Рішення № 86795101, 19.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2019Справа № 910/10754/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова 42/2, оф. 1; код ЄДРПОУ: 33776341)

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; код ЄДРПОУ 21602826)

про скасування рішення № 60/20-р/к від 11.09.2018

Суддя Бондаренко Г.П.

За участі представників сторін:

Від позивача: Ромашевська О. В. (ордер серія КВ № 424529 від 19.11.2019);

Від відповідача: Тацишина О. П. (довіреність № 60-03/18 д від 12.11.2019).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (далі-позивач) звернулося з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-відповідач або КТВ АМК) про визнання недійсним та скасування рішення відповідача № 60/20-р/к від 11.09.2018 у справі № 80/20-р-02-05-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким на позивача у справі накладено штраф у розмірі 68000,00 грн за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації на вимогу органів АМК України в не повному обсязі. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійсним рішення №60/20-р/к від 11.09.2018, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на думку позивача, відповідачем не повністю з`ясовані обставини, які були покладені в основу рішення; висновки, викладені в резолютивній частині оскаржуваного рішення не відповідають фактичним обставинам справи та нормам ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відповідь позивачем була надана щодо всього обсягу запитуваної інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

02.09.2019 від позивача надійшла заява на усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/10754/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі № 910/10754/19 на 22.10.2019.

23.09.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив по позовну заяву, в якому відповідач виклав свої заперечення щодо позовних вимог позивача.

21.10.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відвід судді Бондаренко Г. П. у справі № 910/10754/19.

22.10.2019 в судовому засіданні суд визнав заяву про відвід судді Бондаренко Г.П. необґрунтованою та відмовив у її задоволенні, зупинив про провадження у справі № 910/10754/19 до вирішення питання про відвід судді Бондаренко Г. П. та постановив передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - проектна фірма Україна" про відвід судді Бондаренко Г. П. від розгляду справи № 910/10754/19 для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" про відвід судді Бондаренко Г.П. передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" про відвід судді Бондаренко Г.П. від участі у розгляді справи № 910/10754/19, суд відмовив в її задоволенні, про що постановив відповідну ухвалу від 28.10.2019.

31.10.2019 суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 19.11.2019, про що постановив відповідну ухвалу.

18.11.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі № 910/10754/19.

В судовому засіданні 19.11.2019 суд на місці увалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.12.2019.

В судовому засіданні 10.12.2019 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 19.12.2019.

В судове засідання 19.12.2019 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Як підтверджено матеріалами справи, 11.09.2018 Адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення постановила рішення № 60/20-р/к у справі № 80/20-р-02-05-18 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Будівельно - проектна фірма «Україна» (далі - ТОВ "БПФ "Україна") та накладення штрафу».

В п. 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу Відділення від 23.03.2017 № 02-05/1178 у встановлений головою Відділення строк.

За порушення, визначене у пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, постановлено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Підставою постановлення зазначеного рішення, як вбачається із його тексту, стало надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" не повної інформації на вимогу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.03.2017 № 02-05/1178 «Про надання інформації».

Так, з метою забезпечення виконання завдань, покладених на Відділення, відповідачем направлено позивачу вимогу голови Відділення від 23.03.2017 № 02-05/1178 про надання інформації.

У Вимозі ТОВ «БПФ «Україна» було повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов`язковими для виконання у визначений строк. Відповідно до статті 221 цього ж Закону суб`єкти господарювання зобов`язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Одночасно Товариство було повідомлено, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі у встановлені головою Відділення строки, подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вимога (штрихкодовий ідентифікатор 0303511341208) відповідно до пошукової форми поштових відправлень, яка розміщена на веб-порталі Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (https://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), була вручена за довіреністю 06.04.2017.

Відповідно до Вимоги ТОВ «БПФ «Україна» необхідно було надати інформацію протягом 20 календарних днів з дня її отримання, тобто до 26.04.2017.

Листом від 24.04.2017 № 185/17 (вх. Відділення від 27.04.2017 № 01-11-1206) ТОВ БПФ «Україна» надало інформацію на Вимогу.

За результатами аналізу інформації, яка була надана Товариством у відповідь на Вимогу, встановлено, що інформація подана в неповному обсязі.

Так, ТОВ БПФ «Україна» не було подано інформацію на наступні пункти Вимоги:

- пункт 19 - чи залучало Товариство до підготовки та/або збору документів (в тому числі довідок, що були отримані від органів державної влади та інших суб`єктів господарювання тощо, які входили до складу конкурсної пропозиції Товариства, що надавалась для участі в процедурі закупівлі, третіх осіб, (юридичних осіб та/або фізичних осіб, які не є працівниками Товариства)?;

- пункт 20 - якщо так, надати копії підтверджуючих документів (договори, листування, доручення, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують сплату коштів тощо). Відомості про третіх осіб відповідно до табличної форми 8;

- пункт 30 (таблиця 11 Вимоги) - якщо Товариство самостійно не виконувало роботи, що купувалась в рамках процедури закупівлі, а залучало інші організації (субпідрядників), надати інформацію про такі організації, відповідно до форми зазначеної в таблиці 11 та копії договорів з усіма додатками (змінами, специфікаціями, актами приймання-передачі тощо) на підставі яких були залучені субпідрядні організації.

Листами від 12.06.2017 № 02-05/2066, від 25.10.2017 № 02-05/3512 та від 12.02.2018 № 02-05/576 Відділення звернулось до Товариства з пропозицією надати обґрунтовані пояснення причин не подання інформації на пункти 19; 20; 30 та запропонувало подати інформацію на вказані пункти Вимоги.

