Рішення № 86777212, 08.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/14332/19Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Екопрод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 44 407,22 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 47 537,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, що призвело до заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 44 407,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 №910/14182/19 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Екопрод" залишено без руху.

22.10.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

15.11.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що при розрахунку вартості втраченого вантажу має застосовуватись норма природної втрати у розмірі 1%, оскільки антрацит є мінеральним паливом.

03.12.2019 представником позивача подано відповідь на відзив та заява, відповідно до якої, позивач на підставі ст. 129 ГПК України зазначає, що докази в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть надані після ухвалення рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 між Товариством обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг» (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Екопрод» (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки № 2006-19 ІКТ-ЕП, за умовами якого, постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність покупця вугільну продукцію - вугілля російського походження (далі - вугілля), а покупець зобов`язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному Договорі.

Специфікацією № 1 від 20.06.2019 до Договору узгоджено поставку вугілля у кількості 140 т. загальною вартістю 686 280 грн.

01.07.2019 ТОВ «Коалтрейдіндастрі» здійснило відправлення по залізничній накладній №43134931 вагонів №67915462 та № 65216186 з вантажем - антрацит у кількості 138200 кг із станції Изюм Південної залізниці одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Екопрод».

По прибутті вагонів №67915462 та № 65216186 на станцію Волноваха Донецької залізниці було складено комерційні акти:

- № 486202/61 від 07.07.2019, відповідно до якого, недостача вантажу - антрациту у вагоні № 67915462 склала 3150 кг.;

- № 486202/62 від 07.07.2019, відповідно до якого, недостача вантажу - антрациту у вагоні № 65216186 склала 6600 кг.

Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 44 407,22 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 43134931 від 01.07.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами № 486202/61 від 07.07.2019, відповідно до якого, недостача вантажу - антрациту у вагоні № 67915462 склала 3150 кг. та № 486202/62 від 07.07.2019, відповідно до якого, недостача вантажу - антрациту у вагоні № 65216186 склала 6600 кг.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду Специфікацію № 1 від 20.06.2019, рахунок № 070706 від 07.07.2019 на суму 677 456,40 грн., № платіжні доручення № 13 від 13.08.2019 на суму 50 000 грн., № 20 від 14.08.2019 на суму 100 000 грн., № 37 від 15.08.2019 на суму 200 000 грн., № 178 від 29.08.2019 на суму 100 000 грн., № 197 від 30.08.2019 на суму 50 000 грн., № 201 від 02.09.2019 на суму 50 000 грн., № 211 від 05.09.2019 на суму 127 456,40 грн., Акт прийому-передачі № 070706 від 07.07.2019, видаткову накладну № 070706 від 07.07.2019 на суму 677 456,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд враховує заперечення відповідача, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення антрацит, який відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) є мінеральним паливом.

Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного і складу», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за № 163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам`яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання гранулометричного складу палива. З урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля і як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1% маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно застосовано норму природної втрати у розмірі 0,5%.

Таким чином, норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагонах №67915462 та № 65216186 складає 1 382 (138200*1%), відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 8 368 кг. (9750 кг. -1382 кг. З огляду на вартість 1 т вантажу, яка згідно матеріалів справи становить 4 902 грн., розмір завданого позивачу збитку за розрахунком суду складає 41 019,93 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код: 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Екопрод» (85700, Донецька обл., Волноваський район, місто Волноваха, вулиця Центральна, будинок 6 В; ідентифікаційний код: 23981928) збитки в розмірі 41 019 (сорок одна тисяча дев`ятнадцять) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак