Рішення № 86795565, 26.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2019Справа № 910/13206/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАКТИКА-ТЕСТ" (вул. Чигоріна, буд. 12, м. Київ, 01042) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Є. Гедройця (Тверська), буд. 5, м. Київ, 03680) в особі Філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" (вул. Святошинська, буд. 13, м. Київ, 03115) про стягнення 3954981,21 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Островська В.В.

від відповідача, не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ», звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури», в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 3 954 981,21 грн., яка складається з 2 847 120,02 грн. основного боргу, 680 500,68 грн. пені, 115 600,87 три проценти річних та 311 759,664 грн. інфляційних втрат, а також просив стягнути 59 324,73 грн. судового збору та 190 000,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 000747/ЦДЗІ-18/22 від 18.09.2018 (далі - договір, угода, правочин) предметом якого є надання позивачем послуг відповідачу послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів - дефектоскопів ВД-1МТ5К Код ДК 021:2015 50220000-3 Послуги з ремон6ту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (вагон - дефектоскоп №046). На виконання умов договору ТОВ «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ» надав послуги, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками Актом №01/19 Дон здачі - приймання наданих послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №046 від 01.02.2019 на загальну суму 18 065 482,36 грн. Оскільки надані та прийняті послуги були оплачені лише частково в розмірі 15 218 362,34 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду, в межах якого просив стягнути основний борг, пеню та компенсаційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.096.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 10.10.2019. Також, запропоновано відповідачу у строк, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ» отримано 05.10.2019, Акціонерним товариством "Українська залізниця" - 03.10.2019, Філією «Центр діагностики залізничної інфраструктури» - 02.10.2019, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відповідними відмітками про вручення.

10.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У призначеному судовому засіданні 10.10.2019 судом заслухано думку представників сторін щодо клопотання відповідача про відкладення судового засідання та постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.11.2019.

23.10.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав неправильного здійснення розрахунку сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахування яких передбачено приписами статті 625 Цивільного кодексу України. Так, відповідач зазначає, що позивачем помилково до періодів прострочення виконання грошового зобов`язання було включено дату здійснення чергових платежів.

28.10.2019 позивачем до суду була подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій ТОВ «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ» навело доводи на спростування заперечень відповідача проти позову, вказавши при цьому на судову практику Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження продовжено строком на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 05.12.2019.

04.12.2019 до суду від відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в межах розгляду справи № 910/13206/19 надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика-Тест» про стягнення пені у розмірі 596 160,92 грн.

У підготовче засідання 05.12.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача просив суд оголосити перерву у судовому засідання для ознайомлення із зустрічною позовною заявою.

Ухвалою суду від 05.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2019.

10.12.2019 до суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ» надійшло клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду та повернення.

До судового засідання 12.12.2019 з`явилися представники позивача та відповідача та надали свої пояснення щодо поданої зустрічної позовної заяви. Заслухавши думку представників обох сторін, суд постановив ухвалу від 12.12.2019, якою клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ» про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду та повернення задовольнив, а зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» повернути заявнику.

Також за наслідками судового засідання 12.12.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/13206/19 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.12.2019.

У призначеному судовому засіданні 26.12.2019 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 26.12.2019, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належними чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.09.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (у подальшому мала місце зміна повного найменування юридичної особи на Акціонерне товариство «Українська залізниця») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галактика - Тест» за результатами проведення переговорної процедури, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» був укладений договір №ЦДЗІ - 18/22 (код закупівель №UA-2018-09-04-002252-a).

Згідно до п. 1.1. договору позивач, як виконавець, зобов`язується надати послуги з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів - дефектоскопів ВД-1МТ5К Код ДК 021:2015 50220000-3 Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (вагон - дефектоскоп №046) на умовах цього Договору та згідно Специфікації (Додаток 1), а відповідач, як замовник, відповідно до умов п. 1.2. договору бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані послуги на умовах визначених договором та відповідно до Специфікації (додаток 1).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг згідно Специфікації (Додаток 1) та Калькуляції (Додаток 2) становить 15 197 945, 49 грн., крім того ПДВ 20% - 3 039 589,10 грн. Загальна вартість послуг становить 18 237 534,59грн.

Згідно п. 4.2. договору відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 21% від загальної вартості послуг, що становить 3 829 882,26 грн. в тому числі ПДВ 20% - 638 313,71 грн., протягом 20 банківських днів з дати укладання Договору.

