Рішення № 86785612, 06.12.2019, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1176/19

Провадження № 2/675/510/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2019 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Сопронюк С.Л., учасників справи:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорем,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (по тексту - АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернулося до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 (по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 03.07.2007 року в сумі 57101, 64 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 16.04.2019 року його заборгованість перед банком становить 57101 грн. 64 коп., яку в добровільному порядку не сплатив.

Вказує на ту обставину, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 03.07.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1900, 00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вважає позивач, оскільки ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг, то у зв`язку з невиконанням ним свого обов`язку щодо своєчасної та повної оплати коштів є законні підстави стягнути заборгованість у сумі, що вказана вище, яка включає заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, нараховану пеню за прострочене зобов`язання, штраф (фіксована частина), штраф (процентна складова).

У частині встановлення та зміни кредитного ліміту позивач вказує, що керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач та його представник у судових засіданнях вказували на безпідставність заявлених вимог, вказуючи на доведеність обставин, якими обгрунтований позов. При цьому за покликанням представника відповідача та самого відповідача є підстави для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки в позивача право вимоги виникло у липні 2014 року, однак останній ним не скористався.

Заслухавши доводи відповідача та його представника в обгрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог та дослідивши наявні письмові матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви позичальника - відповідача ОСОБА_1 від 03.07.2007 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1900, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Суд зазначає, що в заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно наданого позивачем розрахунків ОСОБА_1 станом на 16.04.2019 року перед останнім має заборгованість в загальній сумі 57101, 64 грн., що включає, в тому числі:

заборгованість за тілом кредиту в сумі 29770, 20 грн.;

заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 4776, 61 грн.;

нараховану пеню за прострочене зобов`язання в сумі 19597, 61 грн.;

штраф (фіксована частина) - 250, 00 грн.;

штраф (процентна складова) - 2707, 22 грн.

Разом з тим, вирішуючи даний спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника-відповідача процентна ставка, штрафи не зазначені.

Позивач, пред`являючи вимогу про погашення кредиту, просив, крім тіла та простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по пені та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені та штрафів.

Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту в розмірі 34546, 81 грн.

Що стосується клопотання відповідача та його представника про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов`язку. Отже, за змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається із моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливістю реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З розрахунку заборгованості за договором від 03.07.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, останній платіж було здійснено 13.04.2019 року в сумі 553, 52 грн., позов пред`явлено до суду 30.05.2019 року, тобто в межах загальної позовної давності, а відтак клопотання про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Отже, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 34546, 81 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1162, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; рах. № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.07.2007 року у розмірі 34546 (тридцять чотири тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 81 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; рах. № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299) судові витрати у розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) гривні 20 копійок по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 11.12.2019 року.

Суддя О.В. Король