Рішення № 86791407, 08.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2020 року Справа № 280/2862/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникова О.А. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Головного управління ДФС у Запорізькій області (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя,пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.11.2018 №Ф-83899-51-У про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу від 16.11.2018 №Ф-83899-51 на суму 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2019 отримала податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-83899-51 від 16.11.2018 на суму 15819,54 грн про нарахування недоїмки, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та з урахуванням норм статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-УІ, за несплату, єдиного соціального внеску, у встановленому порядку. Проте, тривалий час, підприємницька діяльність позивачем не здійснювалась та дохід не отримувавя, з реєстрації знята не була. Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду із позовом. З наведених підстав позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.06.2019 позовну заяву залишено без руху, та надано 10 - ти денний строк на усунення недоліків.

У термін, встановлений ухвалою суду, позивачем усунуто недоліки.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у даній адміністративній справі у відпустці з 01.07.2019 по 14.07.2019, що підтверджується довідкою від 15.07.2019 №02-35/19/57, питання щодо відкриття провадження вирішується у першій робочий день, тобто 15.07.2019.

15.07.2019 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.08.2019 об 12 год. 00 хв.

05.08.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №32323) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що в діях податкового органу відсутні протиправні дії під час нарахування недоїмки та правомірно сформовано та направлено податкову вимогу.

Ухвалою суду від 12.08.2019 зупинено провадження по справі до 10.09.2019 о/об 17 год. 00 хв.

16.08.2019 від позивача через канцелярію суду (вх. 34014) надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 10.09.2019 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі до 10.12.2019 о/об 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.12.2019 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 10.12.2019 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 10.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.01.2020 о/об 10 год. 00 хв.

Позивач до суду не з`явився, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без уачсті представника відповідача, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено,що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець. Бердянською районною державною адміністрацією 26.02.2015 № 20990000000020698, перебуває на обліку у Бердянському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області з 27.02.2015 за № 082215027197, 27.02.2015, була зареєстрована платником з ЄСВ. перебувала на загальній системі оподаткування (згідно інформаційної бази даних податкового органу ІС «Податковий блок» відомості щодо реєстрації в якості платника єдиного податку відсутні).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем, 30.01.2019, про що внесено запис № 20990060002020698).

Станом на 31.10.2018 по ФОН ОСОБА_1 на рівні ДФС України відповідно до вимог чинного законодавства здійснено нарахування зобов`язань у сумі 15819,54 грн, а саме:

- за 2017 рік (по строку 09.02.2018) - 8448 грн, що дорівнює мінімальному страховому внеску (3200x22%) помноженому на кількість місяців звітного року (12) дорівнює 8448,00 грн;

- за І-ІІІ квартали 2018 року відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 по 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 = 2457,18 грн), за 3 квартали відповідно складає 7371,54 грн. Загальна сума щодо сплати за 2017 рік, 2018 рік (3 квартали) складає 15819,54 грн ( 8448,00 грн + 7371,54 грн).

На зазначену суму заборгованості контролюючим органом були надіслані на адресу позивачу вимогу № Ф-83899-51 від 16.11.2018 на суму боргу у розмірі 15819,54 грн.

Вважаючи, що у вимозі про сплату боргу №Ф-85340-51 від 18.02.2019 включений борг по вимозі Ф-85340-51 від 19.11.2018, позивач оскаржує правомірність прийнятої вимоги Ф-85340-51 від 18.02.2019.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 46Закону № 755-IV імперативно встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Стаття 47 Закону № 755-IV регламентує порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

За правилами частини 1 статті 47 вказаного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомленняпроприйняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм та матеріалів адміністративної справи суд дійшов висновку про те, що позивачем не було завершено процедуру припинення підприємницької діяльності, оскільки позивач, прийнявши рішення про припинення підприємницької, - не звернувся у передбаченому законодавством порядку до державного реєстратора з необхідними документами для проведення припинення державної реєстрації підприємницької діяльності, та не отримав копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що посилання позивача на те, що він не здійснював з 2015 року підприємницької діяльності і як платник єдиного соціального внеску не реєструвався, є хибними та не звільняють його від сплати єдиного соціального внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон № 2464).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України`внесено зміни доЗакону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленийзакономна місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200,00 грн та Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року 3723,00 грн.

Частиною п`ятою ст. 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно дозаконупенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону № 2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8 448,00 грн (3200,00*12*22%).

Крім того, з прийняттямЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій`внесені зміни доЗакону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 р. - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн (3723,00*3*22%).

Статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок за 2017 рік, 3 квартали 2018 року у сумі 15819,54 грн.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено дату реєстрації позивача, як ФОП - 26.02.2015, дата запису: 26.02.2015, номер запису: 2 099 000 0000 020698, припинено підприємницьку діяльність лише 30.01.2019, про що внесено запис № 20990060002020698.

Тобто, на час прийняття контролюючим органом оскаржуваних вимог, позивач був платником єдиного соціального внеску, з огляду на що, суд не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-83899-51 від 16.11.2018.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.11.2018 №Ф-83899-51-У про сплату боргу - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 08.01.2020.

Суддя Р.В. Сацький