Вказані вище листи були повернуті до Відділення за закінченням встановленого строку зберігання.

Оскільки дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" у поданні не повної інформації на вимогу голови Відділення від 23.03.2017 № 02-05/1178 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідачем і було постановлене оскаржуване рішення.

Підставами позову є обставини прийняття рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

II. Предмет позову

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення постановила рішення № 60/20-р/к у справі № 80/20-р-02-05-18 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Будівельно - проектна фірма «Україна» та накладення штрафу».

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:

(1) на виконання вимоги відповідача позивач у строк визначений у вимозі, а саме 24.04.2017 надав вичерпну відповідь та копії документів на всі поставлені питання;

(2) на питання 18, 19, 20 позивач надав одну відповідь, оскільки зазначені питання були схожими;

(3) з відповіді позивача (п.30, 31, 31.2) отримав вичерпну інформацію стосовно того, що правочин з підприємством, з яким позивача пов`язують у антиконкурентних діях не укладалися;

(4) розмір накладеного штрафу не відповідає рекомендаціям та роз`ясненням Антимонопольного комітету України;

(5) позивач не отримував від Відділення іншої кореспонденції ніж вимога.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом та що прийняте ним розпорядження не порушує прав позивача.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач наводить наступні доводи проти задоволення позовних вимог:

(1) у вимозі направленій позивачу було зазначено, що ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" повинно надати інформацію окремо по кожному пункту;

(2) за результатами аналізу відповіді позивача на вимогу Відділення було встановлено відсутність інформації, яка дає вичерпну відповідь на пункти вимоги 19, 20, 30 та відсутність будь - яких вказівок, що відповіді на вказані пункти містяться під іншими номерами;

(3) лист позивача (відповідь на вимогу) не містить інформації щодо наявності або відсутності відповідних договорів із залучення субпідрядних організацій, при цьому товариство було зобов`язано надати інформацію за весь період здійснення ним господарської діяльності;

(4) не отримання листів Відділення не є підставою вважати, що позивач не був обізнаний про розгляд справи № 80/20-р-02-05-18;

(5) рекомендації та роз`яснення Антимонопольного комітету України не є нормативними актами і не підлягають обов`язковому застосуванню.

VI. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.09.2018 60/20-р/к.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", «Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

З огляду на зазначену норму закону, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Так, зокрема, статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

У свою чергу, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань. покладених на органи Антимонопольного комітету України.

Законодавством України не передбачено можливості суб`єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Статтею 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов`язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції,

Подання суб`єктом господарювання не повної інформації на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.

Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Антимонопольним комітетом України необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі № 08/03/26/64/2011.

Про наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі позивачу було повідомлено.

Статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 (надалі - Положення про територіальне відділення).

Так, згідно з підпунктом 10 частини першої пункту 3 Положення про територіальне відділення, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Відділення має повноваження, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження). У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку добросовісної конкуренції Відділення має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики, (підпункт 1 частини третьої пункту 3 Положення про територіальне відділення).

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального Відділення може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Законом України «Про публічні закупівлі».

З огляду на зазначені норми Законів, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом, зокрема, для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку суб`єктів господарювання.

Таким чином, повноваження голови Відділення, визначені статтею 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо направлення вимог суб`єктам господарювання в інших передбачених законом випадках, надані останньому для організації та забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії. У свою чергу, даному праву голови кореспондує обов`язок суб`єктів господарювання надати відповідну інформацію у строк, визначений у відповідній вимозі.

Наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25.06.2016 у справі № 922/3180/15.

Позивач на Вимогу надав не повну інформацію, а саме не надав окремі відповіді на п. 19, 20, 30 Вимоги, чим порушив приписи чинного законодавства.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

З огляду на це, Відділення в Рішенні № 60/20-р/к кваліфікувало дії Товариства у вигляді подання не повної інформації у встановлений територіальним відділенням АМК України строк, визначений у вимозі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону.

Дії Відділення з надсилання Вимоги та прийняття оскаржуваного Рішення № 60/20-р/к не суперечать конституційним засадам, встановленим ст. 19, 92 Конституції України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також законодавству про захист економічної конкуренції.

Правові позиції, щодо обгрунтованості відповідних повноважень у органів Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації з метою проведення дослідження процедур закупівлі міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/2370/17 та від 17.04.2018 у справі № 917/637/1.

Отже відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що не подавши інформацію на Вимогу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановлений строк, позивач вчинив порушення, передбачене п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Так, вбачається, що повноваження стосовно визначення розміру штрафу в гранично встановлених межах віднесено до компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Пункт 17 Рекомендаційних роз`яснень містить перелік пом`якшуючих обставин, що можуть вплинути на зменшення штрафу зменшується до 50 відсотків сукупно за умови надання доказів їх існування.

Однак, жодна із зазначених пом`якшуючих обставин, за якої розмір штрафу підлягав би зменшенню, не було доведено позивачем, тому рішенням № 60/20-рп/к Відділенням було накладено штраф у розмірі, який передбачено частиною 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд також погоджується з відповідачем, що рекомендації та роз`яснення Антимонопольного комітету України не є нормативними актами і не підлягають обов`язковому застосуванню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене та з огляду на досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 60/20-р/к від 11.09.2018 у справі № 80/20-р-02-05-18 прийняте Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова 42/2, оф. 1; ідентифікаційний код 33776341) до Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 21602826) про визнання недійсним та скасування рішення № 60/20-р/к від 11.09.2018 відмовити.

2. Судові витрати позивача покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова 42/2, оф. 1; ідентифікаційний код 33776341).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.01.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко