Рішення № 86783374, 20.12.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9456/18

Провадження № 2/369/4918/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що 26 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КВ-1/0041/08/264БЗ#, згідно якого позивач Кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство» надав їй кредит на суму 15000 грн.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит на протязі 18 календарних місяців з моменту отримання та сплачувати відсотки за узгодженим графіком платежів. За прострочення повернення кредитних коштів була встановлена відповідальність у вигляді пені у вигляді пені у розмірі 1 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів. Останній раз відповідач добровільно сплатила гроші за кредитним договором 24.04.2009 року у сумі 1000 гривень, які були зараховані на погашення відсотків у сумі 373, 78 грн. та тіла кредиту у сумі 626,22 грн. Станом на 25 липня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість 117421,56 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 4334,82 грн., відсотків за користування кредитом - 22071,36 грн., заборгованості по пені за прострочення платежів - 91015,38 грн.

Тому просили суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 117421,56 грн.; судові витрати в розмірі 1762 грн. стягнути з відповідача.

14 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позов. Відповідач вказав, що хоч і кредитним договором передбачена позовна давність в 10 років, але договір не містить відомостей про збільшення про збільшення якого виду позовної давності (загальної або спеціальної). Тому даний пункт договору за змістом і формою не відповідає вимогам ст..6 і ч.1 ст.259 ЦК України і не може бути застосована при розгляді справи. Тому суд має виходити із загальних строків позовної давності в три роки, які на час подання позову спливли, та застосувати наслідки пропуску такого строку, відмовити в задоволенні позову. Щодо тіла кредиту, пені та відсотків за користування зазначили, що строк повернення кредиту - 26 серпня 2009 року. До суду позивач звернувся лише 03 серпня 2018 року - тобто пропущено строки звернення, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Відсотки також мають припинитись нараховуватись після закінчення строку договору - тобто після 27 серпня 2009 року. При розгляді справи просили врахувати розмір заборгованості та розмір нарахованої пені, зменшивши її з врахуванням матеріального становище, наявності на утриманні малолітньої дитини, розміру тілу кредиту. Просила відмовити в задоволенні позову.

29 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вказав, що відповідачка не повідомила кредитора про зміну ПІБ, зміну свого місця проживання. Отримавши грошові кошти, підписавши договір, відповідач взяв на себе зобов`язання з їх повернення. На даний час кредит не повернутий. Сторони мають право змінювати строки позовної давності, що було ними погоджено. Тому жодних строків ними пропущено не було. Просили задоволити позов у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений. Надіслав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримав проти заочного рішення не заперечує.

При розгляді справи представники відповідача заперечували проти позову, підтримали поданий відзив. Просили відмовити в задоволенні заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

16 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_1 .

З копії паспорту відповідача вбачається, що ОСОБА_1 з 07 лютого 2018 року знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто станом на 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 була зареєстрована в Києво-Святошинському районі, зважаючи на приписи ст.ст.26-31 ЦПК України, судом дотримані правила територіальної підсудності справи.

При розгляді справи судом встановлено, що 26 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КВ-1/0041/08/264БЗ#, згідно якого позивач Кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство» надав їй кредит на суму 15000 грн.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит на протязі 18 календарних місяців з моменту отримання та сплачувати відсотки за узгодженим графіком платежів.

За прострочення повернення кредитних коштів була встановлена відповідальність у вигляді пені у вигляді пені у розмірі 1 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів.

Останній раз відповідач добровільно сплатила гроші за кредитним договором 24.04.2009 року у сумі 1000 гривень, які були зараховані на погашення відсотків у сумі 373, 78 грн. та тіла кредиту у сумі 626,22 грн.

Згідно умов п. 2.4 договору погашення кредиту і відсотків здійснюється позичальником згідно з графіком місячних платежів рівними частками в сумі 1853 грн. щомісячно не пізніше 24 числа, починаючи з наступного місяця після надання кредиту, до повного погашення боргу, згідно з договором через касу, або на рахунку кредитодавця. Остаточне погашення залишку кредиту і відсотків здійснюється не пізніше 24 березня 2018 року.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов п. 4.4. договору, позичальник зобов`язується здійснювати плату нарахованих процентів і погашення частин кредиту 26 числа кожного місяця сумами, згідно Додатку №1 та з урахуванням п.3.4. Договору.

Відповідно до умов п. 4.5. договору, при простроченні сплати частини або всієї суми кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного залишку і строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Станом на 25 липня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість 117421,56 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 4334,82 грн., відсотків за користування кредитом - 22071,36 грн., заборгованості по пені за прострочення платежів - 91015,38 грн.

Тому відповідачка зобов`язана повернути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 4334,82 грн.

П.12.7 кредитного договору сторони погодили, що до правовідносин, які виникають з укладення та виконання цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю в 10 років.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна заява застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Ст.259 ЦК України надається сторонам договору змінювати тривалість позовної давності. Так, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів ОСОБА_1 добровільно виявила бажання скористатися послугами кредитної спілки та укласти кредитний договір. Суд вважає, що при укладенні умов договору про надання кредиту відповідачка діяла вільно, виходячи з власних інтересів, прийняла рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначила характер договору, який вони уклали, його умови (зміст), в тому числі розмір штрафних санкцій, порядок дострокового повернення коштів, встановлення строків позовної давності.

Зважаючи на наведене, суд критично оцінює пояснення відповідача щодо неможливості застосування строків позовної давності, погоджені сторонами в договорі, враховуючи, що суду не подані докази недійсності даного пункту договору, не заявлені клопотання про їх витребування, пояснення щодо неможливості подати такі докази. Тому до стягнення з відповідача підлягає тіло кредиту в розмірі 4334,82 грн., оскільки позивач звернуся до суду в межах погоджених строків позовної давності.

Щодо сплати відсотків слід вказати, що за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

За умовами договору, кредит надався на строк до 26 серпня 2009 року (п.2 договору).

З поданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки позивачем нараховані станом на 25 липня 2018 року в розмірі 22071,36 грн. Станом на 24 квітня 2009 року заборгованість по відсоткам становила 0 грн. За таких обставин та на підставі поданих суду сторонами доказів, пояснень, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування відсотків, строки нарахування. Сама по собі констатація факту їх наявності на дану звернення до суду не може ототожнюватись з правильністю їх нарахування, оскільки відповідач заперечує дані обставини, враховуючи висновки Верховного Суду у справі №444/9519/12 та припинення нарахування відсотків після закінчення строку повернення кредитних коштів. Позивач не надав суду належного та допустимого розрахунку, доказів на підтвердження такого розміру заборгованості, не заявив клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні, враховуючи, що строк повернення кредиту сплив 26 серпня 2009 року, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 22071,36 грн. суд відмовляє.

При визначенні розміру неустойки, пені суд також враховує положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до роз`яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через прострочене виконання зобов`язань). Між тим згідно з ч.3 ст.551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження значних негативних наслідків, наявність у відповідача на утриманні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , 2019 року народження, можливість відповідача мати самостійні заробітки зважаючи на вік дитини, розмір основного боргу, суд приходить до висновку про зменшення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором до 2 000, 00 грн.. що буде відповідати як інтересам кредитора, так і інтересам боржника.

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» заборгованості у розмірі 6334,82 грн..

Понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн. слід стягнути з відповідача згідно зі 141 ЦПК України на користь позивача пропорційно до задоволеної частини, а саме в розмірі 95,06 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» заборгованість за кредитним договоромв розмірі 4334,82 грн. (чотири тисячі триста тридцять чотири грн. 82 коп.), пеню в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.) та судовий збір в розмірі 95,06 грн. (дев`яносто п`ять грн. 06 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Позивач: Кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство», адреса: м.Одеса, вул. Базарна, 104, ЄДРПОУ 23212644.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 20 грудня 2019 року.

Суддя