Рішення № 86792242, 26.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2019 року Справа № 280/4819/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Барвінко Р.Ю.

представника відповідача - Мєхтієва К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (за особливості проходження служби - постанова КМУ №704, місячну премію, індексацію заробітної плати та доплату за нічні) та одноразового додаткового виду грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з березня 2018 року по квітень 2019 року, та виплатити заборгованість.

Ухвалою суду від 30.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 27.11.2019 з викликом сторін.

27.11.2019 у розгляді справи було оголошено перерву до 26.12.2019.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 26 грудня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що ОСОБА_1 , старший інспектор з особливих доручень наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від № 296-0 від 15.05.2019 року був звільнений зі служби податкової міліції відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років. При звільненні йому було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 70222,23 грн., тобто в розмірі 50 відсотків мого місячного грошового забезпечення за кожний з 21 повних календарних років служби врахувавши: оклад 5500,00 грн., надбавку за вислугу років 3109,5 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням 1410,00 грн., доплату за роботу у нічний час 330 грн., місячну премію у квітні 453,92 грн., всього 10803,42 грн. (10803,42 грн. х 13 років х 50%). Розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 13651,77 грн. Отже, позивач повинен був отримати одноразову грошову допомогу у розмірі 88736,51 грн. (13651,77 грн. х 13 років х 50%). При цьому відповідачем до складу місячного грошового забезпечення не було враховано всі отримані позивачем складові, зокрема, за особливості проходження служби - постанова КМУ № 704 в розмірі 9054,00 грн., місячну премію в розмірі 22345,55 грн.. індексацію заробітної плати в розмірі 482,18 грн., доплату за нічні у розмірі 6225,78 грн. та матеріальну допомогу па оздоровлення у розмірі 12744,25 грн. За зверненням позивача до відповідача із письмовою заявою про донарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні Головним управлінням ДФС у Запорізькій області листом від 30.08.2019 року № 14826 14 08-01 -05- 02-01 було повідомлено про вірне нарахування та виплату допомоги при звільненні у сумі 70222,23 грн. та відсутність підстав для здійснення донарахувань до одноразової грошової допомоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснення. Зокрема зазначив, що позивач обґрунтовує свою позовну заяву нормами законодавства які на нього не поширюються. Відповідно до наказу про звільнення позивача від 15.05.2019 №296-о, обчислена вислуга років складає 13 (тринадцять) повних календарних років служби. Визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільнені здійснено відповідно до розрахунку: (10803,42грн.*50%) * 13 років = 70222,23грн. Таким чином, розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені складений на підставі вимог діючого законодавства. Отже, підстав для здійснення донарахувань до одноразової грошової допомоги немає. Щодо вимог позивача про включення сум виплат за період з березня 2018 по квітень 2019 року взагалі безпідставні та необгрунтовані на підставі того, що при звільненні була надана довідка про розмір грошового забезпечення №200 від 16.05.2019 та довідка про додаткові види грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2019 року №199 від 16.05.2019 для обчислення та призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Підстави щодо включення індексацію та премію, матеріальну допомогу з березня 2018 року по квітень 2019 року в одноразову грошову матеріальну допомогу відстутні в законодавстві взагалі. Щодо незаконного утримання з грошового забезпечення позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року зазначено, що оскільки об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та і мьковпм мором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, які проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки. Щодо включення премії за березень 2019 року до складу місячного грошового забезпечення вказано, що премія у квітні 2019 року позивачу не виплачувалась та не нараховувалась, за березень становить 453,92 грн. Відповідно до п.2 Порядку №616 місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події. Законодавець вказує, що премію необхідно включити до розрахунку, яка передувала даті звільнення. В даній ситуації травню передує квітень, проте в квітні премія відсутня взагалі (не нараховувалась), але премія є обов`язковою складовою місячного грошового забезпечення, а тому відповідач взяв премію за березень, що також передує травню, а тому до обрахунку місячного грошового забезпечення було включено саме суму премії за березень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, підполковника податкової міліції - старшого інспектора з особливих доручень наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.05.2019 №296-о було звільнено зі служби податкової міліції відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Головним управлінням ДФС в Запорізькій області при звільненні позивача було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 70222,23 грн., тобто в розмірі 50 відсотків мого місячного грошового забезпечення за кожний з 21 повних календарних років служби врахувавши: оклад 5500,00 грн., надбавку за вислугу років 3109,5 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням 1410,00 грн., доплату за роботу у нічний час 330,00 грн., місячну премію у квітні 453,92 грн., всього 10803,42 грн. (10803,42 грн. х 13 років х 50%).

