Ухвала суду № 86776394, 04.01.2020, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/57/20

Провадження № 1-кс/723/478/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2020 року м.Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Яківчик І.В.,

з участю:

секретаря с/з Крупчак М.І.,

прокурора Балакіна О.В.

підозрюваного ОСОБА_1

адвоката Снігур С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Катеринюка Миколи Ілліча про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного за ч.2 ст.289 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 24.04.202 року за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.3, 69, 70 КК України до п`яти років позбавлення волі, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.07.2008 року за ст. 121 ч.2 КК України до восьми років позбавлення волі та вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.04.2018 року за ст. 185 ч.2 КК України до шести місяців арешту

встановив:

Старший слідчий СВ ВП ГУНП в Чернівецькій області Катеринюк М.І. (в подальшому - слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури Балакіним О.В. (в подальшому прокурор), про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) за № 12020260150000007 від 03.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_1 03.01.2020 року біля 12 години 30 хвилин перебуваючи в с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області діючи повторно, умисно і протиправно з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки «Ford Transit Connect» номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився біля недобудованого будинку молитви і який перебуває у володінні ОСОБА_2 , та запустивши двигун цього автомобіля виїхав ним за межі цього населеного пункту.

Ініціатор клопотання стверджує, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення передбаченого статтею 289 ч.2 КК України про, що зібрано достатньо доказів і він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, спотворити сліди, предмети, речі, які зберегли на собі сліди злочину та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Проявив себе як суспільно небезпечна особа яка не бажає ставати на шлях виправлення і йому було пред`явлено обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України, яке в даний час перебуває на розгляді у Сторожинецькому районному суді.

В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав, посилаючись на викладені в клопотанні обставини і докази.

Підозрюваний ОСОБА_1 , якого було затримано 03 січня 2020 року, на підставі ст. 208 КПК України, в ході судового розгляду клопотання, свою винуватість у незаконному заволодіння транспортним засобом визнав і зазначав, що живе в АДРЕСА_1 в будинку який належить на праві незареєстрованої власності, його співмешканці. Ні в цьому будинку ні в іншому житлі його місце проживання не зареєстровано. Просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою так як його співмешканці з двома дітьми буде важко жити в селі зимою, а він буде допомагати якщо у нього буде домашній арешт.

Захисник підозрюваного, адвокат Снігур С.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що підозра за ч. 2 ст. 289 КК України не підтверджена, оскільки попередня судимість ОСОБА_1 за аналогічною статтею погашена, а ризики безпідставні. В клопотанні не зазначено про наявні збитки, автомобіль не оцінено, не вияснено чи небуло у потерпілого боргових зобов`язань. У підозрюваного міцні соціальні зв`язки оскільки має постійне місце проживання.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор та сторона захисту обґрунтовують свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 03.01.2020 року до ЄРДР за номером 12020260150000007 внесено запис про кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.289 КК України, з приводу вчинення ОСОБА_1 незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 03.01.2020 року відомо, що підозрюваний ОСОБА_1 03 січня 2020 року дійсно користувався викраденим автомобілем і підвозив свідка в бік вул. Південно-Кільцевої, що в м. Чернівці де автомобіль був зупинений працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_5 будучи допитаним на досудовому розслідуванні повідомив, що бачив в с. Снячів викрадений автомобіль, яким керував підозрюваний ОСОБА_1 .

Із рапорту поліцейського взводу 2 роти 4, ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 керував викраденим автомобілем і його було зупинено шляхом блокування іншими транспортними засобами.

Виходячи із зазначених доказів, а також враховуючи наявність повідомлення про підозру, слідчий суддя вбачає обґрунтованою повідомлену ОСОБА_1 04.01.2020 року підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Твердження сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, слідчий суддя знаходить надуманим, внаслідок того, що судимість ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК України, яка мала місце у 2002 році не погашалась в силу вимог ч.5 ст. 90 КК України так як ОСОБА_1 після відбуття покарання але до закінчення строку погашення судимості вчинив новий злочин внаслідок чого строк погашення судимості перервався і обчислюється заново.

