Рішення № 86795413, 02.01.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2020 року Справа № 923/962/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод", м. Херсон

про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 13 235,86 грн,

за участю представників:

позивача: не прибув;

відповідача: Гордієнко Д. Л.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" (відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 13 235,86 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не прибув, направив заяву, у якій просить суд проводити розгляд даної справи без участі позивача у зв"язку із територіальною віддаленістю позивача.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. У відзиві зазначив наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» між Відповідачем та ПАТ «Європейський страховий альянс» (далі по тексту Страховик Відповідача) був укладений Договір № 11 003 648/0516 від 11 травня 2016 р. обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту Договір). Пунктом 2.1. Договору передбачено, Страховик Відповідача бере на себе зобов`язання відшкодувати збитки в межах Страхової суми, заподіяні життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортних засобів, визначених в Додатках до цього Договору, будь-якою особою, яка експлуатує їх на законних підставах.

Відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно з інформацією, зазначеною в страховому акті № UA 2017032200005/L80/01 від 27-03-2017 р., загальний розмір страхового відшкодування склав 13235,86 грн. та був сплачений позивачем на користь ПП Імперіал Тобако Юкрейн (платіжне доручення № 2812 від 28 березня 2017 р.). Таким чином, розмір страхового відшкодування, який був сплачений Позивачем на користь потерпілої сторони, в межах суми страхового відшкодування передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та має бути сплачений Страховиком Відповідача, відповідно до умов Договору № 11 003 648/0516 від 11 травня 2016 р.

Відповідач стверджує, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (Відповідач), який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На думку відповідача, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття З Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідач вважає, що ТОВ «Механічний завод» у даній справі є неналежним відповідачем та оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована у Страховика Відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду позивачу покладається на нього та не може бути стягнутий з Відповідача.

Відповідач також зазначає, що згідно положень частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач наголошує, що у зв`язку з тим, що ТОВ «Механічний завод» не було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні, у Позивача відсутнє право вимоги до Відповідача, передбачене законодавством України.

Після розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.01.2020 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - Позивач) та Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 109750 від 27.09.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

Матеріалами справи підтверджується, що 22.03.2017 року в місті Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю припаркованого застрахованого автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль.

Відповідно до постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 25.04.2017 року, ОСОБА_1 , працівника ТОВ «Механічний завод», визнано винним в настанні ДТП та притягнено останнього до адміністративної

відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з рахунком № 2380 від 22.03.2017 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 13 235 гри. 86 коп.

Згідно умов договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» прийняло рішення про визнання ДТП страховим випадком та нарахувало до виплати суму страхового відшкодування в розмірі 13 235 гри. 86 коп.

Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «ПЗУ Україна» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви про настання страхового випадку від 22.03.2017 року та страхового акту № UA2017032200005/L80/01 від 27.03.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 2812 від 28.03.2017 року.

Згідно приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Суд погоджується з позивачем в тому, що після виплати страхового відшкодування у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 13 235 гри. 86 коп.

В той же час, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була забезпечена в Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/009925035 (надалі -Поліс).

Матеріалами справи підтверджується, що в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ СК «ПЗУ Україна» зверталось до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди. Однак, ПрАТ «Європейський страховий альянс» відмовило на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Оскільки, ДТП сталось під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з ТОВ «Механічний завод», то після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ТОВ «Механічний завод» про відшкодування завданої шкоди як до особи, відповідальної за завдання збитків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача, висловлені у відзиві, оскільки вони, на думку суду, є безпідставними та не спростовують встановлених під час розгляду справи обставин.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст..129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод» (код ЄДРПОУ 30667065) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в розмірі 13 235 грн. 86 коп. та 1921,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 09.01.2020 року.

Суддя В.В.Литвинова