Рішення № 86795059, 09.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2020Справа № 910/15303/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" про стягнення 4 509,32 грн.,

без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 4 509,32 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2019 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15303/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Проте Компанія у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 4 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/15303/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса (колишня Василя Тютюнника), будинок 13-Б.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Компанії з посиланням на вибуття цієї юридичної особи.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 4 листопада 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2019 року на бульварі Дружби Народів у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "BMW", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "VOLKSWAGEN", державний номерний знак: НОМЕР_2 , за кермом якого перебувала ОСОБА_2 .

Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 25 березня 2019 року (європротоколі). Відповідно до наведеного повідомлення ОСОБА_2 визнала свою вину в настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "BMW", державний номерний знак: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 9 січня 2019 року № 1900057. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеними обставинами 26 березня 2019 року страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування.

Судом також встановлено, що на підставі ремонтної калькуляції від 12 квітня 2019 року № 135928 позивачем було складено страховий акт від 17 квітня 2019 року № 135928 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до цього акту загальна сума страхового відшкодування склала 5 509,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування (без ПДВ) була перерахована позивачем на рахунок власника транспортного засобу - фізичної особи ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 17 квітня 2019 року № 7110.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд зазначає, що достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у даному випадку є відповідне платіжне доручення.

Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "VOLKSWAGEN", державний номерний знак: НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АО/000116354 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.).

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "VOLKSWAGEN" на момент ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 11 травня 2019 року № 4-1272 про виплату страхового відшкодування. Проте зазначена заява на день подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви задоволена Компанією не була.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АО/000116354, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку із настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.

Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем на рахунок власника автомобіля ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 5 509,32 грн., а також враховуючи встановлений полісом серії АО/000116354 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 100 000,00 грн. та франшизи - 1 000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 4 509,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач суму страхового відшкодування у розмірі 4 509,32 грн. на користь позивача не сплатив, обґрунтованих заперечень до Товариства не висунув, до суду їх також не подав. Матеріали справи не місять доказів протилежного.

Водночас відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП. Також Компанія не спростувала і розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 4 509,32 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Компанії вищезазначеної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2019 року між Товариством та адвокатським бюро "Синюк та партнери" було укладено договір про надання правової допомоги № 23, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.

Перелік страхових справ, прийнятих від Товариства адвокатським бюро "Синюк та партнери" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього договору у додатку № 1 до нього.

У додатку № 1.5 від 30 вересня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 3 січня 2019 року № 23 наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Синюком С.Л. в рамках вищенаведеного правочину для надання позивачу правової допомоги у страховій справі № 135928 щодо стягнення з Компанії грошових коштів у розмірі 4 509,32 грн. (стягнення яких, з урахуванням франшизи, становить предмет спору в справі № 910/15303/19).

З матеріалів справи також вбачається, що 30 вересня 2019 року між Товариством та адвокатським бюро "Синюк та партнери" було підписано та скріплено їх печатками акт виконаних робіт на загальну суму 93 000,00 грн., до якого включено, зокрема, вартість наданих позивачу юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн. у страховій справі № 135928 щодо стягнення з Компанії грошових коштів у сумі 5 509,32 грн.

На підтвердження того, що Синюк С.Л. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15 лютого 2018 року серії КС № 6423/10, посвідчення адвоката України від 15 лютого 2018 року № 6423/10, а також ордеру від 18 лютого 2019 року серії КС № 444173, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів Товариства в суді.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення від 2 вересня 2019 року № 15384 Товариство сплатило на користь адвокатського бюро "Синюк та партнери" суму вартості наданих останнім юридичних послуг за договором про надання правової допомоги від 3 січня 2019 року № 23 у розмірі 93 000,00 грн. (у тому числі послуг вартістю 5 000,00 грн., наданих у рамках справи № 910/15303/19).

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог у повному обсязі, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Компанію 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 13-Б; ідентифікаційний номер 33442139) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10; ідентифікаційний номер 24745673) 4 509 (чотири тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 32 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, а також 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 9 січня 2020 року

Суддя Є.В. Павленко