Ухвала суду № 86781708, 08.01.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10337/19

Провадження № 2/185/1163/20

У Х В А Л А

08 січня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

В провадженні суду перебуває зазначена вище цивільна справа.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року призначено судове засідання для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що захід забезпечення позову слід залишити без змін виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 , звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ч. 12 ст. 28 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцем проживання боржника, оскільки виконавчі документи подаються за місцем реєстрації боржника, з позовною заявою про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 10 липня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7007 про стягнення з неї боргу на користь ПАТ КБ «Приватбанк» таким, що не підлягає виконанню.

Виконавчий напис №7007, виданий 10 липня 2017 року знаходиться на примусовому виконанні у Павлоградському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується копією постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП №54839282.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ухвалою суду від 18.11.2019 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову; зупинено виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 10 липня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі під № 7007 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».Тобто фактично зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Продовження стягнення за виконавчим написом нотаріуса та невжиття заходів забезпечення позову може призвести до необґрунтованого стягнення грошових коштів позивача, а також істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки у разі можливого задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач буде вимушений прикладати додаткові зусилля для повернення стягнутих коштів.

При обранні виду забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса враховувалась співмірність із заявленими позовними вимогами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Слід зауважити, що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для скасування заходів забезпечення позову немає, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 158, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Залишити без змін захід забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Перекопський