Рішення № 86795769, 03.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3420/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" (36008, м. Полтава, вул. Гаражна, буд. 7) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7) про стягнення 2746,38 грн. за участю представників:

від позивача - не прибув

від відповідача - Григор`єв І.В., довіреність №1934 від 04.10.2019

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" подано позов до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить стягнути 2746,38 грн. вартості нестачі вантажу.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за звернення з даним позовом до суду у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.11.2019 об 11:20. Вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив

19.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28110) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 28344) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019 о 12:30.

03.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 29365) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

10.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшли пояснення (вх. №30020), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.12.2019 о 12:30.

23.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів (вх. № 31280) з копією листа №1678 від 19.12.19, поштовим чеком, накладною та описом вкладення. Надані документи досліджено та приєднано до матеріалів справи.

23.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про залучення документів (вх. № 31276) з копією листа №М-1/3654 від 12.12.19, який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.01.2020 о 12:00.

Позивач в судове засідання 03.01.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином (т.с. І а.с. 109-111).

Відповідач в судове засідання 03.01.2020 з`явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 03.01.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" (покупцем) та Товариством з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" (постачальником) було укладено Договір постачання продукції від 01.03.2019 № 010319/13 (далі - договір, т.с. І а.с. 15-17), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язався систематично поставляти поставити та передавати у власність покупцю продукцію в асортименті, терміни та порядку, передбаченому договором та додатками до нього, а покупець зобов`язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.

Товариство з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" на виконання умов договору поставки виставило позивачу рахунок від 05.08.2019 № СВ-779 на загальну суму 178789,80 грн. з врахуванням ПДВ (т.с. І а.с. 19), який позивачем було сплачено 21.08.2019, про що свідчить платіжне доручення від 21.08.2019 № 5367 (а.с. 20).

05.09.2018 на станції відправлення Свалява регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» відправником ТДВ «Свалявські мінеральні води» був завантажений критий вагон № 52540440 вантажем - «води мінеральні, натуральні та штучні» в кількості 70 місць. За даними накладної № 35651843 вагон був опломбований чотирма ЗПП відправника Варта-Універсал М: № Ж084288, Ж084287, Ж084286, Ж084285.

Маса вантажу визначена відправником, спосіб визначення маси - по стандарту, кількість місць - 70, брутто 755 кг. та становить 52850 кг.

Відповідно до п. 28 накладної № 35651843 вантаж завантажено у вагон відправником.

05.09.2018 вантаж був прийнятий до перевезення та відправлений відповідачем 06.09.2018 по накладній № 35651843 за маршрутом слідування зі станції Свалява регіональної філії «Львівська залізниця» призначенням на станцію Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Так, із обставин справи вбачається, що на станцію призначення Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» вагон № 52540440 прибув 13.09.2019. При комерційному огляді на даному вагоні було виявлено: по документу значиться 4 ЗПП відправника № Ж084288, Ж084287, Ж084286, Ж084285, фактично по лівій стороні по ходу поїзда ЗПП № Ж084287 , Ж084288 були справні, належали відправнику та відповідали зазначеним в накладній, по правій стороні по ходу поїзда ЗПП № В953378 , В979606 - в документі не зазначені. Вагон був поданий для комісійної видачі.

13.09.2019 була здійснена комісійна видача вантажу в вагоні № 52540440 позивачу ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «КРОК» за участі представника позивача (одержувача вантажу) ОСОБА_3 При перевірці вантажу було встановлено: навантаження по торцях вагону у два яруси, у міждверному просторі - 5 піддонів в один ярус та мається вільне місце розміром з піддон (1200 х 800 мм). При підрахунку виявилося 69 піддонів, що на один піддон менше проти накладної. Вантаж мінеральна вода в пластикових пляшках ємністю 1,5 л в кількості 6 пляшок знаходилась в паках з прозорої поліетиленової плівки, на кожному піддоні 84 паки по 6 пляшок - всього на піддоні навантажено 504 пляшки. Кожний піддон справний, не порушений, упакований прозорою полімерною плівкою, маркування відсутнє. Складений комерційний акт станції Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» від 13.09.2019 № 425001/16.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» збитки, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 2746,38 грн.

Спір у даній справі стосується з`ясування питання щодо наявності передумов для стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок часткової втрати під час здійснення залізницею перевезення належного позивачу вантажу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частин 2-3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з вимогами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Водночас, статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з вимогами статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" установлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (з подальшими змінами і доповненнями) затверджено Статут залізниць України, згідно зі ст. 6 якого вантаж - це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з п.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.п.113, 114 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (частина 5 статті 129 Статуту).

Згідно зі статтею 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

У даному разі, із обставин справи вбачається, що між позивачем (покупець) та товариством з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" (постачальник) було укладено Договір постачання продукції від 01.03.2019 № 010319/13 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов`язаний систематично поставляти поставити та передавати у власність покупцю продукцію в асортименті, терміни та порядку, передбаченому договором та додатками до нього, а покупець зобов`язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.

Товариство з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" на виконання умов договору поставки виставило позивачу рахунок від 05.08.2019 № СВ-779 на загальну суму 178789,80 грн. з ПДВ, який було оплачено 21.08.2019 платіжним дорученням від 21.08.2019 № 5367.

05.09.2018 на станції відправлення Свалява регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» відправником ТДВ «Свалявські мінеральні води» був завантажений критий вагон № 52540440 вантажем - «води мінеральні, натуральні та штучні» в кількості 70 місць. За даними накладної № 35651843 вагон був опломбований чотирма ЗПП відправника Варта-Універсал М: № Ж084288, Ж084287, Ж084286, Ж084285.

Маса вантажу визначена відправником, спосіб визначення маси - по стандарту, кількість місць - 70, брутто 755 кг. та становить 52850 кг.

Згідно з п. 28 накладної № 35651843 вантаж завантажено у вагон відправником.

Із обставин справи слідує, що 05.09.2018 вантаж був прийнятий до перевезення та відправлений відповідачем 06.09.2018 по накладній № 35651843 за маршрутом слідування зі станції Свалява регіональної філії «Львівська залізниця» призначенням на станцію Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

На станцію призначення Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» вагон № 52540440 прибув 13.09.2019. При комерційному огляді на даному вагоні було виявлено: по документу значиться 4 ЗПП відправника № Ж084288, Ж084287, Ж084286, Ж084285, фактично по лівій стороні по ходу поїзда ЗПП № Ж084287 , Ж084288 були справні, належали відправнику та відповідали зазначеним в накладній, по правій стороні по ходу поїзда ЗПП № В953378 , В979606 - в документі не зазначені. Вагон був поданий для комісійної видачі.

Так, 13.09.2019 була здійснена комісійна видача вантажу в вагоні № 52540440 позивачу ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «КРОК» за участі представника позивача (одержувача вантажу) ОСОБА_3 При перевірці вантажу було встановлено: навантаження по торцях вагону у два яруси, у міждверному просторі - 5 піддонів в один ярус та мається вільне місце розміром з піддон (1200 х 800 мм). При підрахунку виявилося 69 піддонів, що на один піддон менше проти накладної. Вантаж мінеральна вода в пластикових пляшках ємністю 1,5 л в кількості 6 пляшок знаходилась в паках з прозорої поліетиленової плівки, на кожному піддоні 84 паки по 6 пляшок - всього на піддоні навантажено 504 пляшки. Кожний піддон справний, не порушений, упакований прозорою полімерною плівкою, маркування відсутнє. Складений комерційний акт станції Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» від 13.09.2019 № 425001/16.

При цьому, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 та є належним і допустимим доказом на підтвердження факту часткової втрати вантажу.

Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів про те, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що часткова втрата вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що у свою чергу свідчить про неналежне виконання зобов`язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності позивача.

У відповідності до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями частини 1 статті 114 Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно зі статтею 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість товару, недостачу якого виявлено та підтверджено комерційним актом, визначено на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних, рахунку - фактури та платіжних доручень.

У даному разі, позивачем в обґрунтування вартості нестачі вантажу надані наступні документи: рахунок на оплату від 05.08.2019 № СВ-779, видаткова накладна від 05.09.2019 № СВ-1823, платіжне доручення від 21.08.2019 № 5367 на суму 178789,80 грн., яким підтверджується оплата наступної кількості товару за договором:

- загальна кількість пляшок - 32760 шт. на суму 174938,40 грн. (з ПДВ);

- кількість піддонів - 70 шт. на загальну суму 3851,40 грн. (з ПДВ).

Всього за залізничною накладною від 05.09.2019 № 35651843 завантажено відправником та прийнято до перевезення 70 піддонів з вантажем «вода мінеральна», як свідчать відомості, вказані в комерційному акті від 13.09.2019 № 425001/16 в кількості 84 паки по 8 пляшок на 1 піддоні (504 пляшки), всього 35280 пляшок.

При цьому, належних та переконливих доказів щодо проведення оплати та набуття права власності на 2520 пляшок відповідно до умов п.7.2 договору, позивачем до матеріалів справи не надано.

Також, слід звернути увагу на умови Договору постачання продукції від 01.03.2019 №010319/13, де сторонами було чітко передбачено та унормовано порядок приймання товару та дій одержувача у разі виявлення нестачі товару.

Так, пунктом 9.1 вказаного вище Договору поставки встановлено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюються сторонами в порядку, вказаному у даному Договорі. У випадках, що не врегульовані даним договором, Сторони керуються діючим законодавством України.

З огляду на умови п.п. 9.2-9.4 сторонами врегульовано порядок приймання продукції за якістю, тому у відповідності до умов п.п. 9.1 договору поставки, позивач приймання товару за кількістю на підставі залізничних накладних повинен провести у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція П-6).

Пунктом 12 Інструкції П-6 передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється на підставі транспортних та супровідних документів (рахунку-фактурі, специфікації, описів, упаковочним ярликам та інше) виробника (відправника).

Відповідно до п. 16 зазначеної Інструкції якщо при прийманні товару буде виявлена нестача, то одержувач зобов`язаний зупинити подальше приймання, забезпечити схоронність товару, а також вжити заходів для недопущення її змішання з іншою однорідною продукцією.

Про виявлення нестачі товару складається акт за підписами осіб, що здійснювали приймання товару.

Згідно з п. 17 Інструкції одночасно з призупиненням приймання товару одержувач зобов`язаний викликати для участі у продовженні прийманні товару і складенні двостороннього акту представника одногороднього відправника, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непошкодженій тарі виробника, що не є відправником, - представника одногороднього виробника. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі.

У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника відправника (виробник).

Представник іногороднього відправника (виготовлювача) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання виклику, беручи до уваги час, необхідний для проїзду, якщо інший термін не передбачений в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі.

Тобто, позивач у разі виявлення недостачі був зобов`язаний повідомити про зазначену обставину відправника та здійснити виклик представника вантажовідправника для продовження приймання продукції та складення двостороннього акту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дана стаття встановлює загальний принцип обов`язковості договору, тому належним чином укладений договір є обов`язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Натомість у даному разі матеріали справи не містять доказів належного виконання зазначених вимог договору постачання та Інструкції, не надано доказів виклику представника вантажовідправника для складання акту.

Таким чином, в порядку, визначеному умовами договору та Інструкцією №П-6 позивачем в підтвердження недостачі товару на загальну суму 2746,38 грн. не надано належних та допустимих доказів, оскільки такими мали бути складені двосторонні акти між одержувачем та відправником про недостачу товару по договору в установлені строки, що не було здійснено сторонами.

Щодо розрахунку позивачем суми в розмірі 2746,38 грн. вартості нестачі вантажу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.3 Договору постачання продукції від 01.03.2019 № 010319/13 (далі договір поставки) встановлено наступне: «Ціна продукції в даному договорі не фіксується і визначається на основі цін, затверджених ПОСТАЧАЛЬНИКОМ в Додатку №1 до Договору. Ціни на продукцію можуть змінюватись». В обґрунтування ціни позову Позивачем до позовної заяви не було додано Додаток №1, що унеможливлює встановити актуальну вартість продукції на 05.09.2019 - день поставки (дата відправлення вантажу по накладній № 35651843).

Пунктом 1.3 договору сторонами визначено, що ціна продукції в даному договорі не фіксується і визначається на основі цін, затверджених ПОСТАЧАЛЬНИКОМ в Додатку №1 до Договору. Ціни на продукцію можуть змінюватись.

Позивачем до відповіді на відзив додана належним чином завірена копія додатку №1 до договору, яким погоджений асортимент та ціна товару, що постачається, а саме:

- мінеральна вода «Поляна квасова» (ПЕТ) - 5,04 грн. з ПДВ;

- мінеральна вода «Лужанська» (ПЕТ) - 5,04 грн. з ПДВ;

- мінеральна вода «Свалява» (ПЕТ) - 5,04 грн. з ПДВ.

При розрахунку вартості нестачі вантажу позивачем застосована вартість 1 пляшки води (без конкретизації найменування) - 5,34 грн. з ПДВ (+0,30 грн. в сторону збільшення).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що усі зміни та доповнення набирають чинності після підписання відповідних додатків до нього, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог 11 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналогічні приписи містяться в п.п. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України.

При цьому, доказів щодо наявності згоди сторін на зміну договору в частині збільшення вартості продукції, що постачається за договором, позивачем до суду не надано та у матеріалах справи - відсутні.

Як вбачається із рахунку від 05.08.2019 № СВ-779 на загальну суму 178 789,80 грн. (з ПДВ), видаткової накладної № СВ-1823 від 05 вересня 2019 загальна кількість поставленого та прийнятого товару - 32760 пляшок.

Згідно з даними комерційного акту від 13.09.2019 № 425001/16, підписаного представниками залізниці в.о.ДСЗ ОСОБА_2, в.о.ДСМ ОСОБА_4, прийомоздавальником ОСОБА_1 , одержувачем (представником позивача) ОСОБА_3 при підрахунку виявилось 69 піддонів, на кожному піддоні 84 паки по 6 пляшок=504 пляшки, тобто, при підрахунку: кількість пляшок 504пляшки х 69піддонів=34760 пляшок.

Різниця між оплаченою позивачем кількості пляшок та отриманої кількості - 2016 пляшок в сторону збільшення.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Відповідно до приписів статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач зазначає, що розмір шкоди складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично не надійшов до позивача.

Як вбачається з видаткової накладної від 05.09.2019 № СВ-1823 позивач отримав від постачальника воду мінеральну в повному обсязі в загальній кількості 32760 пляшок, в кількості та за ціною, зазначеними в рахунку на оплату від 05.08.2019 № СВ-779 та платіжному дорученні від 21.08.2019 № 536769 шт. та 69 піддонів, всього на суму в розмірі 178734,78 грн.

З урахуванням наведеного, позивачем доведено наявність збитків при перевезенні вантажу залізничним транспортом по накладній від 05.09.2019 № 35651843 в частині втрати одного піддону в сумі 55,02 грн.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" (36008, м. Полтава, вул. Гаражна, буд. 7, код ЄДРПОУ 41743829) - 55,02 грн. вартості втрати одного піддону та витрати по сплаті судового збору у розмірі 38,48 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" січня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова