Рішення № 86775046, 25.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8750/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

представника позивача - адвоката Васильчук А.Ю.

представника відповідача - адвоката Рутковського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 зустрічався з 2009 року, спочатку це були дружні відносини, які потім переросли у близьких. У грудні 2010 року відповідач завагітніла, дізнавшись про що він одразу запропонував узаконити їхні відносини, бажаючи одружитися з нею та спільно виховувати їхню майбутню дитину. Однак, відповідач відмовилася одружуватися з ним. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила сина ОСОБА_3 . Однак після пологів, без будь-яких на те пояснень відповідач відмовилася проживати разом, спільно виховувати їхню дитину і переїхала проживати з дитиною до себе. Відповідач відмовлялася від будь-яких розмов, однак не відмовлялася від матеріальної допомоги для дитини, яку він надає в сумі 2000-2500 грн. щомісячно, а також бере участь у додаткових витратах на дитину (оплату ДНЗ, придбання одягу та речей). Зазначає, що мав бажання встановити батьківство у добровільному порядку шляхом подання спільної заявив органи реєстрації актів громадянського стану, однак відповідач відмовилася, аргументуючи це тим, що їй це не вигідно. А тому реєстрація дитини була проведена відповідно до ст.. 135 СК України зі слів матері на її прізвище, а ім`я та по батькові дитини записані за вказівкою матері, однак з урахуванням його думки. Після народження дитини він ще кілька разів пропонував відповідачці проживати разом, вести спільне господарство, піклуватися про їхнього сина, однак їм це не вдавалося. Він неодноразово намагався говорити з відповідачкою про їхні особисті сімейні проблеми, про необхідність спільного проживання та виховання сина, однак це ніяк не вплинуло на відповідачку. Останні шість місяців відповідач взагалі відмовляє йому у будь-яких зустрічах з дитиною, нехтуючи як його правами як батька, так і правами дитини. Відповідач не дає йому можливості піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Дитина знає, що саме він є його батьком, впізнає на вулиці. Відповідач також визнає факт його батьківства відносно їхньої дитини, що підтверджується зокрема копією церковного свідоцтва про хрещення їхньої дитини, фотографіями спільного відпочинку, однак закріпити це на юридичному рівні відмовляється. В той же час визнання батьківства має як для нього , так і для сина важливе і принципове значення та необхідне з метою ідентифікації родинного походження неповнолітньої особи та можливості участі у її вихованні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з підстав, викладених у позовній заяві. Проти задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності заперечив, зазначивши, що відповідно до ст. 20 СК України до вимог, що випливають із правовідносин, які він регулює, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. При цьому зазначив , що ч.1 та ч. 2 ст.129 СК України на яку посилається представник відповідача як на підставу для відмови у позові у даному випадку не застосовується , оскільки в момент зачаття та народження дитини ОСОБА_3 відповідачка не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Представник відповідача в судовому засіданні незаперечуючи факт батьківства позивача , щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки позивач знаючи про факт народження дитини, свідомо , протягом 6 років уникав виконання своїх батьківських обов"язків, щодо виховання , утримання дитини , тощо. Додав , що позивачем пропущений строк визначений законом для звернення до суду , оскільки позивач з моменту народження дитини ОСОБА_3 достеменно знав , що є його батьком, проте заяву до органів реєстрації актів цивільного стану разом із відповідачем не подав . Просив при ухваленні рішення врахувати можливі юридичні наслідки які наступлять для дитини після досягнення нею повноліття.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що є рідною сестрою позивача та їй відомо, що ОСОБА_3 який народився у 2011 році є дитина її брата ОСОБА_1 .. До цього її брат - ОСОБА_1 два роки зустрічався з матір"ю дитин - ОСОБА_2 . За цей час вони брали участь у сімейних святкуваннях, вона разом з братом забирали маму та дитину з пологового будинку, були всі разом на хрестинах. І після народження дитини брат із ОСОБА_2 час від часу приходили до них у гості на свята. Її брат та ОСОБА_2 під час вагітності разом чекали на дитину. Всі в родині усвідомлювали, що це має народитися дитина позивача. Ніяких сумнівів щодо цього не було. ОСОБА_2 і сама визнавала, що ОСОБА_1 є батьком її дитини, говорила до дитини "дивися тато прийшов", коли приходила у гості до батьків позивача маму ОСОБА_1 називала бабусею, а її тіткою. Брат допомагав ОСОБА_2 в утриманні дитини - завжди купував памперси, необхідні речі, гуляв з ОСОБА_2 та дитиною. Сумнівів у тому, що це його дитина ні у кого не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що є колегою позивача та разом вони працюють уже вісім років. Був свідком відносин ОСОБА_1 із ОСОБА_2 . Бачив як вони спочатку зустрічалися, разом відпочивали. Потім ОСОБА_1 сказав йому, що у них буде дитина. Коли ОСОБА_2 проживала на АДРЕСА_1 , свідок допомагав позивачу завозити до неї на квартиру меблі. Але потім коли ОСОБА_2 переїзджала з АДРЕСА_1 на проживання у "Новий район" то вже чув, що вона не відповідала на дзвінки ОСОБА_1 , ОСОБА_1 просив його, щоб він їй зателефонував. Свідок повідомив, що був очевидцем того як ОСОБА_1 неодноразово грався з дитиною, тоді відповідач говорила "дивися, тато прийшов". Також свідок був на хрестинах дитини. Загалом він спостерігав весь період відносин позивача та відповідачки як до вагітності, під час вагітності, так і після. ОСОБА_1 розповідав йому, що в період коли вона була вагітна зробив ОСОБА_2 пропозицію одружитися, але вона відмовилась, мотивуючи це бажанням отримати виплату при народженні дитини як одинока мати. Також бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як вони гуляли з дитиною у місті. Показав, що позивач та відповідач спільно не проживали, хоча позивач говорив, що неодноразово пропонував відповідачці проживати разом.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачкою та її представником, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3 і батьком дитини є позивач ОСОБА_1 Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень був проведений відповідачкою в порядку, передбаченому ч. 1ст. 135 Сімейного кодексу України.

Позивач просить визнати його батьком вказаної дитини, посилаючись на те, що з 2009 року перебував у дружніх відносинах з відповідачкою, які у подальшому переросли у близькі внаслідок чого у грудні 2010 року відповідач завагітніла від нього та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 128 Сімейного кодексу України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

При вирішенні питання щодо визнання батьківства позивача суд бере до уваги покази свідків, які підтвердили факт перебування позивача та відповідача у близьких відносинах та визнання у родинному колі ОСОБА_2 того, що батьком народженої нею дитини є ОСОБА_1 .

Спростувань щодо правдивості та достовірності показів свідків від відповідача та його представника не надійшло.

Факт того , що позивач ОСОБА_1 фактично є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечується і представником відповідачки у судовому засіданні.

Судом також досліджено фотографії, надані позивачем на яких зображено спільний відпочинок позивача з жінкою, яку він називає ОСОБА_2 та матір"ю свого сина ОСОБА_3 , в сімейному колі, на яких позивач зображений з дитиною- ОСОБА_3 і яку він називає своїм сином, а також спільні фотографії позивача, дитини та жінки, яку позивач називає ОСОБА_2 та матір "ю своєї дитини ОСОБА_3 ..

Спростувань щодо правдивості та достовірності даних фотографій від відповідача та його представника не надійшло.

Також, судом досліджено хресний лист, виданий парохом Кафедрального Собору МГКЄ за № 017/016 від 10.08.2016 року, з якого вбачається, що 02.09.2011 року о. ОСОБА_9 охрещений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_1 , матір" ОСОБА_8 , про що зроблено запис у метриці хрещених та миропомазанних том VІІ стор. 152, № п/п 310/011.

Спростувань щодо правдивості та достовірності даного хресного листа від відповідача та його представника не надійшло.

При цьому суд констатує, що згідно ухвали від 24.11.2017 року за клопотанням представника позивача у справі було призначено генотипоскопічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз. Забір взірців біологічного матеріалу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідача - ОСОБА_2 , для проведення даної експертизи доручено Закарпатському обласному бюро судово-медичних експертиз (м. Ужгород, вул. Перемоги, 83).

Однак, як вбачається з листа Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.05.2018 року № 2254, відповідач ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 жодного разу не з"явилися (викликалися на 13.02.2018 року, 24.04.2018 року та 15.05.2018 року) в Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи, для забору біоматеріалу на молекулярно-генетичну експертизу для встановлення батьківства не з`явилися, у зв`язку з чим забір крові не був проведений. Відповідно до відомостей вищевказаного листа позивач ОСОБА_1 кожного разу з"являвся для забору біоматеріалу.

У зв"язку з ненадходженням до експертної установи біологічних зразків від осіб, що проходять у справі та неможливістю виконання експертизи, за супровідним листом КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1537-02 від 23.05.2018 року, матеріали цивільної справи № 308/8750/16-ц та ухвала суду від 24.11.2017 року, повернуто без виконання.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи, що відповідач ухилилася від участі у експертизі щодо встановлення батьківства, а така має для позивача важливе значення, з огляду на відмову відповідача, визнавати позивача батьком народженої нею дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та могла б підтвердити факт батьківства ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_3 , а також з огляду на досліджені в судовому засіданні докази, які, за переконанням суду, засвідчують факт походження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд визнає факт батьківства позивача відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з"ясування якого експертиза була призначена.

При цьому при вирішенні даної справи, крім сімейного та цивільно-процесуального законодавства, суд керується приписами ст. 51 Конституції України відповідно до яких, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою та ст. 7 Конвенції «Про права дитини» -відповідно до якої дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків.

Щодо вимоги представника відповідача про застосування строку позовної давності то така є безпідставною, оскільки правововідносини, які є предметом розгляду - вимога позивача про визнання батьківства, регулюються ст. 128 СК України.

В той же час ч.1 ст. 20 СК України встановлено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Зокрема , судом встановлено, що відповідачка в момент зачаття та народження дитини не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком , що також не заперечувалося в судовому засіданні представником позивачки.

А тому на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 20, 128 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 551 грн.21 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Придачук