До того ж стороною захисту не враховано, що кваліфікація злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України, щодо повторності, залежить не тільки від аналогічності вчинення злочину, але і від вказівок зазначених в примітці до зазначеної статті де в п. 2 вказано, що під повторністю слід розуміти вчинення раніше злочину передбаченого, в т.ч. і статтею 185 цього Кодексу, а ОСОБА_1 вчинив таких крадіжок декілька і судимості по яких також не погашені.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив і посилався на наявність трьох ризиків передбачених пунктами 1, 2 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити сліди злочину та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд знаходить, що зазначений слідчим та прокурором ризик щодо можливості підозрюваного ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є обґрунтованим, оскільки підозрюваний у цьому кримінальному провадженні будучи обвинуваченим в іншому провадженні яке знаходиться на розгляді Сторожинецького районного суду, ухилявся від участі в судових розглядах та ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року по справі № 723/1134/18 був оголошений в розшук з дозволом на затримання та доставку в суд приводом.

При цьому слідчий суддя не враховує зазначені в клопотанні при обґрунтуванні цього ризику, доводи щодо суворості покарання в зв`язку з яким підозрюваний і буде переховуватись, оскільки таке твердження не відповідає національному законодавству та практиці Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях цього органу у справах Летельє проти Франції, Томазі проти Франції та Мансур проти Туреччини, згідно якої ризики не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, релевантних обставин, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Не враховується судом, при вирішенні наявності цього ризику, і думка сторони захисту щодо того, що до вчинення злочину розшук і затримання підозрюваного було знято , оскільки як вбачається із інформаційної довідки таке затримання знято внаслідок затримання ОСОБА_1 , а не внаслідок його явки в суд.

Крім цього підтверджений на думку слідчого судді також і ризик щодо можливості вчинення підозрюваним ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний є неодноразово судимою особою і судимості не погашені та не зняті.

Безумовним підтвердженням можливості вчинення нового злочину є також і те, що, як вже було встановлено в суді ОСОБА_1 обвинувачується також і у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, розгляд якого здійснюється Сторожинецьким районним судом і в ході здійснення такого розгляду, ОСОБА_1 вчинив інший злочин , підозра щодо вчинення якого є обґрунтованою.

Періодичність вчинення всіх зазначених в цій ухвалі злочинів за які ОСОБА_1 був засуджений, і які ще перебувають на розгляді суду, свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів, а відповідно і до можливості такого вчинення в подальшому, що безумовно є ризиком того, що підозрюваний перебуваючи на волі буде вчиняти інші злочини.

Слідчий суддя знаходить, що зазначений в клопотанні ризик, передбачений пунктом 2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може знищити сліди злочину, в суді не знайшов свого підтвердження. Доводи на підтвердження існування цього ризику суд знаходить неспроможними і надуманими, оскільки всі сліди із викраденого автомобіля вже вилучені і знаходяться в матеріалах провадження у слідчого, а про наявність будь-яких інших слідів злочину ні слідчий в клопотанні ні прокурор в суді не вказують.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 чи іншого, більш м`якого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Виходячи із обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, та з огляду на його суспільну репутацію, яка на думку слідчого судді є негативною, оскільки доказів його суспільно-корисної праці суду не представлено, а твердження його та захисника, що останній має міцні соціальні зв`язки так як має постійне місце проживання є голослівними і не підтверджені жодними доказами.

Як було встановлено слідчим суддею зі слів підозрюваного, він є неодруженим і співмешкає із жінкою, яка має двох дітей і проживає в не зовсім її будинку оскільки не дооформила спадщину.

В цьому будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживає без реєстрації, що згідно термінів які вживаються в Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» означає відсутність у ОСОБА_1 постійного місця проживання.

Слідчий суддя враховує вказане і вважає неможливим обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт, оскільки доказів щодо місця такого арешту до суду не надано.

В суді знайшла своє доказове підтвердження негативна репутація підозрюваного, та інші обставини вказані в ст.178 КПК України, щодо тяжкості покарання, віку підозрюваного, його сімейного та майнового стану і наявність декількох непогашених судимостей, які в сукупності свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Таким чином, на думку слідчого судді прокурор довів наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, свідчить про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Жодних заперечень проти застосування застави, слідчому судді не надійшло, тому зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обов`язку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризики передбачені статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 40 розмірів прожиткового мінімуму для

працездатних осіб, що складає 84080 гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 певні обов`язки.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 206, 395, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали та строк тримання під вартою ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання, а саме з 19 години 20 хвилин 03 січня 2020 року до 02 березня 2020 року.

Розмір застави визначити у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 84080 (вісімдесят чотири тисячі, вісімдесят) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача Держказначейська служба України м.Київ МФО 820172, р/р отримувача 37319021008745.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого, прокурора або суду із встановленою останніми періодичністю, не відлучатися із с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим чи прокурором, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя