Рішення № 86792084, 08.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11311/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління поліції охорони в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

29 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління поліції охорони в Житомирській області, у якому просить:

- визнати дії Міністерства внутрішніх справ України протиправними, щодо повернення документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності ОСОБА_1 , без прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в ОВС, як інвалід ІІІ групи з причин отримання травми, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850. У зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою та переліком необхідних документів до третьої особи з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Так, листом від 18 жовтня 2019 року Управління поліції охорони в Житомирській області повідомило позивача про те, що на виконання пунктів 8, 9 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, висновок та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги були надіслані до Міністерства внутрішніх справ України, однак МВС України матеріали були повернуті, без прийняття рішення, листом у якому МВС України зазначало, що питання про виплату одноразової грошової допомоги відносяться до компетенції Національної поліції України, яка у свою чергу повернула відповідні документи на адресу Управління поліції охорони в Житомирській області. У жовтні 2019 року Управління поліції охорони в Житомирській області повторно надіслало документи позивача про вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги до МВС України. Однак, питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги так і не було вирішене МВС України. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

20 листопада 2019 року на адресу суду від МВС України надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-35), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1146, яка набрала законної сили 4 січня 2019 року, не має повноважень щодо прийняття рішення про призначення чи відмову в призначені грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони. Такими повноваженнями, як зазначає відповідач, наділена Національна поліція України. А тому, на думку відповідача, Міністерство внутрішніх справ України є неналежним відповідачем у справі.

22 листопада 2019 року від третьої особи - Управління поліції охорони в Житомирській області надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог (а.с.46-50). В яких третя особа зазначила, що управлінням були виконані вимоги Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМ України від 21 жовтня 2015 року №850 в частині розгляду заяви позивача, складання відповідного висновку та направлення його до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття відповідного рішення.

Поряд з цим, представником третьої особи було зазначено, що листами від 16 жовтня 2019 року №5396/43/25/01-2019 та від 12 листопада 2019 року №5959/43/25/01-2019 повідомлялося про підстави, що не дають Управлінню поліції охорони в Житомирській області змоги провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

А тому, на думку третьої особи, Управлінням поліції охорони в Житомирській області було вчинено всі передбачені законодавством дії, пов`язані з оформленням позивачу одноразової грошової допомоги. На думку управління у відповідача - МВС України є лише два можливих шляхи реагування на заяву про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, це прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Повернення документів без розгляду Порядком №850 не передбачено.

Крім того, 29 листопада 2019 року третьою особою - Управлінням поліції охорони в Житомирській області надіслано на адресу суду пояснення до відзиву на адміністративний позов від 28 листопада 2019 року №7104/43/25/08-2019 вх. №28150/19, у яких повідомлено про судову практику у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1983 року народження, проходив службу в органах внутрішніх справ з 13 червня 2003 року.

З 4 березня 2008 року займав посаду молодшого інспектора групи затримання Коростишівського відділення Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та мав звання старший сержант міліції.

19 березня 2008 року під час виконання службових обов`язків ОСОБА_1 отримав травми, які були нанесені трьома особами по різних частинах тіла, в результаті чого його було госпіталізовано до Коростишівської районної лікарні з діагнозом «черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітини справа, синець правої ступні» (а.с.17-18).

Отримання таких травм трапилося у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні ОСОБА_1 службових обов`язків.

24 січня 2011 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в ВЛК УМВС України в Житомирській області, за результатами якого йому встановлено діагноз: залишкові явища ЗЧМТ (струс головного мозку 19 березня 2008 року), травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (копія довідки №55 ВЛК УМВС України в Житомирській області а.с.21).

3 червня 2019 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності з 2 травня 2019 року у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, про що на підставі акта огляду МСЕК видана довідка серії 12ААБ №548565 (а.с.15).

Крім того, 3 червня 2019 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 було визначено ступінь втрати працездатності у розмірі 30% відповідно до довідки МСЕК Серія 12 ААА від 3 червня 2019 року (а.с.16).

Враховуючи умови Порядку №850, з метою вирішення питання про виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності III групи, в наслідок травми, яку отримано під час виконання службових обов`язків, 13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою та необхідними документами до Управління поліції охорони в Житомирській області, яке є правонаступником Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (а.с.12).

Управління поліції охорони в Житомирській області у червні 2019 року було направлено документи щодо призначення ОСОБА_1 грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримано листа від Управління поліції охорони в Житомирській області від 16 жовтня 2019 року №5396/43/25/01-2019 (а.с.28), яким було повідомлено позивача про, те що Міністерство внутрішніх справ України повернуло документи щодо призначення грошової допомоги та зазначено, що матеріали повертаються для подальшого надсилання за належністю до Національної поліції України (лист МВС України від 2 серпня 2019 року (а.с.24).

Таким чином, МВС України не було прийнято рішення про призначення, або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, як передбачено Порядком №850.

Управління поліції охорони в Житомирській області направило документи ОСОБА_1 до Національної поліції України, як було вказано у листі МВС України.

11 вересня 2019 року Національна поліція України своїм листом направила документи ОСОБА_1 до Департаменту поліції охорони, та зазначила що згідно з пунктом 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію». Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2019 року №850 (а.с.26).

У свою чергу, Департамент поліції охорони направив отримані від Національної поліції України документи ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Житомирській області та запропонував направити документи до Міністерства внутрішніх справ України.

Управління поліції охорони в Житомирській області у жовтні 2019 року повторно направило документи ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

Питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги Міністерством внутрішніх справ України вирішено не було.

Вважаючи дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів без прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (пункт 1 Порядку).

Згідно з пунктом 2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Пунктами 7-9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як було встановлено матеріалами справи, Управлінням поліції охорони в Житомирській області на виконання пункту 8 Порядку №850 висновок та матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги були надіслані до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні та виплаті у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що третя особа виконала вимоги Порядку №850 щодо вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги за заявою позивача від 13 червня 2019 року, надіславши заяву та відповідні документи до МВС України.

У той же час, матеріалами справи встановлено, що 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримано листа від Управління поліції охорони в Житомирській області від 16 жовтня 2019 року №5396/43/25/01-2019 (а.с.28), яким було повідомлено позивача про, те що Міністерство внутрішніх справ України повернуло документи щодо призначення грошової допомоги та зазначено, що матеріали повертаються для подальшого надсилання за належністю до Національної поліції України (лист МВС України від 2 серпня 2019 року (а.с.24).

Таким чином, МВС України не було прийнято рішення про призначення, або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, як це передбачено Порядком №850.

Управління поліції охорони в Житомирській області направило документи ОСОБА_1 до Національної поліції України, як було рекомендовано у листі МВС України.

11 вересня 2019 року Національна поліція України своїм листом направила документи ОСОБА_1 до Департаменту поліції охорони, та зазначила що згідно з пунктом 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію». Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2019 року №850 (а.с.26).

У свою чергу, Департамент поліції охорони направив отримані від Національної поліції України документи ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Житомирській області та запропонував направити документи до Міністерства внутрішніх справ України.

Управління поліції охорони в Житомирській області у жовтні 2019 року повторно направило документи ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що 7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію», відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Таким чином, враховуючи вказані вище норми, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 13 лютого 2018 року у справі №806/845/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі №296/10138/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі №826/1383/18.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Міністерство внутрішніх справ України не розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, у спосіб, що передбачений Законом №565-ХІІ та Порядком №850, а повернуло документи заявнику без розгляду всупереч положенням Порядку №850. Отже відповідач при вчиненні таких дій діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Враховуючи, що дії відповідача щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 3-ї групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків без прийняття рішення за результатами їх розгляду по суті, повинна бути задоволена.

Стосовно вимоги про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у зв`язку із встановленням інвалідності 3-ї групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено матеріалами справи відповідач протиправно ухиляється від прийняття рішення, прийняття якого є обов`язком Міністерства внутрішніх справ України згідно з Порядком від 21 жовтня 2015 року №850.

У той же час, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову КМ України від 27 грудня 2018 року №1146 «Про внесення змін до Положення про Національну поліцію», оскільки нею було внесено до Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877 наступні зміни, а саме:

- у пункті 4 підпункт 14-1 після слів "виконавчому провадженні" доповнити словами ", здійснює розшук боржника чи дитини у виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду";

- підпункт 23 викладено в такій редакції: "23) вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі;";

- підпункт 9 пункту 5 після слова "поліцейського" доповнити словами "або колишнього працівника міліції".

Тобто, вказаною постановою не було внесено змін до Порядку від 21 жовтня 2015 року №850 в частині позбавлення чи покладення на іншого суб`єкта владних повноважень обов`язку з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги, або визначено інший порядок виплати одноразової грошової допомоги, а лише змінено джерело виплати вказаної допомоги - кошти, передбачені державним бюджетом для Національної поліції.

Таким чином, за вказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути, у відповідності до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, надіслані Управлінням поліції охорони в Житомирській області заяву та матеріали ОСОБА_1 , та з урахуванням правової оцінки, наведеної у судовому рішенні, прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин наведених у судовому рішенні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 768,40 грн., які суд стягує з відповідача відповідно до фактично задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул.Богомольця, 10, м.Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління поліції охорони в Житомирській області (пров.Львівський, 4, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40109091) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що виразились у поверненні документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності ОСОБА_1 , без прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути у відповідності до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, надіслані Управлінням поліції охорони в Житомирській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та, з урахуванням правової оцінки, наведеної у судовому рішенні, прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, із зазначенням мотивів відмови.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін