
Справа № 420/53/20
УХВАЛА
08 січня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби (66701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175) про визнання незаконними, скасування постанов державної виконавчої служби, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
03.01.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, в якій позивач просить суд (мовою оригіналу):
- признать незаконным и отменить незаконные Постановления ГИС на основании Определения Одесского окружного суда от 28.10.2019 г. по делу № 815/39/17, которым вынесено - признать судом не подлежащего исполнению исполнительный лист от 23.02.2017 г. № 815/39/17 нарушающие её законные права и гарантированные интересы, в т.ч. и постановление ГИС № ВП55193991 от 04.12.2017 г. и другие постановления по открытию производства на основании незаконного, не подлежащего исполнению исполнительного листа от 23.02.2017 г. № 815/39/17 Одесского окружного административного суда на основании вынесенного незаконного постановления окружного суда от 09.02.2017 г. о незаконном принудительном взыскании с её пенсии, так называемой, отсутствующей задолженности по ЕСВ за период ведения нею СПД (с июля 2007 г. по 14.03.2011 г.) по заявлению неполномочного УПФУ в размере 979,59 грн., не не соответствующего действительности, а так же о незаконном взыскании с неё исполнительного сбора - 97,96 грн., и о незаконном взыскании с неё затрат на исполнительное производство в размере - 96,38 грн., итого в сумме - 1173,63 грн., в то время как мною 14.03.2011 г. прекращено СПД и она пребывает в статусе пенсионерки;
- обязать ответчика внести соответствующие сведения в сроки в один день, в письменном и электронном носителе (в т.ч. в ЕГР) об отмене указанных выше незаконных Постановлений ГИС на основании Определения Одесского окружного суда от 28.10.2019 г. по делу № 815/39/17, которым вынесено - признать судом не подлежащего исполнению исполнительный лист от 23.02.2017 г. № 815/39/17, предоставить в суд в 1 день соответствующие документы (со сведениями) и постановления ГИС об отмене и аннулировании незаконных постановлений ГИС относительно незаконного, принудительного взыскания с неё денежных средств - 1173,93 грн., о чем обязать ответчика безотлагательно, на следующий день уведомить её письменно, направить на её адрес в корреспонденции с уведомлением о вручении о соответствующем решении относительно отмены незаконных постановлений ГИС, заверенное Постановление ГИС о закрытии производства на основании Определения Одесского окружного суда от 28.10.2019 г. по делу № 815/39/17, которым вынесено - признать судом не подлежащего исполнению исполнительный лист от 23.02.2017 г. № 815/39/17, которым снимаются с неё незаконные обязанности по оплате указанных выше сумм, в итоге - 1173,93 грн., об осуществленных (проведенных мерах и действиях), которые подтверждают восстановление её законных прав и гарантированных интересов, о том, что у неё отсутствует обязанности по оплате задолженности по ЕСВ, исполнительного сбора и расходов на проведение исполнительных действий;
- взыскать с ответчика в её пользу одним платежом (одновременно) в полном объеме с учетом инфляции, коэффициентов и других критериев, без каких-либо вычетов, незаконно, принудительно взысканные с её пенсии, безосновательно полученные ответчиком на основании исполнительного листа от 23.02.2017 г. № 815/39/17, исполнительный сбор в размере - 97,96 грн., расходы на проведение исполнительных действий в размере - 96,38 грн.) с целью восстановления её прав и интересов;
- обязать ответчика привести к безотлагательному исполнению, поскольку она в них очень нуждается, поскольку высчитаны (взысканы) с её пенсии, и без того катастрофически недостаточной, не обеспечивающей её жизнь, поскольку относятся и являются её пенсией, необходимые для её жизнеобеспечения;
- взыскать с ответчика в её пользу в полном объеме одним платежом по 3% пени за каждый день просрочки выплаты её пенсии с последующим ростом основной суммы - с учетом размера пенсии за последующие месяцы, начиная с 01.12.2018 г. и по час полного расчета с ней.
При цьому суд зазначає, що пункти 5, 6, 7 прохальної частини позовної заяви не є позовними вимогами, а є по суті клопотаннями.
Згідно п.п. ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В позовній заяві не конкретно та не чітко вказаний зміст позовних вимог.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Позивач в позовній заяві належним чином не обґрунтував з посиланнями на норми законодавства, яким чином саме оскаржувані рішення та дії порушують його права, свободи та інтереси.
Таким чином позивачу слід усунути зазначені недоліки позовної заяви, виклавши її у відповідності до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем, в порушення приписів ч. 3 ст. 161 КАС України, доказів сплати судового збору до суду не надано.
Разом з цим позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.
З приводу зазначеного, суддя зазначає, що питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
А відтак, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. № 2 із вказаного питання роз`яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини, за відсутності доказів на їх підтвердження, не є підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки пенсія є лише одним із видів доходу, а у судді відсутні можливості оцінити майновий стан позивача.
Також, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.
Крім того, невмотивоване відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може утворити дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до суду за захистом.
Таким чином суддя вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, а позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даною позовною заявою, з урахуванням обсягу заявлених вимог.
З огляду на викладене позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, відтак суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Відтак, позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, конкретизувати, чітко вказати зміст позовних вимог та докази сплати судового збору з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно або шляхом надання доказів звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання незаконними, скасування постанов державної виконавчої служби, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Л.М. Токмілова
Судове рішення № 86792670, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 08.01.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/53/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: