоді як позовні вимоги у даній справі заявлено в сумі 48758,93 грн (перевірка (аудит) проведена у жовтні 2018 року, за результатами якої виявлено нестачу шнекороторної машини ШРСО Д-707-1од. (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец. обладнання №880119) на загальну суму 58243,00 грн). Тобто, з врахуванням прийнятого рішення Господарського суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17, яким присуджено до стягнення 9484,07 грн, загальна сума втраченого майна на думку позивача становить 48758,93 грн.

В судовому засіданні 16 грудня 2019 року представник позивача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи копії технічного опису та інструкції з експлуатації снігоочисника шнекороторного ДЄ-210А.

В судовому засіданні 16 грудня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив щодо позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 16 грудня 2019 року суд оголосив перерву на 09 січня 2020 року.

Вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані учасниками докази, суд встановив:

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом, як це передбачено статтею 170 Цивільного кодексу України.

Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили (Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 671).

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Статтею 3 зазначеного вище закону та пунктом 4 наказу Міністерства оборони України №440 від 17 серпня 2017 року передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року №1225 Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти.

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

З наведеного слідує, що право оперативного управління військовим майном є речовим правом, похідним від права власності, що включає в себе право володіння, користування і розпорядження цим майном. Право оперативного управління виникає у військової частини з моменту передачі їй уповноваженим органом майна, що є суб`єктом зазначених прав.

Відповідно до п. 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №300 від 16 липня 1997 року командир військової частини при виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків.

Державним підприємством "171 Чернігівський ремонтний завод" для проведення капітального ремонту в 2002 році, була прийнята одиниця аеродромно-експлуатаційної техніки Військової частини А1356, а саме: шнеко-роторна машина ШРСО Д-707 (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун № 761и092, спец обладнання №880119).

Факт передачі та знаходження майна на ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" підтверджується приймально-здавальним актом №045/02 від 04 квітня 2002 року, актом технічного стану від 04 листопада 2013 року та листами між позивачем та відповідачем.

01 липня 2002 року, начальником ДП "171 Чернігівського ремонтного заводу" було затверджено акт зміни якісного стану майна №194, відповідно до якого деякі вузли та деталі шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 переведені з четвертої категорії в п`яту категорію з метою подальшого списання.

В березні 2007 року тимчасово виконуючий обов`язки директора ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" повідомив позивача, що в зв`язку з некомплектом та за своїм технічним станом спец. автомобіль Д -707 для проведення капітального ремонту не придатний, тому з нього, командиром в/ч А-0255Е в технологічному порядку були списані наступні базові агрегати:

- двигун У1Д6-250ТК;

- передній середній та задні мости;

- КПП з РК.

Сам автомобіль готується на списання, про що буде повідомлено пізніше.

10 квітня 2013 року на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП "171 Чернігівського ремонтного заводу" та з метою недопущення втрат обліку військового майна, визначення його фактичного та якісного стану була створена комісія, яка провела інвентаризацію військового майна, номенклатури Повітряних Сил, що належить військовим частинам Повітряних Сил Збройних Сил України та знаходиться на складі ремонтного фонду ДП "171 Чернігівський ремонтний завод". При перевірці військової техніки та майна, що знаходиться на ремонтному фонді встановлено некомплект запасних частин та комплектуючих, при перевірці також виявлено випадки крадіжки військового майна, про що в установленому порядку було повідомлено ВКР ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, але рішення щодо відшкодування виявленої нестачі з боку правоохоронних органів не прийняті, в порушенні кримінальної справи було відмовлено.

В листопаді 2013 року комісією військової частини, на виконання розпорядження заступника командувача з логістики - начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України №350/129/137/5/595 комісією в/ч А1356 було проведено інвентаризацію шнеко-роторної машини ШРСО Д-707, що знаходиться на зберіганні.

В ході перевірки було встановлено, що:

- двигун У2Д6-250ТК за №761и092 списано за технологічним порядком та вилучено з рем фонду згідно відомості № 135/2005/065 від 01 грудня 2005 року. КЗП, розподільча коробка, передній міст, середній міст, задній міст, рульовий механізм списано технологічним порядком та вилучені з рем фонду згідно відомості № 135/2005/171 від 01 грудня 2005 року;

- на кабіні автомобіля відсутні: капот, ліве крило, передня та бокове оперення, водійські двері, сидіння водія та пасажира, обшивка кабіни, вентилятор кабіни, бокові дзеркала заднього виду з кріпленнями, панель приладів, плафон освітлення кабіни, важіль стоян очного гальма, важелі управління робочим органом;

- на рамі автомобіля відсутні: передній бампер, пристрій для буксування, балансирна вісь з реактивними тягами, гальмівний кран, повітряні ресивери, трубопроводи гальмівної системи;

- на робочому органі спеціального обладнання автомобіля відсутні: карданний вал приводу шнеків та ротора, бокова кришка картера цепної передачі шнеків та ротора;

- в комплекті спеціального обладнання відсутні рамка кріплення робочого органу - 1 шт, окузовка відсіку спеціального обладнання - 1 шт, редуктор приводу робочого органу (в зборі) - 1 шт, гідропривід підйому опускання робочого органу (в комплекті) - 1 шт.

За результатами перевірки було складено відповідний акт.

Згідно наказу Міністра оборони України від 07 червня 2006 року №323 "Передача обліку надлишкового майна до Центру обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України" та згідно атестату від 20 листопада 2013 року №350/129/137/3 спеціальний автомобіль ШРСО Д-707 переданий до Центру обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України. Даний автомобіль на той час знаходився на обліку Військової частини А1356, як позаштатна техніка.

В ході проведеного аудиту фахівцями Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю та позапланової інвентаризації інженерно аеродромної служби тилу в/ч А 1356, було встановлено розмір нестачі від розукомплектування шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 в сумі 9484,07 грн станом на 26 вересня 2014 року.

14 листопада 2014 року, відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки заступника командувача з логістики - начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України №350/129/137/2/650-т від 14 жовтня 2014 року між ДП "171 Чернігівського ремонтного заводу" та Військовою частиною А 1356 укладено господарський договір про безоплатне зберігання військового майна номенклатури Повітряних Сил Збройних Сил України, а саме: шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 1-од. (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119).

У 2015 році вищевказаний автомобіль, згідно акту 285 від 01 липня 2002 року, було передано з ремфонду до цеху на розбраковку, а металобрухт в кількості 3190 кг зданий на склад металобрухту.

В кінці 2015 року, на виконання телеграми тимчасово виконуючого обов`язки начальника Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України №181/4/1231-т від 25 травня 2015 року та враховуючи те, що шнеко-роторна машина ШРСО Д-707 1-од. (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119) знаходиться в несправному стані по закінченню призначеного терміну експлуатації, капітально-відновлювальний ремонт та подальше зберігання її є економічно недоцільним, у відповідності до порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №17 від 12 січня 2015 року, вищевказаний спец. автомобіль було включено в зведений акт на списання.

09 грудня 2015 року командиром Військової частини А 1356 було видано наказ №1120, на підставі якого нестача від розукомплектованої машини в сумі 9484,07 грн була списана з книги обліку нестач частини та книги обліку втрат матеріальних засобів інженерно аеродромної служби.

28 вересня 2016 року позивачем було направлено претензію №2111 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 9484,07 грн.

У відповідь на претензію керівництвом ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" до Військової частини А1356, було надіслано лист, в якому зазначено, що відповідно до акту технічного стану даний спец. автомобіль для подальшої експлуатації та ремонту не приданий, а тому потребує відпрацювання документів на списання.

В своїй відповіді відповідач вказав на те, що згідно акту інвентаризації військового майна, номенклатури Повітряних сил, що належить військовим частинам Повітряних Сил Збройних Сил України та знаходиться на ДП "171 Чернігівський ремонтний завод", станом на 10 квітня 2013 року, даний ШРСО знаходився у розібраному стані, тому пропонується відпрацювати документи на списання.

Розмір завданої шкоди від розукомплектування шнеко-роторного снігоочищувача Д-707 (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун № 761и092, спец обладнання №880119) у розмірі 9484,07 грн визначався згідно постанови КМУ від 29 травня 1998 року №759 "Про затвердження Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань".

