Рішення № 86789983, 16.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/76/19

Справа №760/31023/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.

при секретарі Омелько Г.Т.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Снігура Андрія Андрійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом до відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.11.2018 інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Снігуром А.А. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

У своєму позові позивач посилався на те, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не зупинився на вимогу працівника поліції , подану за допомогою увімкненого проблискового маячка, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 8.9 (б) Правил дорожнього руху.

Позивач зазначив, що 16.11.2018 приблизно о 22:30 год., керуючи транспортним засобом HYUNDAI SANTAFE, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по Броварському проспекту в м. Києві. Зазначив, що правил дорожнього руху він не порушував, при цьому, у дзеркало заднього виду побачив автомобіль працівників поліції з ввімкненим проблисковим маячком, після чого позивач відразу перестроївся у крайню праву смугу та зупинився.

Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, інспектор доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги, а також інспектором не було дотримано положень ст. 283 КУпАП.

Таким чином, позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати дії інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Снігура А.А. протиправними, скасувати постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 735527, а також стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Інспектор 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві старший лейтенанта поліції Снігур А.А. позовну заяву з додатками отримав, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16.11.2018 щодо ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за відмову в зупинитися на вимогу працівника поліції, поданої за допомогою увімкненого проблискового маячка, тобто порушення п.п. 2.4, 8.9 (б) Правил дорожнього руху.

Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, а вимогу відповідача виконав.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Снігур А.А. як суб`єктом владних повноважень, дії якої оскаржуються позивачем, суду не надав будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності.

Вбачається, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 16.11.2018.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки, відповідач діяв в межах своїх повноважень, вимога про визнання дій відповідача незаконними задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується стягнення судових витрат на користь позивача, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Встановлено, що адвокат Вельможний Сергій Анатолійович здійснює представництво ОСОБА_1 на підставі договору № 83 про надання правової допомоги від 16.11.2018, укладений між АО «Вельможний та партнери» та ОСОБА_1 , додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 16.11.2018, ордеру від 16.08.2016 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005767.

До матеріалів справи додано перелік послуг та їх вартість, що надавалися АО «Вельможний та партнери» Шахову М.С. на підставі договору № 83, а саме: підготовка та подання адміністративного позову до суду - вартість 3000 грн.; участь в судових засіданнях - вартість 1000 грн.; виїзд 16.11.2018 на місце розгляду справи - вартість 1000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження оплати всі вказаних послуг, позивач надає квитанцію про оплату послу адвоката від 26.11.2018, з якої вбачається оплата ОСОБА_1 5000 грн.

Разом з цим, слід зазначити, що розгляд даної справи відбувається в порядку спрощеного провадження без учасників справи, а особи, які беруть участь у справі до суду не викликались, що свідчить про відсутність виконання адвокатом таких послуг, як участь в судових засіданнях.

Крім того, позивачем також не наданого доказів того, що адвокат здійснював виїзд 16.11.2018 на місце розгляду справи та був присутній при винесенні відповідачем постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись статтями 122, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Снігура Андрія Андрійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серія ЕАВ № 735527 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16 листопада 2018 року, винесену інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Снігуром А.А., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу сумі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: