Рішення № 86793990, 06.11.2019, Оболонський районний суд міста Києва

06.11.2019 Справа № 756/16996/18

Справа № 756/16996/18

Провадження 2/756/2871/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2019 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи Комунальне підприємство «Реєстрації бізнесу» Коровинської сільської ради Надригайлівського району Сумської області, ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк», третя особа КП «Реєстрації бізнесу» Коровинської сільської ради Надригайлівського району Сумської області, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 16.09.2008 року ним укладено з АТ «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 007/726249/КV за умовами якого він отримав кредит у розмірі 291 200 доларів США 00 центів зі сплатою 14,50 процентів річних з кінцевим терміном повернення кредиту 14.09.2023 року. У забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору, 16.09.2008 року ним укладено з банком іпотечний договір 007/726754-ІО за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

04.12.2018 року державний реєстратор Київської філії КП «Реєстрації бізнесу» Коровинської сільської ради Надригайлівського району Сумської області Сорока В.М. відповідно до вимоги банку та іпотечного договору прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

Оскільки перереєстрація права власності на передану в іпотеку квартиру відбулася з порушенням вимог закону, ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44451178 від 06.12.2018 року та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 09.04.2019 року, до участі у справі у якості третіх осіб залучено ОСОБА_2 та Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник АТ «Укрсоцбанк» - Петренко С.В. проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 16.09.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 007/726249/КV за яким банком надано ОСОБА_1 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредит надано окремими частинами «траншами» зі сплатою 14,50 процентів річних в розмірі в межах максимального ліміту заборгованості до 291 200 доларів США 00 центів з визначеним у договорі графіком погашення та терміном повернення заборгованості за кредитом до 14.09.2023 року.

Крім того, 16.09.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 007/726754-ІО за яким ОСОБА_1 передав у іпотеку АТ «Укрсоцбанк» у якості забезпечення всіх своїх зобов`язань за укладеним 16.09.2008 року між сторонами договором відновлювальної кредитної лінії № 007/726249/КV квартиру АДРЕСА_1 . У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.4.1. договору). Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п.4.5.3. договору).

В подальшому 20.03.2009 року та 09.04.2009 року сторонами укладались договори про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 007/726249/КV від 16.09.2008 року якими змінювався графік погашення заборгованості за кредитним договором.

16.08.2018 рокуАТ «Укрсоцбанк» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про погашення в трицятиденний строк заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 007/726249/КV від 16.09.2008 року у розмірі 268 103 долара США 73 цента, що за курсом НБУ становить 7 698 608 грн. 61 коп. з повідомленням про те, що у разі невиконання вимоги банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності іпотекодержателю.

Згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення указаний лист отримано особисто ОСОБА_1 17.08.2018 року за адресою АДРЕСА_2 . Лист направлений АТ «Укрсоцбанк» на адресу указану в укладених з банком договорах, а саме: АДРЕСА_3 , повернувся адресату з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором КП «Реєстрації бізнесу» Київської філії Коровинської сільської ради Надригайлівського району Сумської області Сорокою В.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44451178 від 06.12.2018 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку»).

Такого висновку дійшов Верховний суд України у справах №6-124цс16 від 28.09.2016 року, 6-1219цс16 від 14.09.2016 року та 6-2967цс17 від 22.03.2017 року.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначаються загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши кредитний та іпотечний договори на умовах, викладених у них, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в них закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Звертаючись до суду, позивач не заперечує невиконання ним основного зобов`язання по погашенню кредиту та підстав звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки, а лише аналізує дії відповідачів на їх відповідність вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

З Розділу «Актуальна інформація про право власності» Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності, зокрема, є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та конверт з довідкою Укрпошти від 16.08.2018 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

На це ж посилається і Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 року в справі № 14-38 цс18, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Як зазначено вище та підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дані вимоги закону при зверненні стягнення на предмет іпотеки державним реєстратором були виконані.

За таких обставин суд вважає дії реєстратора такими, що відповідають вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Тобто, дія цього закону поширюється лише на примусову реалізацію майна, в той час, коли порядок стягнення на предмет іпотеки - спірної квартири було погоджено сторонами іпотечного договору при його укладенні та підписанні.

В даному випадку стягнення на спірну квартиру було звернуто АТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем, у позасудовому порядку, відповідно до викладеного в іпотечному договорі застереження та досягнутої про це домовленості сторонами договору.

Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання позасудового врегулювання спору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, даною нормою закону закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Що стосується порушення прав неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом даної норми закону, ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах є обов`язком батьків.

З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення - проживання.

При цьому закон не містять норм, які б обмежували право членів сім`ї власника, однак регулює порядок виселення мешканців.

Як установлено під час розгляду справи, договір купівлі-продажу спірної квартири позивачем був укладений в день укладення іпотечного договору.

Доказів того, що неповнолітні діти позивача при укладенні іпотечного договору проживали та були зареєстровані в квартирі, суду не надано, тобто вони не мали права власності чи користування цією нерухомістю, що унеможливлює порушення їх прав на житло.

Окрім цього, неповнолітні діти позивача набули право користування квартирою як члени сім`ї власника - свого батька, відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», а тому зберігали це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.

Також, безпідставним є посилання представника позивача на рішення Оболонскького районного суду міста Києва від 30.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яким визнано право власності на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , оскільки своє право на частку в цій квартирі у встановленому законом порядку вона не зареєструвала, внаслідок чого на момент спірної державної реєстрації ні іпотекодержатель, ні державний реєстратор про існування цього судового рішення не знали та знати не могли. Крім того, у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека залишається дійсною для набувача відповідного нерухомого майна (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з вкладеного вище суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до змісту ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, вжиті заходи забезпечення позову у цій справі підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2-12, 13, 76, 82, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи Комунальне підприємство «Реєстрації бізнесу» Коровинської сільської ради Надригайлівського району Сумської області, ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського апеляційного суду від 26.03.2019 року у виді арешту квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя