Рішення № 86775076, 10.12.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2019 Справа №607/16133/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря судового засідання Свергун Т.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 грудня 2016 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.113112, предметом якого є страхування автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 17 червня 2016 року у м. Тернопіль по провул. Замонастирського, 18 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Москвич», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. 19 червня 2017 року до позивача звернулася потерпіла ОСОБА_4 із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору. Позивач на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та на підставі звіту № 182484 про оцінку вартості (розміру) збитків здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої в розмірі 57945,79 грн. Цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «Москвич», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було застраховано у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно Полісу № АК/0320054. Позивач звернувся до Страхової компанії відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Остання здійснила виплату відшкодування у розмірі 34676,83 грн. Залишається несплаченою різниця між реальними збитками і ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та сума франшизи, а саме 23268,96 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму в якості страхового відшкодування у розмірі 23268,96 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

01 листопада 2019 року судом зареєстровано письмові заперечення представника відповідача, адвоката Бригідира І.В., в яких він зазначив, що позивач уклав договір добровільного страхування серії АМ №113112, у відповідності до п. 4 якого «Водії: Мінімальний водійський стаж осіб, що мають право керувати застрахованим ТЗ - «9 років»». Те ж вказано і в заяві на страхування АВТОКАСКО від ОСОБА_3 , в якій в п.4 він знову підтвердив, що застрахованим транспортним засобом керувати має право виключно водій із мінімальним водійським стажем - 9 років. Згаданий договір укладено 20 грудня 2016 року. При цьому Страхувальник ОСОБА_3 знав, що водієм (згідно Договору) є дієздатна фізична особа, допущена у встановленому порядку до керування застрахованим/забезпеченим ТЗ, та яка відповідає критеріям, вказаним в ОУС цього Договору (п.2.1.8. Договору); страховим випадком не визнається подія, що відбулась при керуванні забезпеченим/застрахованим транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії або права керування цим транспортним засобом; не підпадає під критерії Водіїв, вказані в ОУС цього Договору (п.4.2. Договору); дія цього Договору поширюється лише на Страхувальника та/або Водіїв, визначених в ОУС цього Договору, або на Страхувальника та /або Водіїв, які відповідають критеріям, вказаним в ОУС цього Договору (п.16.3 Договору). 23 грудня 2016 року (тобто через три дні після укладення Договору добровільного страхування серії АМЧ №113112), достеменно знаючи про вищезгадані умови Договору та їх обов`язковість для самої можливості відшкодування шкоди забезпеченому транспортним засобом, Страхувальник ОСОБА_3 надав довіреність на керування застрахованим транспортним засобом ОСОБА_4 . Станом на дату початку керування застрахованим транспортним засобом ОСОБА_4 мала водійський стаж 7 років 15 днів. Станом же на дату ДТП водій застрахованого автомобіля мала все ще недостатній водійський стаж - 7 років 6 місяців 9 днів. Факт керування застрахованим транспортним засобом саме ОСОБА_4 підтверджується: копією довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3017169487587598 від 27 червня 2017 року, де водієм забезпеченого транспортного засобу вказана ОСОБА_4 ; копією постанови від 27 червня 2017 року у справі №607/7850/17; поясненнями самої ОСОБА_4 , що додані до матеріалів позовної заяви. Отже, у відповідності до взятих на себе зобов`язань і Страховик і Страхувальник погодили, що водій зі стажем менше 9 років не може бути Водієм в розумінні Договору страхування, а ДТП за його участі не може бути Страховим випадком. Страхувальник взяв на себе зобов`язання не допускати до керування Водіїв зі стажем менше 9 років. Він фактично погодився з неотриманням страхового відшкодування в разі настання ДТП під керуванням особою, що не має належної категорії чи допустимого мінімального водійського стажу. Таким чином, жодного права у Страхувальника та обов`язку у Страховика приймати та відповідно здійснювати виплату страхового відшкодування не могло виникнути. Виплата коштів за пошкоджене авто зі сторони Страховика носила характер благодійної допомоги, оскільки не містила в собі обов`язку для позивача сплачувати кошти, в разі грубого порушення умов Договору добровільного страхування зі сторони Страхувальника ОСОБА_3 . Як слідує із заяви про настання страхового випадку, ОСОБА_4 , маючи право на отримання страхового відшкодування, заявила вимогу про перерахування коштів в «Порше Центр Львів». В той же час, п.3 ОУС вказує єдиним Вигодонабувачем «Страхувальника», тобто особисто ОСОБА_3 . Водночас доказів перерахунку останньому коштів позивач не надав. Платіжне доручення №26155 від 12 вересня 2017 року не доводить здійснення виплати для Вигодонабувача. Кошти за цим платіжним документом отримало ТзОВ «Лемберг Авто», а відтак позивачем не надано доказів відшкодування шкоди Страхувальнику. Сума перерахованих коштів для ТзОВ «Лемберг Авто» не відповідає висновкам Звіту №182484 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18 липня 2017 року. До відшкодування, згідно цього висновку підлягав розмір збитків в сумі 34577,05 грн. (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування). Претензія до ПАТ НАСК «ОРАНТА», додана до позовної заяви, стосується зовсім іншої події та транспортних засобів, котрі не мають відношення до предмету позову. Тобто, позивачем не надано доказів звернення до страхової компанії відповідача, які доказів отримання страхового відшкодування та його розмір. Звернення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 без подання доказів вжиття позивачем всіх можливих заходів для стягнення коштів із ПАТ НАСК «ОРАНТА» представник позивача вважає передчасним та з підстав вищенаведених просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в судове засідання не з`явився, однак у клопотанні про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі. Проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

В судове засідання призначене на 10 грудня 2019 року представник позивача не з`явивився, а тому на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд продовжив розгляд справи за його відсутності, відхиливши клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача, адвокат Бригідир І.В. в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

Статутом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (нова редакція), затвердженим рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 27 грудня 2011 року (протокол 42), який зареєстровано 28 грудня 2011 року державним реєстратором Шевченківської РДА в м. Києві, передбачено, що метою діяльності позивача є здійснення страхової діяльності для одержання прибутку. Предметом діяльності - є надання послуг з усіх видів страхування, що передбачені законодавством України, згідно з одержаними ліцензіями, в тому числі всі види добровільного та обов`язкового страхування, передбаченого чинним законодавством (стаття 2 Статуту).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3

20 грудня 2016 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.113112, предметом якого є страхування автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Мінімальний водійський стаж осіб, що мають право керувати застрахованим ТЗ - 9 років. Застрахованими ризиками, згідно цього договору є, згідно переліку є АВТОКАСКО дорожньо-транспортна подія. Строк дії договору з 00.00 год. 20 грудня 2016 року по 24.00 год. 19 грудня 2017 року.

Згідно довіреності від 23 грудня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г., ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 діяти самостійно та представляти його інтереси щодо належного йому автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також на період дії цієї довіреності користуватися цим транспортним засобом. Довіреність видана з правом передоручення строком на три роки та дійсна до 23 грудня 2019 року.

17 червня 2017 року у м. Тернопіль по провул. Замонастирського, 18 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Москвич», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , про що свідчить довідка № НОМЕР_4 про дорожньо-транспорту пригоду, видана УПП в м. Тернополі ДПП.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року (справа № 607/7850/17) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передабченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу ву розмірі 340 грн.

19 червня 2017 року до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулася ОСОБА_4 із заявою про настання страхового випадку просила виплатити відшкодування згідно умов страхування, перерахувати кошти на СТО Порше Центр Львів.

Як слідує із звіту № 182484 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18 липня 2017 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , розмір збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 34 677,05 грн. (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування). Зі змісту звіту вбачається, що вказаний розмір збитку оцінювачем розраховано з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу і величини втрати товарної вартості. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових, що замінюються складає суму 57945,79 грн.

Позивач на підставі страхового акту № UA2017061700015/L01/03 від 08 вересня 2017 року, розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту № UA2017061700015/L01/03 нарахував ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування в розмірі 57945,79 грн. Ці кошти, згідно платіжного доручення № 26155 від 12 вересня 2017 року були перераховані ТЗОВ «Лемберг Авто».

Цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «Москвич», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час настання дорожньо-транспортної пригоди, було застраховано у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно Полісу № АК/0320054 (діючий на 17 червня 2017 року).

11 лютого 2019 року за Вих. № 1138274 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до ОСОБА_2 із претензією щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в розмірі 23268,96 грн. Вказана претензія містить посилання на те, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило часткове відшкодування шкоди на користь позивача.

Разом з тим, на підтвердження таких доводів матеріали справи не містять звернення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ПАТ «НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування за полісом № АК/0320054, як і не містять інформації про виплату цим страхувальником в користь позивача відшкодування шкоди, її розміру.

Додана до матеріалів справи заява про страхове відшкодування від 04 вересня 2018 року Вих. № 1138266 адресована ПАТ «НАСК «Оранта», однак не стосується відповідача та дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 червня 2017 року.

Позивач вважає, що залишається несплаченою різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та сума франшизи, а саме - 23268,96 грн., яка відповідачем добровільно не погашена, що і стало причиною звернення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до суду за захистом свого порушеного права.

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (ст. 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення ст. 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Відтак, відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Враховуючи те, що до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яка виплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки, то вбачається, що до позивача перейшло право вимоги у порядку суброгації.

Водночас суд вважає недоведеними вимоги ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 23268,96 грн., з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи 20 грудня 2016 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.113112, предметом якого є страхування автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . В цьому договорі визначено ряд обов`язкових умов, в тому числі і мінімальний водійський стаж осіб, що мають право керувати застрахованим ТЗ - 9 років. Стаж водія обчислюється з дати отримання особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом тієї ж категорії, що і застрахований/забезпечений ТЗ.

Пунктом 2.1.8. Загальних умов страхування (далі - Умови), які є невідємною частиною вищевказаного Договору, водій - дієздатна фізична особа, допущена у встановленому законодавством порядку до керування застрахованим/забезпеченим ТЗ та яка відповідає критеріям, вказаним в ОУС цього Договору. Страховим випадком не визнається подія, що відбулась при керуванні забезпеченим/застрахованим ТЗ особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії або права керування цим транспортним засобом; не підпадає під критерії Водіїв, вказані в ОУС цього Договору (п.4.2. Умов). В силу п. 16.3. Умов дія цього Договору поширюється лише на Страхувальника та/або Водіїв, визначених в ОУС цього Договору, або на Страхувальника та /або Водіїв, які відповідають критеріям, вказаним в ОУС цього Договору.

Уклавши договір та ознайомившись з Умовами, страхувальник ОСОБА_3 23 грудня 2016 року надав довіреність на керування застрахованим транспортним засобом ОСОБА_4 , яка на час вчинення цього правочину і на час дорожньо-транспортної пригоди не мала необхідного водійського стажу, що вбачається з її водійських прав серії НОМЕР_5 , які видано ВРЕР УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 08 грудня 2009 року. Тобто ОСОБА_4 не була водієм, який мав право керувати застрахованим ТЗ і на якого поширюються умови Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.113112.

Суд не ставить під сумнів настання дорожньо-транспортної пригоди та винуватість ОСОБА_2 у її вчиненні, однак робить висновок про те, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з огляду на твердження представника відповідача, повинно надати суду належні да допустимі докази на обґрунтування доводів про те, чому ця подія була визнана страховиком страховим випадком за яким було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 57945,79 грн.

Щодо розміру страхового відшкодування, то суд звертає увагу на те, що визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ здійснюється у відповідності до затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Згідно із п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Пунктами 2.3., 2.4 Методики визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Як слідує із звіту № 182484 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18 липня 2017 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , розмір збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 34677,05 грн. (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування). Зі змісту звіту слідує, що вказаний розмір збитку оцінювачем розраховано у урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу і величини втрати товарної вартості. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових, що замінюються складає суму 57945,79 грн.

Тобто, визначивши розмір страхового відшкодування в сумі 57945,79 грн. позивач виплатив розмір збитків, що включають вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових, що замінюються, однак мав би провести відшкодування на суму 34677,05 грн. (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування). Даних про те, що по факту проведення ремонтних робіт автомобіля «Porsche Сауеnnе», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість ремонту складає суму 57945,79 грн. матеріали справи не містять та в судовому засіданні таких доказів не здобуто.

Крім того, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не надало суду жодних доказів в обґрунтування того, що позивач звертався до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування та отримав таке відшкодування у розмірі 34676,83 грн., як і не довело того, що таке відшкодування проведено в межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі № АК/0320054.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного суду, які викладено в постанові по справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.

Відтак, з аналізу наданих документів та норм матеріального права, суд робить висновок про відмову в задоволенні позову ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ: 20782312, р/р НОМЕР_6 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців,40, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська