Рішення № 86777088, 19.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2019Справа № 910/10630/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Рівнеазот" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"простягнення 661 200 грн 00 коп.Представники: від позивача:Іванов П.О. - представник за довіреністю від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" про стягнення 661 200 грн 00 коп. попередньої оплати за договором оренди залізничного рухомого складу від 25.04.2018 № 1-94/04-18.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди залізничного рухомого складу від 25.04.2018 № 1-94/04-18 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо передачі в оренду вагонів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 661 200 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

29.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/10630/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 07.10.2019.

24.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та заява про залишення без руху позовної заяви.

30.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

04.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 на підставі частини 11 статті 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву залишено без руху.

15.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 підготовче засідання призначено на 21.11.2019.

31.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

20.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про визнання договору оренди залізничного рухомого складу від 25.04.2018 № 1-94/04-18 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про визнання договору оренди залізничного рухомого складу від 25.04.2018 № 1-94/04-18 недійсним та додані до неї документи повернуто заявнику.

21.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 21.11.2019 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Дочірнього підприємства "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, з огляду на необґрунтованість вказаного клопотання та відсутність підстав для залучення вказаної третьої особи до участі у справі, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки зазначеної особи.

У підготовчому засіданні 21.11.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 суд викликав відповідача у судове засідання на 05.12.2019.

У судовому засіданні 05.12.2019, з метою забезпечення відповідачу права на судовий захист, судом оголошено перерву до 19.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 суд викликав відповідача у судове засідання на 19.12.2019.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2019 з розгляду справи по суті не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052348262.

У судове засідання 19.12.2019 для розгляду справи по суті з`явився представник позивача та надав пояснення, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (орендодавець за договором) та Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" (орендар за договором) укладено договір оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничні вагони (в подальшому по тексту - РС), технічно та комерційно придатні до перевезень. Номери вагонів, кількість, рік виготовлення вказуються в актах прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору орендодавець гарантує, що РС, що передається в оренду у відповідності до цього договору не переданий в оренду, займ чи управління третім особам, а також не існує ніяких обмежень для передачі РС в оренду.

Відповідно до пункту 2.1. договору передача рухомого складу в оренду відбувається в місці (цях), визначених за згодою сторін цього договору та оформляється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції прийому-передачі РС на території України (за винятком станцій на території не підконтрольній Україні) узгодженій сторонами. Датою початку оренди є дата прибуття РС на станцію прийому-передачі відповідно до календарного штемпеля станції, що вказується в акті прийому-передачі. День підписання акту прийому-передачі вважається першим днем оренди.

За умовами пункту 5.1. договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду у відповідності до п. 1.1. цього договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що розмір орендної плати складає 950,00 гривень (дев`ятсот п`ятдесят грн, 00 коп.), в тому числі ПДВ за один вагон на добу.

Відповідно до пункту 5.3. договору орендна плата сплачується шляхом 100 % попередньої оплати:

- при передачі в оренду до моменту відправки вагонів на адресу орендатора і до підписання актів прийому-передачі РС, оплачується сума орендної плати за період до завершення поточного місяця та за весь наступний за ним місяць;

- наступна передоплата здійснюється до 10-го числа поточного місяця за наступний за ним місяць оренди.

Орендна плата здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку орендодавця.

Відповідно до пункту 5.11. договору у випадку припинення терміну дії цього договору, або його дострокового розірвання, орендодавець повертає орендатору грошові кошти перераховані в якості попередньої оплати, що перевищує оплату фактичного терміну оренди РС після підписання акту прийому-передачі.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 9.1. договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018, позивачем було проведено попередню оплату за оренду вагонів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 12.06.2018 № RA34095 на суму 706 800 грн 00 коп.

Платником за вказаним платіжним дорученням є Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот".

03.07.2017 між Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" (довіритель за договором) та Дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" (повірений за договором) укладено договір доручення № 416 (далі - договір), відповідно до умов якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб.

Відповідно до пункту 1.2. договору виконання грошових зобов`язань повіреним та/або прийняття повіреним виконання грошових зобов`язань від інших осіб на виконання цього договору створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2018 (пункт 10.2. договору).

Довіреністю від 01.06.2018 № 1181-юд Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" уповноважило Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" здійснити від імені Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" фактичну оплату згідно додатку № 1219 від 01.06.2018 до договору доручення № 416 від 03.07.2017 на суму 706 800 грн 00 коп.

Позивач стверджує, що відповідач не надав в оренду вагони на суму 706 800 грн 00 коп., у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати у розмірі 661 200 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 5.11. договору у випадку припинення терміну дії цього договору, або його дострокового розірвання, орендодавець повертає орендатору грошові кошти перераховані в якості попередньої оплати, що перевищує оплату фактичного терміну оренди РС після підписання акту прийому-передачі.

У травні 2018 року позивач повернув відповідачу вагони, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі рухомого складу від 22.05.2018 та від 31.05.2018 відповідно до договору оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018.

Листом від 03.08.2018 № 578 відповідач звернувся до позивача, в якому повідомив про готовність повернути позивачу залишок суми попередньої оплати в розмірі 661 200 грн 00 коп. за умови погашення існуючої заборгованості підприємствами "Ostchem" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".

У відповідь на вказаний лист від 03.08.2018 № 578Ю, 14.08.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2378 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 661 200 грн 00 коп. Разом з тим, позивач зазначив, що немає ніякого відношення до здійснення господарської діяльності підприємствами групи "Ostchem" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Азот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика"). Вказана претензія залишилися без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До того ж, в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2018 року за договором оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018, з якого вбачається заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 661 200 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 13, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується здійснення позивачем попередньої оплати за договором оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018, враховуючи ненадання відповідачем в оренду вагонів на вказану суму, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018, вимоги позивача про стягнення 661 200 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві стосовно того, що відповідач не надавав згоду позивачу на передання обов`язку щодо сплати грошових коштів за договором третім особам, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, на виконання умов укладеного договору оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018, позивачем було проведено попередню оплату за оренду вагонів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 12.06.2018 № RA34095 на суму 706 800 грн 00 коп.

Платником за вказаним платіжним дорученням є Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот".

03.07.2017 між Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" (довіритель за договором) та Дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" (повірений за договором) укладено договір доручення № 416 (далі - договір), відповідно до умов якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб.

Відповідно до пункту 1.2. договору виконання грошових зобов`язань повіреним та/або прийняття повіреним виконання грошових зобов`язань від інших осіб на виконання цього договору створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2018 (пункт 10.2. договору).

Довіреністю від 01.06.2018 № 1181-юд Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" уповноважило Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" здійснити від імені Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" фактичну оплату згідно додатку № 1219 від 01.06.2018 до договору доручення № 416 від 03.07.2017 на суму 706 800 грн 00 коп.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Суд зазначає, що Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" було уповноважено на підставі договору доручення від 03.07.2017 № 416 та довіреності від 01.06.2018 № 1181-юд здійснити попередню оплату за укладеним між позивачем та відповідачем договором оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018, саме від імені, в інтересах та за рахунок Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", відтак, платіжне доручення від 12.06.2018 № RA34095 на суму 706 800 грн 00 коп. з призначенням платежу: "передоплата за оренду вагонів зг.дог.1-94/04-18 від 25.04.18 рах.299 від 31.05.18. в т.ч. ПДВ 117800,00 / від ім. ПрАТ РІВНЕАЗОТ зг дов 1181-юд від 01.06.18.." є належним доказом підтвердження здійснення попередньої оплати позивачем.

При цьому, всі платежі, здійснені Дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" від імені, в інтересах та за рахунок Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" були прийняті відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт № 1 від 30.04.2018 та № 2 від 31.05.2018.

Отже, суд зазначає, що в результаті реалізації між Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" та Дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" своїх взаємовідносин за договором доручення № 416 не відбулось передачі третім особами обов`язку платника (позивача) по сплаті попередньої оплати за оренду вагонів.

Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно неналежного способу захисту, вибраного позивачем, відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 5.11. договору оренди залізничного рухомого складу № 1-94/04-18 від 25.04.2018 у випадку припинення терміну дії цього договору, або його дострокового розірвання, орендодавець повертає орендатору грошові кошти перераховані в якості попередньої оплати, що перевищує оплату фактичного терміну оренди РС після підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 9.1. договору визначено, що він вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

За умовами пункту 9.2. договору після завершення терміну оренди цей договір може бути пролонгований на будь-який термін за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням додаткової угоди.

Судом встановлено, що термін дії договору № 1-94/04-18 від 25.04.2018 закінчився 31.12.2018, оскільки в матеріалах справи відсутні додаткові угоди про продовження строку його дії, відтак, у відповідача виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати за договором № 1-94/04-18 від 25.04.2018 на підставі пункту 5.11. договору.

Таким чином, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту про повернення суми попередньої оплати не суперечить положенням чинного законодавства.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень заступника головного бухгалтера підписувати акт звірки взаємних розрахунків від імені позивача суд зазначає, що вказане не відноситься до предмета доказування, натомість, підписання вказаного акту зі сторони відповідача означає визнання такої заборгованості останнім. При цьому, акт звірки підтверджується первинними фінансовими документами, а саме платіжними дорученнями, доданими позивачем до матеріалів справи.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (вул. Ділова, 5, корпус 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40637393) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (Рівне-17, м. Рівне, 33017, ідентифікаційний код 05607824) попередню оплату розмірі 661 200 (шістсот шістдесят одна тисяча двісті) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 918 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 08.01.2020

Суддя Н.Б. Плотницька