Постанова № 86783, 04.08.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2006 р. Справа № 13/155

Суддя господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович

розглядаючи справу

за позовом Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віват"

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 4481,25грн.

за участю представників:

позивача: Симоненко О.І. - головний спеціаліст. Довіреність № 01-8/23 від 16.01.06 р.

відповідача: Тоака О.Г. - представник.

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Чернівці звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Віват” м. Новоселиця, Чернівецької області про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця у 2005 році в сумі 4481,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до звіту Ф.10-ПІ поданого відповідачем за підсумками 2005 р., де норматив працевлаштування інвалідів склав 1 чол., однак відповідачем в порушення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", його не виконано, так як не було працевлаштовано жодного, а тому він повинен сплатити штрафні санкції.

Ухвалою суду від 13.07.2006 р. розгляд справи був відкладений на 31.07.2006 р. для уточнення суми ціни позову.

В судовому засіданні 31.07.2006 р. оголошено перерву до 04.08.2006 р.

Позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої сума штрафних санкцій становить 1792,50 грн.

Відповідач вимоги позивача не визнає посилаючись на те, що згідно наказу № 4 від 29.04.2005 р. на підприємство був прийнятий на роботу сторожем Терентьєв В.В. інвалід третьої групи, а тому ТзОВ “Віват” виконано норматив в 2005 році по працевлаштуванню одного інваліда.

Заслухавши представників сторін, оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону зі змінами, внесеними Законом від 05.07.2001 р. № 2606-ІІІ, передбачено, що для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Наказом Державного комітету статистики України від 10.01.2002 р. № 49 затверджено форму державної статистичної звітності №- 10-П1 поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, відповідно до якої до уваги береться середньооблікова чисельність штатних працівників та інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), яка визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що для визначення чисельності працівників підприємства за будь-який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або кінець звітного періоду, тому що в цих показниках на враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого – по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно з підпунктом 3.3.3 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

З огляду на наведене фактична тривалість роботи інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.

Посилання відповідача на те, що на підприємство був прийнятий на роботу згідно наказу № 4 від 29.04.2005 р. сторожем інвалід третьої групи Терентьєв В.В, а тому ТзОВ “Віват” виконано норматив по працевлаштуванню одного інваліда, є безпідставними, оскільки інвалід пропрацював неповний робочий рік.

За таких обставин суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем покладеного на нього обов’язку по забезпеченню дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів доведено матеріалами справи, а тому останній повинен нести передбачену Законом відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій в сумі 1792,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Віват” вул. Леніна,88 м. Новоселиця, Чернівецької області ідент. Код 32482956 р/р 260024184 МФО 356464 АППБ “Аваль” м. Новоселиця на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, (р/р 31217230600002, код 23246436, МФО 856135 ВДК в Чернівецькій області) 1792,50 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.О. Миронюк