Рішення № 86791777, 12.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Справа № 160/9737/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить з урахування уточненого позову від 21.10.2019 року, визнати протиправними дії щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 12 березня 2019 року; зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, подану 12 березня 2019 року, з урахуванням до спеціального стажу періодів роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Відіс» з 01.04.1997 року по 17.08.1998 року на посаді плавильника в карбідному цесі та у Виробничо-комерційному товаристві з обмеженою відповідальністю «Відіс» з 18.08.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2004 року на посаді апаратника сплавлення карбіду кальцію та з урахуванням довідок №№ 45, 46 від 11.06.2019 року про заробітну плату для обчислення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу були надані усі необхідні документи, які підтверджують стаж роботи у період з 01.04.1997 року по 17.08.1998 року та з 18.08.1998 року по 01.09.2005 року, однак відповідачем не було прийнято частину документів до розгляду, у зв`язку із тим, що підприємство у якому працював позивач у вказані періоди перебувало на тимчасово окупованій території. Позивач вважає таке рішення протиправним та просить зобов`язати відповідача розглянути його заяву з усіма документами, що підтверджують стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 31.10.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

19.10.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що за спірний період роботи, в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено про періоди роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, результати атестації робочих місць Надана позивачем уточнююча довідка від 09.11.2011 року № 91 видана ВК ТОВ «Відіс» за період роботи з 18.08.1998 року по 31.08.2005 року не взята до уваги оскільки назва посад, зазначені у довідці, не відповідає назвам посад зазначених у трудовій книжці (в трудовій книжці зазначено посада за якою працював позивач - плавильником, а згідно довідки - апаратник сплаву); чинність на даний час печатки та штампу ВК ТОВ «Відіс» викликає сумнів, так як підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території та не пройшло перереєстрацію на підконтрольній Україні території. Крім того на період подання першої заяви про призначення пенсії, позивач в своїй заяві від 22.08.2018 року повідомляв про відсутність у нього пільгової довідки яка б підтверджувала пільговий стаж у спірний період роботи, а у 2019 році у позивача з`явилась дана довідка датована 2014 роком.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 22.08.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

03.09.2018 року позивачеві було направлено повідомлення про відмову у призначенні пільгової пенсії, відповідно якого у призначенні пільгової пенсії відмовлено, оскільки до заяви було надано лише копію трудової книжки для підтвердження пільгового стажу.

12.03.2019 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 9 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняте рішення від 20.03.2019 року № 98/03.13-26/6 про відмову у призначенні пенсії. Зазначено, що довідка від 09.11.2014 року № 91 не береться до уваги, оскільки довідка видана у 2014 році не була надана позивачем із заявою про призначення пенсії від 22.08.2018 року, назви посад, що зазначені у довідці, не відповідають назвам посад, зазначеним у трудовій книжці, чинність печатки та штампу ВК ТОВ «Відіс» викликає сумнів, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній території та не пройшло переатестацію на підконтрольній Україні території. Здійснити перевірку достовірності даних довідки від 09.11.2014 року № 91 неможливо.

Як вбачається із матеріалів пенсійної справи період роботи позивача з 01.04.1997 року по 17.08.1998 року та з 18.08.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2004 року у ВК ТОВ «Відіс» до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умова, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема, документи про стаж.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за № 383 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до матеріалів справи, а саме, довідки уточнюючої особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 09.11.2014 року № 91, позивач працював у ВКП ТОВ «Відіс» з 18.08.1998 року по 31.08.2005 року апаратником сплавлення карбіду кальція в карбідному цеху повний робочий день. Зазначена посада атестована згідно наказів від 05.07.1999 року № 18 та від 15.07.2004 року № 41.

Зазначена посада віднесена до Списку № 1 розділу VIII поз. 8А.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено працю позивача у період з 18.08.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2004 року на посаді, що передбачена Списком № 1.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідачем у рішенні від 20.03.2019 року № 98/03.13-26/6 як підставу для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду з 18.08.1998 року по 31.08.2005 року зазначено, сумнів у достовірності наданої позивачем довідки від 09.11.2014 року № 91.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути безумовною підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/2828/16-а, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.

Стаж позивача у період з 18.08.1998 року по 31.08.2005 року на посаді апаратника сплавлення карбіду кальція в карбідному цеху підтверджується даними трудової книжки позивача та довідкою від 09.11.2014 року № 91.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначений період протиправно не включено відповідачем до пільгового стажу.

При цьому, підставою для прийняття рішення від 20.03.2019 року № 98/03.13-26/6 про відмову у призначенні пенсії, став сумнів у достовірності наданої позивачем довідки від 09.11.2014 року № 91.

Крім цього суд зазначає, що відповідачем у рішенні від 20.03.2019 року № 98/03.13-26/6 про відмову у призначенні пенсії та відзиві на позов, взагалі не вказано причини не зарахування до пільгового періоду роботи позивача період з 01.04.1997 року по 17.08.1998 року.

Таким чином, відмовляючи у призначенні пенсії, відповідачем не досліджувалось питання щодо наявності та/або відсутності у позивача права, передбаченого абз.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», так само як і не надано належної оцінки поданим позивачем для підтвердження пільгового стажу документів, зокрема довідки від 09.11.2014 року № 91.

Відповідач в рамках повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсій позивачу.

З урахуванням викладено суд вважає, що висновки відповідача викладені у рішенні від 20.03.2019 року № 98/03.13-26/6 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не обґрунтовано невідповідність довідки від 09.11.2014 року № 91 вимогам законодавства, крім того до суду не надано жодних належних доказів такої невідповідності.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

У даному випадку суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивачів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 12.03.2019 року з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги про зобов`язання розглянути вказану заяву з урахуванням довідок №№ 45, 46 від 11.06.2019 року про заробітну плату для обчислення пенсії, суд зазначає, що вказані довідки не надавались позивачем разом із заявою про призначення пенсії від 12.03.2019 року та не розглядались останнім.

Отже, позовна вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву від 12.03.2019 року з урахуванням вказаних довідок не підлягає задоволенню.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2019 року № 98/03.13-26/6 щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 12.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська