Рішення № 86794057, 23.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/14841/18

Провадження №: 2/755/140/19

"23" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Стрижеуса В.А., Міроненко С.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довбах Наталія Петрівни, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину, -

у с т а н о в и в :

01.10.2018 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину, у якому просить суд встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивачки - ОСОБА_6 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді 9/10 квартири АДРЕСА_1 , інша 1/10 частина вказаної квартири, перебувала у власності сина померлої - ОСОБА_5 . ОСОБА_5 прийняв спадщину після померлої, отримав свідоцтво про право на спадщину та зареєстрував право власності на 9/10 частин квартири, у зв`язку із чим став єдиним власником цілої частини квартири АДРЕСА_1 . Чоловік померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , спадщину після померлої дружини не приймав. Після смерті дружини ОСОБА_7 у 2011 році переїхав на постійне місце проживання до м. Феодосія Автономної республіки Крим за адресою: АДРЕСА_2 . Після Революції Гідності, ОСОБА_7 залишився проживати у м. Феодосія, та за даними позивача, прийняв громадянство Росії. Син ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_5 постійно проживав із позивачкою, яка є його тіткою, у м. Горіші Плавні. Позивачка та її родина фактично замінили ОСОБА_5 йому сім`ю, оскільки ОСОБА_5 повністю перебував на утриманні позивача. Згодом ОСОБА_5 відправився проходити військову службу до м. Львів. Позивачка зазначає, що приїжджала до нього в частину, він щодня телефонував позивачці та вони близько спілкувались. Згодом позивачу повідомили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув при проходженні військової служби. Тіло ОСОБА_5 було доставлене у м. Горіші Плані та позивачка займалась похованням, організацією поминальних обідів та встановленням пам`ятнику. Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Позивачка розуміла, що у померлого є батько, хоча і не бачила його з 2014 року, тому вважала, що не має права на спадкування, оскільки заповіту померлий не залишив, а вона відноситься до 3 ступеню спорідненості. Весь час до дня звернення із позовом позивачка вважала, що ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті свого сина. Однак, ОСОБА_7 у 2014 році незаконно змінив своє громадянство на громадянство Росії, тому у позивача виникли сумніви, що ОСОБА_7 взагалі звертався до нотаріуса, як громадянин України, з заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина. На скільки відомо позивачу, ОСОБА_7 помер у лютому 2018 року і виявилось, що в нього є дружина, з якою він начебто одружився в АР Крим, як громадянин Росії за російським паспортом. Дружина померлого, яка є відповідачкою у справі, подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 , який належним чином не прийняв спадщину після смерті свого сина - ОСОБА_5 26.07.2018 року, встановивши такі обставини, позивачка невідкладно подала заяву про прийняття спадщини після смерті племінника - ОСОБА_5 25.09.2018 року позивачка отримала від нотаріуса повідомлення, у якому зазначалось, що її заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 прийнята та долучена до матеріалів спадкової справи, однак видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки не підтверджуються родинні відносини позивача з померлим, а також у зв`язку із тим, що від імені ОСОБА_7 (батька померлого), подано заяву про прийняття спадщини. Отже, на думку позивача, ОСОБА_7 належним чином не прийняв спадщину після смерті свого сина - ОСОБА_5 , оскільки незаконно змінив громадянство, подав заяву про прийняття спадщини як невизнаний Україною громадянин Росії, а тому не вважається таким, що прийняв спадщину. В той же час, позивачка є рідною тіткою померлого ОСОБА_5 та мала бажання прийняти спадщину та подати заяву, але не зробила цього у шестимісячний строк через те, що вважала, що батько прийме спадщину, у зв`язку із чим пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. Враховуючи те, що існує спір про право на спадщину між позивачкою та дружиною померлого батька спадкодавця, а також те, що визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини не усуне перепони у отриманні нею свідоцтва про право на спадщину, оскільки на неї претендує інша спадкоємиця, правомірною і обґрунтованою є також позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку. Отже, у зв`язку із тим, що відсутні умови для одержання позивачкою свідоцтва про право на спадщину навіть при наявності рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, вимога про визнання права власності на спадщину підлягає до розгляду та вирішення по суті.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, попередньо визначено розмір судового збору, витребувано матеріали спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 29.10.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

29.11.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до неї позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що насправді згідно договору купівлі-продажу від 22.09.2003 року 9/10 часток квартири належало ОСОБА_5 , а 1/10 частина ОСОБА_6 Зазначена квартира були придбана подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для забезпечення житловою площею свого на той час неповнолітнього сина ОСОБА_5 . На час придбання квартири подружжя проживало однією сім`єю, ОСОБА_6 була тяжко хворою, потребувала стороннього догляду, і догляд, опіку та утримання дружини і неповнолітнього сина здійснював одноособово ОСОБА_7 , що підтверджується даними про його реєстрацію у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Позивачка зазначає, що син померлої - ОСОБА_5 прийняв спадщину, отримав свідоцтво про право на спадщину і став єдиним власником квартири, однак жодних доказів на підтвердження цьому позивачка не надала. Батько з сином після смерті ОСОБА_6 переїхали проживати до м. Комсомольськ, де ОСОБА_5 закінчив 11 класів у 2009 році. В подальшому батько з сином переїхали проживати в АР Крим у м. Феодосія, що було пов`язано з тяжким хронічним захворюванням батька - ОСОБА_7 Відповідачка зазначає, що з 2011 року вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стали проживати разом однією сім`єю. ОСОБА_5 навчався в кулінарному училищі в м. Феодосія та знаходився на утриманні свого батька. Батько любив свого сина, піклувався та матеріально підтримував його все життя. Після закінчення навчання вже повнолітній ОСОБА_5 виявив бажання переїхати до м. Києва та проживати у своїй квартирі. Батько допоміг йому з переїздом, допомагав матеріально, взяв кредит для благоустрою квартири сина. За таких умов відповідачка вважає безпідставними твердження позивача про постійне проживання ОСОБА_5 із нею у м. Горішні Плавні, а також перебування його на утриманні позивача та фактичну заміну йому його родини. Не відповідають дійсності твердження позивача про здійснення нею поховання ОСОБА_5 , оскільки він трагічно загинув і всі витрати на його поховання поніс військкомат, а батько померлого за станом здоров`я не зміг бути на похованні сина та приїхав на материкову частину України при першій можливості. Не відповідають дійсності і повідомлені позивачем обставини про те, що батько не прийняв спадщини після смерті свого сина, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , приватним нотаріусом було заведено спадкову справу, при прийнятті спадщини нотаріусу був поданий паспорт громадянина України і ОСОБА_7 громадянства України не змінював, і не позбавлявся. Отже, ОСОБА_7 належним чином прийняв спадщину після смерті свого сина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер і відповідачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 у зв`язку із чим було заведено спадкову справу. Поскільки шлюб між відповідачкою та ОСОБА_7 був зареєстрований на території АР Крим, остання має намір за рішенням суду встановити факт реєстрації шлюбу. Крім того, вирішується питання встановлення факту смерті ОСОБА_7 , оскільки останній помер на тимчасово окупованій території АР Крим. Відповідачка зазначає, що батько належним чином прийняв спадщину після смерті свого сина, вона також звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , при цьому, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. В даному випадку при прийнятті спадщини після померлого ОСОБА_5 спадкоємцем 1-ї черги його батьком ОСОБА_7 , не передбачене право на отримання спадщини спадкоємцем 3 черги за законом, позивачем у справі. До спадкового майна померлого ОСОБА_7 позивачка ніякого відношення не має. Щодо спадкового майна ОСОБА_5 , у випадку претендування на нього позивачка мала можливість звернутись із заявою про прийняття спадщини незалежно від інших спадкоємців, однак вона до нотаріуса не зверталась і спадщину після померлого племінника не прийняла без поважних причин, отже пропустила встановлений законом строк без поважних причин, і не має права на спадкування квартири, оскільки спадщину прийняв батько померлого.

Ухвалою суду від 30.11.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні по суті.

Третя особа у справі своїм право на надання пояснень щодо поданого позову або відзиву на нього не скористалась, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що позивачка є рідною тіткою померлого ОСОБА_5 , що не заперечується і відповідачем. ОСОБА_5 був власником квартири на підтвердження чого в матеріалах справи наявні всі необхідні докази. Заяву про прийняття спадщини після смерті свого племінника позивача протягом 6 місяців від дня його смерті не подала, оскільки вона є спадкоємицею 3 черги і вважала, що спадщину після смерті свого сина прийняв його батько, тож позивачка обґрунтовано вважала, що ОСОБА_7 прийме спадщину, однак ОСОБА_7 помер. Відповідачка спадкоємицею бути не може, оскільки вона одружилась з ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території АР Крим. Позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті свого племінника, однак станом на час подання відповідної заяви, встановлений законом 6 місячний термін вже минув. На думку представника, задоволення позову буде і законним, і справедливим. Квартира дійсно належить померлому ОСОБА_5 і його батько не встиг оформити спадщину, свідоцтво про право на спадщину не отримав. ОСОБА_5 загину у м. Львові та похований у м. Горішні Плавні, саме позивачка здійснювала поховання племінника, а пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним і такий строк пропущений з поважних причин, оскільки позивачка вважала, що спадщину після смерті сина прийме його батько. Представник вказує, що подані стороною відповідача документи не визнаються на території України, і відсутнє рішення суду України про встановлення факту реєстрації шлюбу. ОСОБА_7 дійсно прийняв спадщину після смерті свого сина шляхом подання відповідної заяви, однак це лише формально, адже свідоцтва про право на спадщину він не отримав. У даній справі не має підстав для надання лише строку на подання заяви про прийняття спадщини, адже за наявних обставин нотаріус все одно не зможе видати позивачці свідоцтво про право на спадщину, оскільки слід підтвердити родинні відносини, крім того наявна заява відповідачки про прийняття спадщини, тому заявлені вимоги відповідають положенням закону. Позивачка дійсно є рідною тіткою ОСОБА_5 і вони дружно жили. Племінник повернувся з м. Феодосії до м. Києва, а потім поїхав служити до м. Львова де трагічно загинув. Позивачка поховала свого племінника, а його батько не приїхав навіть на похорон, проживав в Криму, отримав там громадянство Росії, але прийняв спадщину як громадянин України. У відповідності до положень ст. 334 ЦК України, ОСОБА_7 не набув права власності на спадкову квартиру, оскільки свідоцтва про право на спадщину не отримав. Відповідачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , однак права на спадкування вона не має, оскільки шлюб зареєстрований на тимчасово окупованій території АР Крим і Україна відповідних документів не визнає. Представник вказує, що ще за своє життя у 2016 році ОСОБА_5 здав належну йому квартиру в оренду і до теперішнього часу в квартирі безпідставно проживають орендарі і виселити їх неможливо.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додатково пояснила суду, що квартира належала ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6 Ця квартира була придбана ще подружжям ОСОБА_5. Дружина ОСОБА_6 тяжко хворіла і ОСОБА_7 здійснював увесь належний догляд за своєю дружиною. Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями були її син та чоловік. Син прийняв спадщину після матері та став одноосібним власником квартири. З 2011 року відповідачка, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, але у 2013 році ОСОБА_5 вирішив повернутись у м. Київ та при проходженні служби у 2016 році загинув в м. Львові. Після смерті ОСОБА_5 його батько належним чином прийняв спадщину подавши, зокрема, і свій паспорт громадянина України, свого громадянства він не змінював. Натомість позивачка є спадкоємцем 3 черги. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 також помер і, на думку представника, його спадкоємицею є дружина - відповідачка у справі, оскільки шлюб між померлим та відповідачкою був зареєстрований у 2015 році в Криму. Позивачка жодного відношення до спадкового майна ОСОБА_7 не має, оскільки не має із ним родинних відносин, заяву ж про прийняття спадщини після свого племінника позивачка не подала без поважних причин. Відповідачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , натомість позивачка не має підтвердження родинних зав`язків і не має жодного права на спадкове майно. Батько ОСОБА_7 успадкував майно свого померлого сина ОСОБА_5 , тож позивачка жодного правового відношення до цього майна не має. Після смерті племінника позивачка у межах визначеного законом строку заяви про прийняття спадщини не подала, натомість батько померлого у належній формі спадщину прийняв. У позивача не було жодних поважних причин для пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини, адже нічого їй не перешкоджало і жодних непереборних обставин не було. Позивачка в повній мірі мала можливість подати заяву про прийняття спадщини, але таким правом не скористалась. На думку представника, вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом взагалі є передчасними, адже навіть якщо суд вирішить надати позивачу додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини, у цей строк позивачка може прийняти спадщину або ж не прийняти її, і саме у наданий судом додатковий строк має бути подана відповідна заява про прийняття спадщини. Позивачка пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин, оскільки знала і про смерть свого племінника, і про наявність спадкової квартири, натомість спадщину прийняв спадкоємець 1 черги, батько померлого. Батько померлого не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки був тяжко хворим, інвалідом 2 групи та сам помер до отримання відповідного свідоцтва. Відповідачка є дружиною померлого ОСОБА_7 , адже в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2018 року зазначено, що ОСОБА_4 є дружиною померлого. У встановлений законом строк вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 . Також представник вказує, що за повідомленням нотаріуса між позивачкою та ОСОБА_5 відсутні будь-які родинні і шлюбні відносини. Об`єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення нею дій по поданню до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті племінника не було, а обставини на які посилається позивачка такими не є, поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини позивач не навів. Посилання позивача на відсутність відомостей про прийняття спадщини батьком померлого, не є поважною причиною пропуску звернення до нотаріуса.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.07.1988 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на з « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (Т. 1, а.с. 53).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками якого були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 що підтверджується копією свідоцтва про народження (Т. 1, а.с. 13).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу квартири від 22.09.2003 року, покупці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 придбали кв. АДРЕСА_1 у частках 1/10 та 9/10 відповідно (Т. 1, а.с. 52).

За змістом листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 08.11.2018 року, згідно даних реєстрових книг кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 (9/10 ч.), ОСОБА_6 (1/10 ч.) на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2003 року (Т. 1, а.с. 99).

Відповідно до положень ст. 22 КЗпШ України, який був чинний на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Отже, поскільки 1/10 частка кв. АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_6 під час шлюбу з ОСОБА_7 , відсутні правові підстави вважати, що вказана частка не була спільною сумісною власністю подружжя.

Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( Т . 1, а.с. 16).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( Т . 1, а.с. 17).

За даними Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.04.2019 року, ОСОБА_6 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 у період з 04.11.2003 року по 22.03.2007 року, а ОСОБА_5 у період з 04.03.2003 року по 21.10.2016 року (Т. 1, а.с. 210).

Як вбачається із копії спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його сина ОСОБА_5 . У заяві зазначено, що особу ОСОБА_7 , 1950 року народження, встановлено за паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.06.1996 року. Справжність його підпису та дієздатність перевірено (Т. 1, а.с. 38).

Матеріали спадкової справи містять копію паспорта громадянина України ОСОБА_7 , який з 04.11.2007 року до 17.02.2011 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а з 23.03.2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 1, а.с. 44).

За наявними даними Державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перетинав держаний кордон України за паспортом громадянина України, іншої інформації служба немає (Т. 1, а.с. 92).

За змістом повідомлення Державної міграційної служби України щодо наявності даних про вихід ОСОБА_7 з громадянства України, служба зазначає, що рішення про припинення особою громадянства України приймає Президент України шляхом видання відповідних Указів (Т. 1, а.с. 104).

16.09.2018 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_3 , позивачки у справі, датована 26.07.2018 року, про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (Т. 1, а.с. 50).

За змістом копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 та її батьками були: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (Т. 1, а.с. 10).

ОСОБА_3 змінила своє прізвище на « ОСОБА_3 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (Т. 1, а.с. 10).

На підтвердження наявності родинних зав`язків між ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_5 , позивачем надано суду викопіювання з погосподарської книги (Т. 1, а.с. 12).

Згідно витребуваного судом запису акту про народження №42, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_6 , батьками якої були: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (Т. 1, а.с. 102).

За змістом наявного в матеріалах справи повідомлення приватного нотаріуса від 21.09.2018 року адресованого позивачу, позивачку було повідомлено про те, що нею пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , тож вона вважається такою, що не прийняла спадщину. Крім того, між позивачем та померлим відсутні будь-які родинні або шлюбні відносини. Також повідомлено про те, що спадщину після померлого ОСОБА_5 у встановленому законом порядку прийняв спадкоємець першого ступеня спорідненості (Т. 1, а.с. 19-20).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2018 року встановлено факт смерті ОСОБА_7 (Т. 1, а.с. 180-181).

За змістом наявної у справі копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в АР Крим , м. Феодосія, смт. Приморський (Т. 1, а.с. 179).

Заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 11.07.2018 року подала громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 , відповідачка у справі (Т. 1, а.с. 160).

13.07.2018 року заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 подала також ОСОБА_3 , позивачка у справі (Т. 1, а.с. 171).

Суд не приймає до уваги як докази у справі, та вважає їх недопустимими, всі письмові матеріали подані стороною відповідача, які видані неповноважними, незаконними органами на тимчасово окупованій території АР Крим.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Також суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на те, що у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2018 року зазначено про те, що ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_7 , оскільки відповідно до положень ч. 7 ст. 82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

При розгляді даної справи суд не вбачає підстав для надання факту реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території АР Криму проведеної неповноважними та незаконними органами, правової оцінки як дійсної реєстрації шлюбу, що породжує права та обов`язки подружжя.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1221 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою(частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя заповіту не залишила.

На час смерті ОСОБА_6 її рідний син ОСОБА_5 був зареєстрований за місцем свого проживання разом із своєю матір`ю, крім того на час смерті матері ОСОБА_5 був неповнолітнім.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_5 після смерті своєї матері ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та був неповнолітнім, є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері.

За змістом ст.ст. 1269, 1272 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

ОСОБА_7 на час смерті своєї дружини ОСОБА_6 не мав зареєстрованого місця проживання разом зі своєю дружиною в кв . АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_7 після смерті своєї дружини спадщину не прийняв, оскільки не звертався із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги. За таких мов, єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, був її син ОСОБА_5 . При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин справи та наведеної вище норми ст. 22 КЗпШ України, 1/10 частина квартири, що згідно договору купівлі-продажу квартири належала ОСОБА_6 , була спільною сумісною власністю подружжя, тож безпідставними є твердження представників сторін, що після смерті ОСОБА_6 її синові ОСОБА_5 стала належати ціла частка кв. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 прийнявши спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , свідоцтва про право на спадщину за законом не отримав та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 1268, 1269. 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 після смерті свого сина ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги майна померлого за законом, у встановлений законом строк та у належній формі звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого сина, ОСОБА_7 не отримав та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивачка у справі посилаючись на те, що вона є рідною тіткою померлого ОСОБА_5 та пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин звернулась до суду з відповідних позовом.

Відповідно до положень ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що померла ОСОБА_6 була рідною сестрою позивачки у справі, тож ОСОБА_5 був племінником позивачки.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За змістом ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому, відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК України).

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що наступні черги спадкоємців за законом отримують право на спадкування, у даному випадку в залежності від того прийняли або не прийняли спадкоємці попередньої черги спадщину, тобто закон не пов`язує наявність у наступної черги спадкоємців права на спадкування з отриманням чи не отриманням свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями попередньої черги, а вирішальним є саме прийняття або не прийняття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємець за законом першої черги майна померлого ОСОБА_5 - його батько ОСОБА_7 , у встановлений законом строк прийняв спадщину після свого померлого сина. За таких умов, у позивачки як спадкоємиці третьої черги (тітки померлого), не виникає права на спадкування майна племінника, оскільки спадщина належним чином прийнята спадкоємцем першої черги і після смерті ОСОБА_7 прийнята ним спадщина, що належала останньому від часу її відкриття, має спадкуватись на загальних підставах у порядку спадкування за законом спадкоємцями ОСОБА_7 , оскільки за життя останній заповіту не залишив.

Відповідно до положень ст. 1296, 1297, 1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, не оформлення ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину після смерті його сина, не позбавляло батька права на спадщину сина. У даному випадку відсутність свідоцтва про право на спадщину лише позбавляло можливості ОСОБА_7 за своє життя належним чином здійснювати своє право власності на таке майно, зокрема розпорядитись ним (відчужити, здати в оренду тощо), а після його смерті відповідна обставина вказує на неможливість спадкоємців ОСОБА_7 у нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину, зокрема щодо кв. АДРЕСА_1 за відсутності правовстановлюючого документу ОСОБА_7 на цю квартиру, оформленого на ім`я останнього, що в свою чергу вказує, що набуття оформлення права власності спадкоємцями ОСОБА_7 на його спадок можливе лише в судовому порядку.

За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність у позивачки права на спадкування майна її померлого племінника, оскільки спадкове майно ОСОБА_5 прийняте його батьком ОСОБА_7 і належить останньому та входить до спадкової маси майна саме ОСОБА_7 після його смерті.

Подання позивачкою заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 правових наслідків, у вигляді отримання у власність спадкового майна ОСОБА_7 не має, оскільки позивачка родинних чи шлюбних зав`язків із ОСОБА_7 , які є підставою для породження права на спадкування, не має.

За відсутності у позивача права на спадкування майна її померлого племінника ОСОБА_5 , визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не має правового значення та не надає підстав для зміни її цивільних прав щодо можливості спадкування майна ОСОБА_5 .

При цьому, поряд із наведеним судом здійснено оцінку повідомлених позивачкою обставин пропущення строку звернення із заявою про прийняття спадщини, які остання вважає поважними. Повідомлені позивачем обставини суд не вважає поважними, оскільки позивачу було відомо про смерть племінника та про наявність нерухомого спадкового майна, остання була обізнана про наявність та ступінь родинних зав`язків із померлим. Причин пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачки на вчинення дій із подання заяви про прийняття спадщини судом не встановлено, адже поряд із батьком померлого, позивачка так само у встановлений законом строк мала право звернутись із відповідною заявою, натомість подала таку заяву майже через два роки після смерті племінника. Не визначеність між спадкоємцями про те хто буде приймати спадщину або відсутність даних про те чи прийняли інші спадкоємці спадщину не є поважними причинами пропуску строку встановленого законом на подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання сторони позивача на здійснення утримання ОСОБА_5 та його поховання не є підставами для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_5 , адже відповідно до положень ст. 1232 ЦК України, спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Також не є підставами для задоволення позову і посилання на те, що відповідачка не є спадкоємцем майна ОСОБА_7 і за відсутності власників квартири нею безпідставно користуються орендарі, адже спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_7 відкрита і за відсутності у відповідача належних підтверджуючих документів на отримання у власність спадкового майна, власником такого нерухомого майна згідно положень ст. 1277 ЦК України має стати відповідна територіальна громада, однак на даний час постанова нотаріуса про відмову у видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину відсутня. При цьому питання неправомірного користування сторонніми особами нерухомим майном має вирішуватись відповідно до положень ст.ст. 1283, 1285 ЦК України щодо охорони спадкового майна або управління спадщиною.

За наведених обставин суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі за відсутності у позивача права на спадкування майна померлого ОСОБА_5 , відсутності поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1216-1223, 1258, 1261, 1263, 1268, 1269, 1270, 1272, 1276, 1296, 1297, 1298 ЦК України, ст. 22 КЗпШ України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довбах Наталія Петрівни, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 02.01.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довбах Наталія Петрівна (м. Київ, Дарницький бульвар, 12, офіс 12).

Суддя -