Тобто, між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, шляхом прийняття нарядів на ремонт до виконання, який за своєю правовою природою є договором зберігання, а правовідносини сторін врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до норм ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Статтею 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до норм статей 954 та 955 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом. Положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17 присуджено до стягнення з Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" на користь Військової частини А1356 матеріальних збитків в сумі 9484,07 грн, які виникли в результаті розукомплектування переданого відповідачу в ремонт військового майна (зазначеного вище). Рішення від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17 набрало законної сили 28 березня 2017 року.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач в позовній заяві зазначає, що в ході проведення аудиту фахівцями Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, а також проведення позапланової інвентаризації інженерно-аеродромної служби тилу Військової частини А1356, яка розпочалась 18 вересня 2018 року, було встановлено, що на Державному підприємстві "171 Чернігівський ремонтний завод", м. Чернігів, знаходиться 1 (одна) одиниця аеродромно-експлуатаційної техніки військової частини А1356: шнеко-роторна машина ШРСО Д-707 1-од. (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119), яка була передана для проведення капітального ремонту в 2002 році за приймально-здавальним актом від 04 квітня 2002 року №045/02. Передача техніки ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" здійснювалась без складання договору, в зв`язку з тим, що на той час вищевказаний ремонтний завод знаходився у відомчому підпорядкуванні Міністерства оборони України. Таким чином, на підставі приймально-здавального акту від 04 квітня 2002 року №045/02 між сторонами виникли права та обов`язки. Позивач у позовній заяві зазначає, що ДП "171 Чернігівський ремонтний завод", прийнявши від Військової частини А1356 шнеко-роторну машину ШРСО Д-707 на зберігання до надходження на її адресу наряду на капітальний ремонт даної техніки, повинен був забезпечити її зберігання, а в подальшому здійснити капітальний ремонт. Виріб, який передавався відповідачу на ремонт на даний час перебуває на обліку у Військовій частині А1356, а факт його нестачі, крім актів, також зафіксовано позивачем у книзі обліку нестач. За результатами інвентаризації, комісією за участю представника Військової частини А1356 старшого лейтенанта Курочко Д.С. та посадових осіб ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" майстра Опанасенка В.П. та начальника виробництва Мельника М.О. було складено акт зняття залишків від 25 вересня 2018 року №1 стосовно шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец. обладнання №880119) /а.с. 25/. Відповідно до висновків комісії, шнеко-роторна машина ШРСО Д-707 (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119) під час проведення інвентаризації на зберіганні та ремонті ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" відсутня. Акт зняття залишків від 25 вересня 2018 року №1 затверджений директором ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" Манойло Г.М. У жовтні 2018 року у Військовій частині А1356 було проведено аудит фахівцями Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю. Комісією Військової частини А1356 було проведено визначення розміру нестачі від розукомплектування шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 - 1 од. (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119) в сумі 58243,00 грн. З врахуванням втрат окремих запчастин, за якими прийнято рішення про відшкодування, загальна сума втраченого майна складає 48758,93 грн.

До позовної заяви позивачем додано довідку Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту від 11 жовтня 2018 року про результати аудиту відповідності інженерно-аеродромної служби Військової частини А1356 за період з 27 вересня 2016 року по 31 серпня 2018 року, у відповідності до якої встановлено, що посадовими особами Військової частини А1356 не було в повному обсязі забезпечено дотримання вимог законодавства щодо збереження, закупівлі та обліку інженерно-аеродромного майна, а також виявлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат (незаконні витрати ресурсів, нецільове використання ресурсів та недостачі та псування ресурсів) на загальну суму (2017-2018 рік), а саме: нестача шнекороторного снігоочищувача на суму 48758,93 грн.

Верховний Суд України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13 вказав, що дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов`язані з включенням до акта висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки такими не є. Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки акта.

В контексті викладеного вище суд у даній справі доходить висновку, що довідка Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту від 11 жовтня 2018 року про результати аудиту відповідності інженерно-аеродромної служби Військової частини А1356 за період з 27 вересня 2016 року по 31 серпня 2018 року не є документом, який встановлює права та обов`язки та, відповідно, не є актом індивідуальної дії, а тому не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки є лише способом фіксації інформації та не створює правових наслідків.

У довідці Військової частини А1356 від 07 листопада 2019 року №1876 зазначено, що розмір наданої шкоди від розукомплектування шнекороторного снігоочищувача Д-707 (шасі ЗІЛ 131 №761886, двигун №761и092, спец обладнання №880119) складає 48758,93 грн та визначався згідно постанови КМУ від 29 травня 1998 року №759 "Про затвердження Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань" та наказу Міністра оборони України від 19 грудня 2014 року №905 «Про затвердження Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Сил України» п.3.17. /а.с.28/.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано інвентаризаційний опис необоротних активів Військової частини А1356 від 27 червня 2019 року, у відповідності до якого при інвентаризації встановлено, що первісна (переоцінена) вартість шнеко-роторної машини ШРСО Д-707 становить 58243,00 грн, сума зносу (накопиченої амортизації) становить 48855,68 грн, а балансова вартість становить 9387,32 грн.

З інвентаризаційного опису необоротних активів Військової частини А1356 від 27 червня 2019 року, виходить, що балансова вартість шнеко-роторної машини ШРСО Д-707, на дату складання інвентаризаційного опису 27 червня 2019 року становить 9387,32 грн, враховуючи її первісну вартість - 58243,00 грн та суму зносу (накопиченої амортизації) - 48855,68 грн.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17 (набрало законної сили 28 березня 2017 року) присуджено до стягнення з ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" на користь Військової частини А1356 матеріальних збитків в сумі 9484,07 грн, які виникли в результаті розукомплектування переданого відповідачу в ремонт військового майна.

У відповідності до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, виходячи з викладеного вище, враховуючи набрання законної сили 28 березня 2017 року рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року у справі №927/15/17, яким присуджено до стягнення 9484,07 грн матеріальних збитків, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки є рішення суду щодо стягнення 9484,07 грн матеріальних збитків, а неправильність (помилковість) зробленого розрахунку саме позивачем не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09 січня 2020 року.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/