Рішення № 86792317, 08.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м. Київ № 826/3402/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Вищого адміністративного суду України (далі - відповідач та/або ВАСУ) та просить суд визнати дії Вищого адміністративного суду України щодо направлення ОСОБА_1 необґрунтованого листа (відповіді) тощо від 22.02.2018 року №222/9-14/18 протиправними.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що твердження Вищого адміністративного суду України в частині неотримання ним з невідомих причин листа Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 року №П-2327/7 суперечить висновкам постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Вищий адміністративний суд України надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію від 26.08.2017 року.

З матеріалів справи слідує, що листом від 22.02.2018 року №222/9-14/18 Вищий адміністративний суд України на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17 надано ОСОБА_1 відповідь на його запит на інформацію від 26.08.2017 року.

Крім цього, у вказаному листі Вищий адміністративний суд України також зазначив, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17 надсилає фотокопію листа Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 року №П-2327/7, який було направлено на адресу, зазначену у зверненні від 26.08.2017 року.

Як стверджує позивач, твердження Вищого адміністративного суду України щодо неотримання ним з невідомих причин листа Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 року №П-2327/7 суперечить висновкам постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17, що і зумовило його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно приписів частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Між тим, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Судом встановлено, що порушене право ОСОБА_1 щодо отримання запиту на інформацію відновлено згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17.

Відповідь на запит на інформацію надано відповідачем листом від 22.02.2018 року №222/9-14/18.

Проте, в рамках даної адміністративної справи позивач вважає, що фраза зазначена ВАСУ, а саме: «надсилає фотокопію листа Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 року №П-2327/7, який було направлено на адресу зазначену у зверненні від 26.08.2017 року та не отримано Вами з невідомих причин» є необґрунтованою відповіддю на його запит на інформацію, оскільки в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі №826/12510/17 вказано, що «...колегія суддів звертає увагу, що вказаний реєстр не є належним доказом відправлення позивачу відповіді на його звернення, зважаючи і на те, що позивач стверджує, що відповіді не отримував.».

Слід вказати, що по суті (за змістом) ОСОБА_1 не оскаржує надану відповідь на його запит на інформацію від 26.08.2017 року.

Таким чином, оцінка по суті (за змістом) надана інформація не підлягає.

Водночас, суд наголошує, що ВАСУ фактично надано відповідь на запит, формулювання та зазначення ним фрази про неотримання позивачем фотокопії листа Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 року №П-2327/7 з невідомих причин, жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси останнього.

Таким чином, на думку суду, відсутні протиправні дії відповідача щодо направлення ОСОБА_1 необґрунтованого листа (відповіді) тощо від 22.02.21018 року №222/9-14/18, оскільки відсутнє порушене право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , відомості щодо ідентифікаційного номеру платник податків у суду відсутній) до Вищого адміністративного суду України (01029, м. Київ, вул. Московська, б. 8, копр. 5, код ЄДРПОУ 33235788) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева