Рішення № 86791884, 10.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 160/8989/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняШелгуновій І.А. за участі: представника позивача представника відповідача Тубольцевої О.В. Тоцької Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324617 від 02.04.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002374617 від 01.04.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002384617 від 01.04.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002514617 від 02.04.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2019 року о 09:30 год. (т. 1 а.с. 2).

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 07.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (т. 5 а.с. 96-97).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Офісом великих платників податків ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №30/28-10-46-17/32010549 від 20.02.2019 року, на підставі якого винесні оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 року №0002324617 та №0002514617, від 01.04.2019 року №0002374617 та №0002384617. Позивач вважає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «БК Екосіті» та ТОВ «Белл-арт», оскільки факт виконання умов договорів підряду підтверджується податковими накладними, актами виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами прийому виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів по об`єкту, розрахунками загальновиробничих витрат до акту, рахунками на оплату. Отже, прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 94 248,75 грн., платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 767 825,00 грн., зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 558 343,00 грн. та застосовано штрафну санкцію за відсутність факту складання та реєстрації податкових накладних в розмірі 32 491,00 грн. Таким чином, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

10.10.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам діючого законодавства, прийняті фактично за відсутності підстав для їх прийняття.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

03.10.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з ТОВ «БК «Екосіті» у жовтні 2017 року та ТОВ «Белл-арт» у січні 2017 року, однак за результатами аналізу податкової звітності встановлено нереальність господарських операцій з даними контрагентами, яка ґрунтується на невідповідності первинних документі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Крім того, у контрагентів позивача встановлено відсутність фізичної та технічної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутні трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, ТОВ «АТБ-Торгстрой» отримало податкові накладні від ТОВ «БК «Екосіті» та ТОВ «Белл-арт» без мети реального настання правових наслідків. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №30/28-10-46-17/32010549 від 20.02.2019 року є обгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

28.10.2019 року представником відповідача було подано письмові заперечення проти відповіді на відзив, у яких зазначено доводи аналогічні доводам у відзиві на позов.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» зареєстроване 23.08.2002 року розпорядженням голови Дніпропетровської районної адміністрації у Дніпропетровській області та є правонаступником ТОВ «Промбудінвест», з 01.01.2016 року перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС.

Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 29.10.2018 року по 13.02.2019 року Офісом великих платників податків ДФС, на підставі направлень №487/28-10-46-17, №490/28-10-46-17, №486/28-10-46-17, №488/28-10-46-17, №489/28-10-46-17, №491/28-10-46-17, №485/28-10-46-17 від 25.10.2018 року, №517/28-10-46-17 від 19.11.2018 року, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, на підставі наказу від 12.10.2018 року №1902 та повідомлення від 17.10.2018 року №46/28-10-46-17, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки Офісом великих платників податків ДФС складено акт від 20.02.2019 року №30/28-10-46-17/32010549.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 5, 7, 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 року №860/84153, п. 3 розд. 1, п. 3 розд. ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 614 260,00 грн., у тому числі: за 2017 рік у сумі 614 260,00 грн. (за І квартал 2017 року - 81 430,00 грн., за півріччя 2017 року - 81 430,00 грн., 9 міс. 2017 року - 81 430,00 грн., за 2017 рік - 614 260,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, абз. Г п. 198.5 ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого перевіркою встановлено:

1) заниження податку на додану вартість (р.18) за січень на загальну суму 75 399,00 грн.;

2) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за червень 2018 року на загальну суму 558 343,00 грн.;

3) відсутність реєстрації податкових накладних на суму 64 982,00 грн., у терміни встановлені ПК України.

- пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті несвоєчасного подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік;

- п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого під час перевірки своєчасності перерахування сум єдиного внеску за серпень 2015 року встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 321,01 грн. із затримкою на 145 днів;

- пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, господарську операцію щодо продажу нерухомого майна не відображено у Звіті про контрольовані операції за 2017 рік та у відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях.

На підставі вказаного акта перевірки від 20.02.2019 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002324617 від 02.04.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 767 825,00 грн., в т.ч. сума податку 614 260,00 грн. та штрафна санкція 153 565,00 грн.;

- №0002374617 від 01.04.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94 248,75 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 75 399,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18 849,75 грн.;

- №0002384617 від 01.04.2019 року, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 558 343,00 грн.;

- №0002514617 від 02.04.2019 року, яким застосовано штрафну санкцію за відсутність факту складання та реєстрації податкових накладних в розмірі 32 491,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 13.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою з вимогою переглянути та скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення №0002324617 та №0002514617 від 02.04.2019 року, №0002374617 та №0002384617 від 01.04.2019 року.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України рішенням від 15.07.2019 року №32663/6/99-99-11-04-02-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0002324617 та №0002514617 від 02.04.2019 року, №0002374617 та №0002384617 від 01.04.2019 року, а скаргу - без задоволення.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 року №0002324617 та №0002514617, від 01.04.2019 року №0002374617 та №0002384617.

Вирішуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування по податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «АТБ-Торгстрой» мало взаємовідносини з ТОВ «БК «Екосіті» у жовтні 2017 року та ТОВ «Белл-арт» у січні 2017 року.

Так, 11.07.2017 року між ТОВ «АТБ-Торгстрой» (замовник) та ТОВ «БК «Екосіті» (підрядник) укладено договір підряду №11-07/1, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати власними, а за необхідності - залученими силами роботи з реконструкції об`єкта, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 126-128, у відповідності з вимогами за наданими замовником документами на виконання робіт та наданої замовником концепції влаштування об`єктів, здати об`єкт робочій комісії замовника для монтажу торгового обладнання у встановлений даним договором строк після виконання всіх робіт, передбачених договором.

На підтвердження виконання даної операції позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копії податкових накладних, актів виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3), акт прийому виконаних будівельних робіт (КБ-2в), підсумкову відомість ресурсів по об`єкту, розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в, рахунки на оплату.

Розрахунки між підприємствами здійснювалися в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ «БК «Екосіті» підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

Також, 12.11.2015 року між ТОВ «АТБ-Торгстрой» (замовник) та ТОВ «Белл-арт» (підрядник) укладено договір підряду №12-11/6, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати власними, а за необхідності - залученими силами роботи з реконструкції об`єкта, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Черновола, 12, у відповідності з вимогами за наданими замовником документами на виконання робіт та наданої замовником концепції влаштування об`єктів, здати об`єкт робочій комісії замовника для монтажу торгового обладнання у встановлений даним договором строк після виконання всіх робіт, передбачених договором.

На підтвердження виконання даної операції позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копії податкових накладних, актів виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3), акт прийому виконаних будівельних робіт (КБ-2в), підсумкову відомість ресурсів по об`єкту, розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в, рахунки на оплату.

Розрахунки між підприємствами здійснювалися в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ «Белл-арт» підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

Разом з тим, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з даними контрагентами, ґрунтується на невідповідності первинних документі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Крім того, у контрагентів позивача встановлено відсутність фізичної та технічної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутні трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, ТОВ «АТБ-Торгстрой» отримало податкові накладні від ТОВ «БК «Екосіті» та ТОВ «Белл-арт» без мети реального настання правових наслідків.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що на момент виконання умов договорів підряду позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «АТБ-Торгстрой» в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, посилаючись на невідповідність первинних документі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, контролюючий орган не зазначає в чому саме полягає невідповідність первинних документів законодавчо встановленим вимогам.

Також, судом встановлено, що складені податкові накладні за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти - ТОВ «АТБ-Торгстрой» на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання умов договору, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо посилань податкового органу на те, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, суд зазначає, що Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операціі між ТОВ «АТБ-Торгстрой» та його контрагентами ТОВ «БК «Екосіті» та ТОВ «Белл-арт» не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Щодо висновку контролюючого органу про не нарахування позивачем податкових зобов`язань та не складання податкової накладної по господарській операції з ТОВ «Рітейл-Девелопмент», яка не пов`язана з господарською діяльністю, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань у сумі 64 982.00 грн., суд зазначає наступне.

Взаємовідносини ТОВ «АТБ-Торгстрой» з ТОВ «Рітейл-Девелопмент» відбувались на підставі договорів комісії, предметом яких є проведення юридичних дій щодо укладання від імені ТОВ «АТБ-Торгстрой» договорів підряду про здійснення інструментального обстеження об`єктів, які ТОВ «АТБ-Торгстрой» мало на меті придбати.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Рітейл-Девелопмент» позивачем надані належним чином оформлені первинні документи.

Проте, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «АТБ-Торгстрой» неправомірно включено до складу податкового кредиту послуги по обстеженню технічного стану будівельних конструкцій будівель, виконання обмірних креслень об`єкту, виконання плану демонтажу не несучих перегородок, визначення можливості виконання і розширення прорізів, отриманих від ТОВ «Рітейл-Девелопмент» по об`єктам, які не перебувають у власності ТОВ «АТБ-Торгстрой» та не використовуються у господарській діяльності.

Між тим, суд зазначає, що господарські операції з придбання послуг по обстеженню технічного стану об`єктів нерухомого майна нерозривно пов`язані з господарською діяльністю самого підприємства, у зв`язку з чим формування податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих від ТОВ «Рітейл-Девелопмент» є правомірним.

При цьому, помилковою є позиція контролюючого органу стосовно наявності підстав для формування податкового кредиту лише за умови фактичного придбання вказаних об`єктів нерухомого майна, оскільки позивачем саме з метою прийняття рішення щодо придбання у власність певної нерухомості і укладались договори по обстеженню технічного стану будівель, за результатами якого в подальшому і вирішувалось питання стосовно доцільності придбання зазначених об`єктів.

Отже, донарахування податку та застосування штрафної санкції за цим фактом є безпідставним.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 року №0002324617 та №0002514617, від 01.04.2019 року №0002374617 та №0002384617, прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 19 210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №4176 від 11.09.2019 року.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 19 210,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 16.12.2019 року по 03.01.2020 року у відпустці, повний текст рішення суду складено 08.01.2020 року.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» (вул. Січових Стрільців, буд. 21-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 32010549) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002324617 від 02.04.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002374617 від 01.04.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002384617 від 01.04.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002514617 від 02.04.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 січня 2020 року.

Суддя Н.Є. Сліпець