Відповідачем до складу місячного грошового забезпечення не було враховано всі отримані позивачем складові, зокрема за особливості проходження служби - постанова КМУ № 704 в розмірі 9054,00 грн., місячну премію в розмірі 22345,55 грн., індексацію заробітної плати в розмірі 482.18 грн., доплату за нічні у розмірі 6225,78 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 12744,25 грн.

14.08.2019 позивач звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою в якій просив здійснити донарахування та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, з урахуванням включення до складу грошовою забезпечення з якого вона призначається сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (за особливості проходження служби - постанова КМУ № 704, місячну премію, індексацію заробітної плати та доплату за нічні) та одноразовою додатковою виду грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з березня 2018 року по квітень 2019 року.

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області № 14826/14/08-01-05-02-01 від 30.08.2019 позивача повідомлено про те, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені складений на підставі вимог діючого законодавства. Отже, підстав для здійснення донарахувань до одноразової грошової допомоги немає.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача звернувся із даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (зі змінами та доповненнями).

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (зі змінами та доповненнями) закріплено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2262-ХІІ) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом при винесенні рішення взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року по справі №813/758/17 (адміністративне провадження №К/9901/838/17; адміністративне провадження № К/9901/7155/18), відповідно до якої, зокрема, при формулюванні висновку щодо включення до складу грошового забезпечення виплат для обчисленні пенсії, судам потрібно додатково встановити ряд фактичних обставин та у взаємозв`язку із іншими встановленими обставинами дослідити їх, з`ясувати підстави для нарахування та правову (юридичну) природу кожної із спірних виплат, тобто, чи відносяться вказані виплати до разових платежів, чи пов`язані вони з виконанням позивачем своїх службових обов`язків або мають компенсаційний чи заохочувальний характер, пов`язаний з виконанням певних завдань в особливих умовах або з фактом звільнення; чи здійснювалось фактичне нарахування та сплата на кожну з них єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що є однією з передумов для включення спірних виплат, які позивач отримував під час проходження служби, до складу грошового забезпечення.

З наданої до матеріалів адміністративної справи довідки ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.05.2019 №199 встановлено, що з березня 2018 року по квітня 2019 року позивачу виплачувались у різних розмірах такі додаткові види грошового забезпечення: за особливості проходження служби - постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з жовтня 2018 по грудень 2018), місячна премія (з березня 2018 по грудень 2018 та з лютого 2019 по березень 2019), індексація заробітної плати (з грудня 2018 по квітень 2019), доплата за нічні (з березня 2018 по квітень 2019) та матеріальна допомога на оздоровлення серпень 2018).

На всі виплати, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суд доходить висновку, що такі види додаткового грошового забезпечення як особливості проходження служби, місячна премія, доплата за нічні та матеріальна допомога на оздоровлення носять регулярний характер та безпосередньо повязані з виконанням позивачем службових обовязків, а отже мають включатися до складу грошового забезпечення при розрахунку пенсії.

Доводи відповідача спростовуються наявністю довідки від 16.05.2019 №199, яка свідчить про здійснення нарахування та виплату позивачу додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо індексації заробітної плати суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Суд зазначає, що вищевикладена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постановах від 06.02.2018 у справі №761/28228/15-а (К/9901/3762/18) та від 28.02.2018 у справі №552/9660/16-а (К/9901/2925/18).

Відповідач в своїх розрахунках керується підзаконними нормативно-правовими актами галузевого характеру, зокрема порядком, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 року № 616, у п. 2 розділу 1 якого зазначено, що: «Місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення)».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обмеження наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 року № 616 дії вищого за юридичною силою Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є незаконним, оскільки це порушує Конституцію України, принципи верховенства права, закону та права позивача на соціальні гарантії.

Відповідно до вимог Конституції України закони України мають пріоритет над підзаконними актами та обовязковому застосуванню підлягають правові акти, що мають вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зважаючи на те, що в період з березня 2018 року по квітня 2019 року позивачу виплачувались зазначені види грошового забезпечення у різних розмірах (а в деякі місяці взагалі не нараховувались і не виплачувались), при розрахунку одноразової грошової допомоги має враховуватись середній розмір додаткових видів грошового забезпечення. Відтак, захист порушених прав позивача повинен бути здійснений шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразового додаткового виду грошового забезпечення за період з березня 2018 року по квітня 2019 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (за особливості проходження служби - постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", місячну премію, індексацію заробітної плати та доплату за нічні) та одноразового додаткового виду грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з березня 2018 року по квітень 2019 року, та виплатити заборгованість.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 02.01.2020.

Суддя А.В. Сіпака