Рішення № 86791454, 08.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2020 р. справа № 300/2211/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в розмірі 22 916,67 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС (далі - позивач) в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 22 916,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов`язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, не сплатила узгоджених податкових зобов`язань з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 22 916,67 грн.

Судом на виконання приписів частин 3-4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду адміністративної справи №300/2211/19, в якій ОСОБА_1 є відповідачем, відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», 12.11.2019 направлено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних до Управління ДМС в Івано-Франківській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі ОСОБА_1.

Згідно наданої відповіді органу ДМС за №16968, зареєстрованої в Івано-Франківському окружному адміністративному суді 18.11.2018, ОСОБА_1 за відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, не значиться.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням вказаних недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалу від 29.11.2018 відповідач отримала 05.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористалася.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

Згідно облікової картки платника податків, від 02.02.2018 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Toyota, модель - Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 4461 см. куб., рік випуску - 2017, тип пального - дизель (а.с. 40).

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 8 Податкового кодексу України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Згідно статті 265 ПК України податок на майно, серед встановленого, складається з транспортного податку.

Стаття 267 Податкового кодексу України визначає транспортний податок (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин).

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Підпункт 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначає, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Отже, об`єктом оподаткування у 2018 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн. (3 723,00 грн. мінімальна заробітна плата х 375 = 1 396 125,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п`яти років.

Пунктом 267.4 статті 267 даного Кодексу визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів (пункт 33.1). Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (пункт 33.2). Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника податку (пункт 33.3).

Згідно даних офіційного сайту Мінекономрозвитку України, транспортний засіб марки Toyota, модель - Land Cruiser 200, рік випуску - до 2 років з типом пального - дизель та об`ємом двигуна 4,5 см. куб., є об`єктом оподаткування згідно вимог статті 267 ПК України (а.с. 34-39).

Таким чином, позивач з 02.02.2018 - дня придбання автомобіля марки Toyota, модель - Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 4461 см. куб., рік випуску - 2017, тип пального - дизель, є платником транспортного податку.

Оскільки ОСОБА_1 є власником вказаного автомобіля з лютого 2018 року, то сума податкових зобов`язань з транспортного податку складає 22 916,67 грн. (25 000,00 грн. / 12 місяців = 2 083,33 грн. - щомісячний платіж; 2 083,33 * 11 місяців = 22 916,67 грн. ).

Пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 ПК України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (підпункт 267.6.2 ПК України).

Відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області 21.08.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0126617-5502-0915, яким визначено відповідачу грошове зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2018 рік в розмірі 22 916,67 грн. (а.с. 14).

Дане податкове повідомлення-рішення було надіслано відповідачу на її податкову адресу, однак повернулось на адресу позивача через невручення адресату: «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать копія конверту з довідкою установи зв`язку (а.с. 15).

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, податкове повідомлення-рішення №0126617-5502-0915 від 21.08.2018 вважається належним чином врученим, оскільки таке податкове повідомлення-рішення надіслане на податкову адресу відповідача

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.17.1. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

За положеннями підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Судом не встановлено факту оскарження відповідачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17статті 56 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 22 916,67 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням №0126617-5502-0915 від 21.08.2018, яке відповідач не оскаржував, є узгодженим.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу форми «Ф» за №142574-55 від 03.12.2018 (а.с. 10), яку відповідач залишила без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, не сплатила.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу від 05.11.2019 (а.с. 9) та витягом з облікової картки платника (а.с. 16-18).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання утворює податковий борг.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 22 916,67 грн. є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Згідно з підпунктом 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з транспортного податку.

Сума податкового боргу, що виникла в результаті несплати місцевого податку - транспортного податку за 2018 рік у відповідності до статей 10 та 265 Податкового кодексу України підлягає стягненню до місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 22 916 (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістнадцять) грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Суддя Кафарський В.В.