Рішення № 86792146, 27.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1251/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Марина В.Г.

представника відповідача - Яблонського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дій, наказів та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у якому просить суд:

- визнати протиправними (незаконними) дії відповідача щодо звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0072029) дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області полковника поліції Рубель А. від 12.08.2019р. №167 о/с по особовому складу та наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області полковника поліції Рубель А. від 08.08.2019р. № 1547 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області;

- зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (іншу уповноважену службову особу, яка здійснюватиме керівництво ГУНП в Закарпатській області на момент виконання судового рішення в даній справі) поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській;

- зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (іншу уповноважену службову особу, яка здійснюватиме керівництво ГУНП в Закарпатській області на момент виконання судового рішення в даній справі) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2019р. до набрання рішенням суду законної сили;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що він проходив службу в Національній поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до 13 серпня 2019 року.

Наказом Головного управління поліції в Закарпатській області № 167 о/с від 12.08.2019р. позивача звільнено із служби в поліції на підставі п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» та на підставі п. 2 Наказу ГУНП в Закарпатській області від 08.08.2019р. №1547.

Вищевказані рішення про звільнення прийняті на підставі висновку службового розслідування від 07.08.2019 року, проведеного комісією ГУНП в Закарпатській області у складі: голови комісії - старшого інспектора ВДОП УПД ГУНП в Закарпатській області майора поліції Голомідова М. та членів комісії - заступника начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Софілканича О., старшого інспектора ВОДГР УПД ГУНП в Закарпатській області майора поліції Мули І. у відповідності до наказу № 1335 від 09.07.2019 року, виданого начальником ГУНП в Закарпатській області за фактами, наведеними у рапорті начальника УПД ГУНП в Закарпатській області полковника поліції Р. Уса.

Позивач зазначає, що за результатами проведення даного службового розслідування, висновком від 07.08.2019 року встановлено, відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування підтвердилися. Тобто за твердженням відповідача згідно вказаного висновку, підтвердилося те, що позивач разом із дільничним інспектором Тячівського ВП майором поліції ОСОБА_2 отримали неправомірну вигоду в розмірі 1000 грн. від мешканця села Вільхівка Тячівського району за не притягнення до відповідальності особи за не законне вирощування маку.

В той же час позивач не погоджується з такими висновками і вважає їх безпідставними та не обґрунтованими, оскільки комісія прийшла до помилкового висновку, що позивач своїми діями порушив ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції порядку ведення єдиного облік в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 08.02. 2019р. № 100.

Вказаним висновком також рекомендовано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції у відповідності до пп. 7 п.3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 VІІІ.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області № 1547 від 08.08.2017р. обґрунтовано порушенням тих же норм, що і висновок службового розслідування, а саме: ст.ст. 1,7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ", Закону України "Про національну поліцію", Закону України "Про Запобігання корупції" та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Позивач зазначає, що інформація викладена у висновку службового розслідування є неправдивою, а службове розслідування здійснено з порушенням вимог Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" та Порядку проведення службових розслідувань у національній поліції України. Крім того, на думку позивача, відповідач, обираючи такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, не з`ясував всіх обставин доцільності застосування такого стягнення, наявність заохочень або стягнень стовно позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, а позивача звільнено зі служби в поліції за порушення вимог Закону України "Про національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскарженого наказу. У зв`язку з чим, просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Національній поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до 13 серпня 2019 року.

Наказом Головного управління поліції в Закарпатській області № 167 о/с від 12.08.2019 року його звільнено із служби в поліції. Звільнення обґрунтовано п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» на підставі п. 2 Наказу ГУНП в Закарпатській області від 08.08.2019р. № 1547. Разом з тим, з огляду наказу № 1547 вбачається, що датою його винесення є не 08.08.2019 а 08.08.2018, тобто рік видачі останнього вказано невірно, на що представник відповідача зазначив, що це технічна описка в наказі.

Вищевказані рішення про звільнення прийняті на підставі висновку службового розслідування від 07.08.2019 року, яке проводилось комісією ГУНП в Закарпатській області у складі: голови комісії - старшого інспектора ВДОП УПД ГУНП в Закарпатській області майора поліції Голомідова М. та членів комісії - заступника начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Софілканича О., старшого інспектора ВОДГР УПД ГУНП в Закарпатській області майора поліції Мули І. згідно наказу № 1335 від 09.07.2019 року, виданого начальником ГУНП в Закарпатській області за фактами, наведеними у рапорті начальника УПД ГУНП в Закарпатській області полковника поліції Р.Уса.

Відповідачем, як на підставу для видачі наказу № 1335 від 09.07.2019 року - вказано на необхідність перевірки обставин отримання неправомірної вигоди в сумі 1000 грн. позивачем та його напарником ОСОБА_2 .

За результатами проведення службового розслідування, висновком від 07.08.2019 року встановлено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування підтвердилися у зв`язку з чим відповідач зазначає, що позивач разом із дільничним інспектором Тячівського ВП майором поліції ОСОБА_2 отримали неправомірну вигоду в розмірі 1000 грн. від мешканця села Вільхівка Тячівського району за не притягнення до відповідальності за незаконне вирощування маку.

Підставою, для звільнення позивача стало порушення останнім ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 08.02.2019р. № 100.

Одночасно, вказаним висновком рекомендовано ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції у відповідності до пп. 7 п.3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 VІІІ.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області № 1547 від 08.08.2017р. обґрунтовано порушенням тих же норм, що і висновок службового розслідування, а саме порушення позивачем: ст.ст. 1,7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ", Закону України "Про національну поліцію", Закону України "Про Запобігання корупції" та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Суд не погоджується із вищевказаними наказами та висновком та службового розслідування відповідача та вважає звільнення позивача незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон 580).

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно зі ст. 18 Закону 580 поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут НП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту НП України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту НП України службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту НП України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту НП України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту НП України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно до ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту НП України дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що для застосування до поліцейського будь якого виду дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку, що призвело до порушення ним службової дисципліни.

Такий дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, або у разі невиконання поліцейським конкретних службових обов`язків.

Водночас, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту НП України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту НП України службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту НП України службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту НП України підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту НП України порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як передбачено п. 4 розділу ІІ Порядку № 893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Згідно п. 2 розділу IV Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 5 розділу IV Порядку № 893).

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно з п. 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника НП і його ставлення до вчиненого.

Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача був рапорт начальника УПД ГУНП в Закарпатській області полковника поліції Ус Р. щодо відомостей, висвітлених у соціальній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Дисциплінарного статуту НП України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Дисциплінарного статуту НП України дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області "Про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування" від 09 липня 2019 року № 1335 створено дисциплінарну комісію у складі: голова комісії - старший інспектор ВДОП УПД ГУНП в Закарпатській області майор поліції М. Голомідов, члени комісії - старший інспектор ВОДГР УПД ГУНП в Закарпатській області майор поліції Мула І., заступник начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції Софілканич О.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 Дисциплінарного статуту НП України уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Згідно із п. 13 розділу V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Судом встановлено, що матеріали службового розслідування стосовно позивача містять пояснення зокрема ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

В той же час, суд зазначає, що пояснення ОСОБА_3 датовані 08 липня 2019 року, в той час, як службове розслідування призначено наказом від 09 липня 2019 року № 1335. Тобто, такі пояснення відібрані від ОСОБА_3 поза межами службового розслідування. Крім того, пояснення від ОСОБА_3 відібрані начальником сектору кадрового забезпечення Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Палінкаш Р.І., який не є уповноваженим членом дисциплінарної комісії.

Суд констатує, що пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , від 09 липня 2019 року також відібрані особами, які не є уповноваженими членами дисциплінарної комісії.

Крім того, суд зазначає, що пояснення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 взагалі не містять відомостей про особу, які відібрала пояснення у вказаних осіб.

Як вбачається із висновку за результатами службового розслідування в ньому зазначено, що з пояснення ОСОБА_10 стало відомо, що 08 липня 2019 року біля 15.00 йому зателефонував працівник поліції Тячівського ВП ОСОБА_2 та запропонував зустрітися в с. Вільхівці. Сівши до свого автомобіля ОСОБА_10 поїхав до даного населеного пункту, де його вже чекали ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 , які були на службовому автомобілі. В ході розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_10 про те, що хтось з його односільчан побачив у його бабусі ОСОБА_4 на городі стебла рослин маку та сфотографувавши відправили фотографії їхньому керівництву, яке і направило їх розібратися в даній ситуації. Також, ОСОБА_2 вказав, що дане питання можна вирішити позитивно після того як ОСОБА_10 вирве рослини маку. Після цієї розмови ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_2 і вони знову зустрілися в с. Вільхівці, де останній вказав, що для позитивного вирішення даного питання потрібно дати на "магарич" і ОСОБА_10 запропонував грошові кошти у сумі 1000,00 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_11 гроші, поїхали з вказаного населеного пункту.

Однак, суд зазначає, що такі пояснення відібрані 08 липня 2019 року начальником сектору кадрового забезпечення Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Палінкаш Р.І., тобто до початку службового розслідування та особою, яка не є уповноваженим членом дисциплінарної комісії та містяться в матеріалах службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій ДОП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та направлялися до Державного бюро розслідувань.

В той же час, судом встановлено, що в матеріалах службового розслідування щодо відомостей, висвітлених у "Фейсбук" містяться пояснення ОСОБА_10 від 09 липня 2019 року (відібрані під час проведення службового розслідування), в яких він відмовився від надання пояснень на підставі статті 63 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування стосовно позивача.

Як вбачається із змісту оскарженого наказу ГУ НП в Закарпатській області від 08 серпня 2019 року № 1547 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області" до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, пунктів 6,7 розділу ІІ Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах ) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 08.02.2019 № 100.

Однак, ці норми носять загальний характер і визначають обов`язки та правила поведінки поліцейських. Для констатації факту порушення таких норм відповідачу необхідно вказати на конкретні дії чи бездіяльність, що призвели до їх порушення.

Водночас, суд зазначає, що ні у висновку службового розслідування, ні в наказі про застосування до позивача дисциплінарного стягнення жодним чином не обґрунтовано, в чому саме проявилося порушення позивачем службової дисципліни та вимог зазначених статей Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в чому проявилося порушення Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та чим це підтверджується.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 08 липня 2019 року він разом із ОСОБА_1 заступив на чергування. До них під`їхали двоє незнайомих осіб та громадянин ОСОБА_3 , який почав розмову про те, що вони вимагали кошти за не притягнення до відповідальності та просив повернути їх. Зазначив, що жодних коштів не вимагав та не отримував. Також допитаний свідок ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 було запропоновано написати заяву по даному факту, однак він і інші громадяни, що були з ним відмовилися від написання заяви. У зв`язку з чим, керівництво про вказаний інцидент не повідомляли.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, за його згодою позивач ОСОБА_1 пояснив, що 08 липня 2019 року заступив на чергування разом із ОСОБА_2 . Під час чергування до них з напарником під`їхав громадянин ОСОБА_3 з іншими невідомими особами та почав звинувачувати їх в тому, що вони вимагали гроші за не притягнення до відповідальності та вимагав повернути кошти. В ході спілкування ОСОБА_3 намагався щось пояснити ОСОБА_2 нецензурною мовою, перебував у вкрай збудженому, агресивному стані. Позивач не знав та не розумів про що іде мова, оскільки особисто йому ніхто нічого не говорив. Під час цієї розмови він в основному заспокоював іншого громадянина, не розуміючи про що йдеться. Чітко сформулювати на цензурній мові що сталося ОСОБА_3 не міг. Згодом, позивач з напарником зрозуміли, що мова іде про поліцейських, які отримали неправомірну вигоду від його тещі через його племінника, а саме про них особисто. Позивач з напарником запропонували ОСОБА_3 написати відповідну заяву. При цьому, ОСОБА_2 бачачи поведінку ОСОБА_3 намагався останнього всіляко заспокоїти. Однак, ОСОБА_3 та громадяни які його супроводжували від написання заяви відмовилися. В кінці розмови ОСОБА_3 змінив думку, перестав висувати звинувачення, сказав, що можливо хтось щось наплутав, і відмовився проїхати у відділення поліції для написання заяви. Знаючи ОСОБА_3 як потенційного скаржника, який постійно вигадує злочини, та розуміючи достеменно що від ОСОБА_10 гроші ніхто з них не брав, про вказані обставини позивач не доповідав керівництву. Вважає, що за таких обставин була відсутня інформація про кримінальне правопорушення чи іншу подію, оскільки такої фактично і не було та так як сам ОСОБА_3 визнав помилку і від написання заяви відмовився.

Суд зазначає, що такі ж пояснення були надані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час службового розслідування.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що знаходяться в матеріалах службового розслідування, базуються на поясненнях ОСОБА_10 , які як вже зазначалося судом, відібрані з порушенням.

Крім того, у наданій ОСОБА_10 нотаріально засвідченій заяві, він зазначає, що 08 липня 2019 року працівники поліції Тячівського ВП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від нього будь-яких коштів не брали і не просили.

Із урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що обставини, які слугували підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку поліцейського, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності.

Також суд враховує, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові у листі від 19 серпня 2019 року № 03/2-11425 за результатами розгляду матеріалів службового розслідування від 12 серпня 2019 року за фактом публікації в інтернет-мережі "Фейсбук" щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень працівниками Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області встановлено, що ознак кримінальних правопорушень, підслідних ДБР не вбачається.

Крім того, як вбачається з матеріалів службового розслідування, дисциплінарною комісією не досліджено та не встановлено ступінь вини позивача, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь і характер відповідальності позивача, відомості, що характеризують позивача, причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку та вид і розмір заподіяної шкоди.

В той же час, як вбачається із службової характеристики позивача, за час перебування в органах внутрішніх справ та на службі в поліції ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони, службові обов`язки, що на нього покладені виконує в повному обсязі і стаж його служби в поліції є достатньо тривалим понад 15 років. Користується заслуженим авторитетом серед населення Тячівського району та особового складу відділу поліції.

Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади є одним із найсуворіших дисциплінарним стягненням. Таке дисциплінарне стягнення повинно застосовуватись за дисциплінарні проступки, у зв`язку з якими наступили тяжкі наслідки. Тобто, має бути співмірність тяжкості вчиненого проступку та обраного виду дисциплінарного стягнення. Відтак, відповідачу необхідно було врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків, рівень кваліфікації та, з урахуванням встановлених обставин, дослідити необхідність накладення дисциплінарного стягнення, а в разі його накладення - обґрунтувати необхідність застосування конкретного його виду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наказ ГУ НП у Закарпатській області №1547 від 08 серпня 2019 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області", в частині застосування стягнення саме до позивача, є протиправним та підлягає скасуванню і в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи той факт, що оскаржуваний наказ № 1547 від 08.08.2019 (а фактично 2018 року) стосується відповідача лише у 2-му пункті, то задоволення вимог є можливим щодо скасування лише в цій частині, а оскільки позивач просить його скасувати в цілому, однак такий наказ стосується і інших працівників поліції відносно яких проводилося службове розслідування саме тому в частині позовних вимог яка не стосується позивача слід відмовити.

Оскільки судом встановлено, що наказ № 1547 від 08 серпня 2019 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є протиправним, то і прийнятий на його підставі наказ ГУНП в Закарпатській області від 12 серпня 2019 року № 167 о/с "По особовому складу" в частині звільнення саме позивача також є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

З приводу наданого відповідачем диску із відеофіксацією події, що мала місце 08 липня 2018 року за участю позивача, то суд зазначає, що вказаний відеозапис є уривком, що не дає можливості відтворити вказану подію в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами, зокрема електронними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом

Згідно з ч.4 ст.99 КАС України учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Однак, в порушення вимог вищевказаної статті відповідачем вказані докази не засвідчені електронним цифровим підписом.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що наданий відповідачем електронний доказ у вигляді диску, що містить відеофайл, не є належним та допустимим доказом та не може бути прийнятий судом до уваги.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що дані з мережі з інтернет не можуть бути безумовною підставою для звільнення без встановлення їх достовірності та підтвердження відповідними доказами.

З урахуванням встановленої судом протиправності винесення відповідачем наказу 08 серпня 2019 року № 1547 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області", в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності саме ОСОБА_1 та наказу про звільнення позивача, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУНП в Закарпатській області щодо звільнення позивача зі служби в поліції та поновлення на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області підлягають в цій частині задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивач просить нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2019 року до набрання рішенням законної сили.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд зазначає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Враховуючи вищенаведене, вимушений прогул позивача у зв`язку з незаконним звільненням рахується судом з 14 серпня 2019 року (наступний день за днем звільнення) по 27 грудня 2019 року (день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі).

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача, оскільки позивач невірно визначив дату по яку необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 ч.2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом п`ятим п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки ГУНП в Закарпатській області від 03 жовтня 2019 року № 939/106/5-2019 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2019 року складає 12666,98 (30 днів) та липень 2019 року - 12667,00 (31 день). Відтак, середньомісячний розмір заробітної плати позивача складає 12666,99 (25333,98/2), середньоденний розмір заробітної плати складає 415,31 грн.

Виходячи з наведеного, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року становить 136 календарних днів, а отже стягненню на його користь підлягає 56482,16 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 12666,99 грн. підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженого наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та наказу про його звільнення, відтак позовні вимоги підтвердженні належними та допустимими доказами. Відтак, позов необхідно задовольнити частково та визнати протиправними дії ГУНП в Закарпатській області щодо звільнення позивача зі служби в поліції, визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Закарпатській області від 08 серпня 2019 року № 1547 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області", в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та наказ від 12 серпня 2019 року № 167 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції, поновити позивача на займаній на час звільнення посаді, а також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року, із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул.Ф.Ракоці, буд.13,м.Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОРУ - 40108913) про визнання протиправними дій, наказів та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ф.Ракоці, буд.13,м.Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОРУ - 40108913) щодо звільнення майора поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 08.08.2019р. № 1547 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області", в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12.08.2019р. №167 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області днем 14.08.2019 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул.Ф.Ракоці, буд.13,м.Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОРУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56482,16 грн. (п`ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні шістнадцять копійок) із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на посаді та стягнення на його користь заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 12666,99 грн. (дванадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень дев`яносто дев`ять копійок) підлягає до негайного виконання.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст Рішеня складено та підписано судом 08.01.2020 року.

СуддяС.А. Гебеш