Остаточний розрахунок за надані послуги, що становить 14 407 652,33 грн. в тому числі ПДВ 20% - 2 401 275,39 грн., здійснюється протягом 30 банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по виконаним послугам, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки відповідно до умов п. 4.3. договору.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що днем завершення надання послуг вважається день підписання обома Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 5.5. та п. 5.6. договору по завершенню надання послуг позивач (виконавець) надає відповідачу (замовнику) акт здачі-приймання наданих послуг. Відповідач (замовник) не пізніше 5 (п`яти) банківських днів від дати одержання акту здачі-приймання наданих послуг направляє позивачу (виконавцю) підписаний акт.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач надав послуги, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується складеним, підписаним та скріпленим печатками обох сторін Актом №01/19 Дон здачі - приймання наданих послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №046 від 01.02.2019. Із вказаного акту здачі-приймання послуг вбачається, що відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 18 065 482,36 грн. Буд-яких зауважень та претензій щодо обсягу та якості робіт з боку відповідача не заявлено. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем під час судового розгляду повідомлено не було.

У свою чергу відповідач виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати за надані послуг частково, здійснивши 18.10.2018 лише попередню оплату в розмірі 21% від загальної вартості послуг, що становить 3 829 882, 26 грн. згідно п. 4.2 договору. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою про рух грошових коштів на рахунку позивача долученою до матеріалів справи та сторонами у межах судовго розгляду не заперечуються.

Разом з тим, відповідно до п. 6.4.1. умов договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за надані послуги.

16.04.2019 з метою досудового вирішення питання щодо погашення заборгованості, позивачем було скеровано відповідачу лист претензію №927/04, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції №11/133 від 17.04.2019, з вимогою щодо оплати послуги з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №046 відповідно до Акту №01/19 Дон здачі - приймання наданих послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №046 від 01.02.2019 за договором №ЦДЗІ-18/22 від 18.09.2019.

Відповідач здійснив лише часткове погашення заборгованості, а саме: 29.05.2019 на суму 2 847 120,02 грн., 30.05.2019 на суму 2 847 120,02 грн., 31,05.2019 на суму 2 847 120,02 грн., та 03.06.2019 на суму 2 847 120,02 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку та актом звірки. Вказані обставини у межах розгляду даної справи сторонами не заперечувались.

Таким чином, оскільки станом на 23.09.2019 відповідач не здійснив повне погашення наявною заборгованості в розмірі 2 847 120,02 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу також просить стягнути пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, розраховані за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення 18.09.2018 між позивачем та відповідачем договору № ЦДЗІ-18/22 щодо надання послуг капітального ремонту, у зв`язку з чим виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 901-905 ЦК України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт надання позивачем послуг та прийняття таких послуг відповідачем без зауважень.

При цьому, суд відзначає, якщо у договорі про надання послуг сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права у вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №911/27/25/13-г.

Таким чином, складання акту здачі-приймання послуг та підписання його з боку обох сторін, свідчить про належне виконання з боку позивача свого договірного обов`язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 18.09.2018-01.07.2019 складений та підписаний представниками обох сторін, з якого вбачається, що за спірний період заборгованість замовника перед позивачем за договором становить 2 847 120,02 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Із наданого акту звірки вбачається, що відповідач засвідчує факт наявності у нього зобов`язання з виплати вартості наданих послуг за договором в розмірі 2 847 120,02 грн.

Враховуючи те, що сума вартості наданих позивачем та неоплачених відповідачем послуг в розмірі 2 847 120,02 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, а строк виконання обов`язку оплати вартості наданих послуг станом на день розгляду вказаного спору настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 680 500,68 грн. пені згідно договору, суд відзначає наступне.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за прострочення оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, суд зазначає, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню, а саме у розмірі 680 500,68 грн.

При цьому суд вважає безпідставними заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо помилкового включення до періоду прострочення дня здійснення фактичної плати заборгованості. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що сторони, укладаючи спірний правочин, погодили, що пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Приписами статті 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору повністю, або пункту 7.2 договору, сторонами будь-яких доказів недійсності не наведено суду, тому застосування пункту 7.2 договору в наведеній редакції є правомірним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 115 600,87 грн. та 311 759,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягають вказані компенсаційні втрати в заявленому розмірі, а саме 115 600,87 грн. - три проценти річних та інфляційні втрати в розмірі 311 759,64 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Є. Гедройця (Тверська), буд. 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» (вул. Святошинська, буд. 13, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 41303988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИКА-ТЕСТ» (вул. Чигоріна, буд. 12, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 38346961) 2 847 120 грн. 02 коп. основного боргу, 311 759 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 115 600 грн.87 коп. три проценти річних, 680 500 грн. 68 коп. - пені та судовий збір у розмірі 59 324 грн. 73 коп., а всього 4 014 305 (чотири мільйони чотирнадцять тисяч триста п`ять) грн. 94 (дев`яносто чотири) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складене та підписане 09.01.2020.

Суддя В.О.Демидов