Рішення № 86792793, 03.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2020 року м. Рівне №460/1782/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні позивачу пенсі на підставі Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 № 3723-XII та зобов`язання відповідача призначити позивачу таку пенсію з моменту звернення до відповідача із заявою про її призначення - 10 червня 2019 року. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 28 травня 2012 року він отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах, а саме: на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. 10 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця, оскільки згідно з записами в його трудовій книжці стаж державної служби становить 3 роки 1 місяць 29 днів, а стаж служби в органах місцевого самоврядування - 12 років 5 місяців 19 днів. Однак, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії державного службовця мотивуючи це тим, що станом на 1 травня 2016 року стаж державної служби позивача становив менше 20 років. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, позаяк, правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 лютого 2012 року в справі № 21-322а11, яка, на переконання позивача, в повному обсязі спростовує доводи відповідача щодо відсутності підстав для призначення йому пенсії державного службовця. З наведених підстав, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтував тим, що враховуючи дані трудової книжки позивача до стажу державної служби можливо зарахувати лише період роботи на посаді заступника голови Здолбунівського місьвиконкому з 4 травня 1998 року по 4 липня 2001 року, що становить 3 роки 1 місяць 29 днів. Тому, на думку відповідача, правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком як державному службовці відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» відсутні, оскільки стаж державної служби останнього становить менше 20 років. Одночасно відповідач звернув увагу на те, що позивачу з 4 липня 2001 року присвоєний 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування, що підтверджується записом № 11 у трудовій книжці позивача. Відповідно частини сьомої статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що його дія не поширюється, зокрема, на посадових осіб органів місцевого самоврядування. З наведених підстав, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

31 липня 2019 року позовна заява надійшла до суду.

5 серпня 2019 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.

13 серпня 2019 року ухвалою суду позивачу продовжувався встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позову.

4 вересня 2019 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.

6 вересня 2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

26 вересня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Обставини справи, встановлені судом:

З 28 травня 2012 року позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» на пільгових умовах, а саме: за стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Вказане не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті.

10 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заяво про призначення пенсії за віком як державному службовцю у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Листом від 9 липня 2019 року за № П-590/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для призначення йому пенсії за віком як державному службовцю. Таке рішення відповідач обґрунтовував тим, що з урахуванням приписів пунктів 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII для призначення пенсії на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII позивачу необхідно станом на 1 травня 2016 року мати стаж державної служби не менше 20 років. Разом з тим, згідно з записами в трудовій книжці позивача станом на 1 травня 2016 року його стаж державної служби становить 3 роки 1 місяць 29 днів, а стаж служби в органах місцевого самоврядування - 12 років 5 місяців 19 днів.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

В свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889), який набрав чинності 1травня 2016 року.

Статтею 90 Закону № 889 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).

Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229).

Пунктом 4 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII.

Так, статтею 46 Закону № 889 визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

У пункті 6 Порядку № 229 також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку про те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону № 3723, є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону № 1058.

Тобто, до 1 травня 2016 року право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В свою чергу, після 1 травня 2016 року згідно з статтею 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день набрання чинності Законом № 889 позивач не обіймав посаду державної служби, а тому для збереження права на призначення пенсії за віком як державному службовцю згідно з статтею 37 Закону № 3723 в останнього має бути стаж державної служби не менше ніж 20 років.

За змістом заяв по суті сторонами не заперечуються обставини щодо правомірності зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи останнього на посаді заступника голови Здолбунівського місьвиконкому з 4 травня 1998 року по 4 липня 2001 року, що становить 3 роки 1 місяць 29 днів.

Натомість, відповідач стверджує про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 4 липня 2001 року по 23 грудня 2013 року, тобто 12 років 5 місяців 19 днів, до стажу державної служби, позаяк, у вказаний період позивач обіймав посади в органі місцевого самоврядування.

Таке твердження відповідача суд вважає помилковим, з огляду на наступне.

Як зазначено вище по тексту рішення, відповідно до статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В пункті 4 частини другої статті 46 Закону № 889 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 6 Порядку 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що 4 липня 2001 року набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493).

Статтею 14 цього Закону визначено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: п`ята категорія - у тому числі посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради.

Записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 підтверджуються наступні обставини щодо його перебування на посадах органів місцевого самоврядування:

1) 4 травня 1998 року позивач призначений на посаду заступника голови Здолбунівського міськвиконкому;

2) 4 липня 2001 року згідно з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» позивач прийняв Присягу (стаття 11), присвоєний 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (стаття 15);

3) 16 квітня 2002 року позивач затверджений заступником Здолбунівського міського голови;

4) 23 лютого 2005 року позивачу присвоєний 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування (стаття 15);

5) 5 травня 2006 року позивач затверджений заступником Здолбунівського міського голови;

6) 11 листопада 2010 року позивач затверджений заступником голови міста Здолбунів з питань діяльності виконавчих органів ради;

7) 23 грудня 2013 року позивач звільнений з посади заступника голови міста Здолбунів з питань діяльності виконавчих органів ради за власним бажанням.

Таким чином, враховуючи приписи розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, Закону № 2493 та Порядку № 283, періоди перебування позивача на посадах заступника голови Здолбунівського місьвиконкому у період з 4 липня 2001 року по 15 квітня 2002 року, заступником Здолбунівського міського голови з 16 квітня 2002 року по 10 листопада 2010 року та заступника голови міста Здолбунів з питань діяльності виконавчих органів ради з 11 листопада 2010 року по 23 грудня 2013 року мають бути зараховані останньому до стажу державної служби.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність не включення до стажу державної служби періоду роботи позивача з 4 липня 2001 року по 23 грудня 2013 року для обчислення пенсії, відповідно до статті 37 Закону 3723.

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби на рівні 15 років 7 місяців 19 днів, до якого входять періоди трудової діяльності з 5 травня 1998 року по 23 грудня 2013 року, чого недостатньо для призначення пенсії за віком як державному службовцю на умовах, визначених пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та статтею 37 Закону № 3723.

Покликання позивача на постанову Верховного Суду України від 6 лютого 2012 року в справі № 21-322а11, суд оцінює критично, оскільки викладена у ній правова позиція стосується визначення моменту виникнення правовідносин по пенсійному забезпеченню. Так, Верховний Суд України у вказаній постанові вказав, що правовідносин по пенсійному забезпеченню виникають з моменту набуття права на призначення пенсії, а не з моменту звернення за її призначенням.

Натомість, спір в даній справі виник не з приводу визначення моменту виникнення між сторонами правовідносин по пенсійному забезпеченню, а з приводу правомірності зарахування або не зарахування до стажу державної служби позивача певних період трудової діяльності позивача. Тому, правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові від 6 лютого 2012 року в справі № 21-322а11 жодним чином не впливає на оцінку судом доказів та обставин в даній справі, а також не враховується судом при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність свої поведінки в спірних правовідносинах, у той час як позивач належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості своїх позовних вимог.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Комшелюк Т.О.