Рішення № 86773017, 03.01.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3111/19

РІШЕННЯ

іменем України

03 січня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина А 2772 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2772 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по 01 квітня 2019 року.

Покликається на те, що під час проходження служби у Військовій частині А 2772 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом вказаного періоду.

На звернення позивача про виплату індексації він отримав відповідь про виплату йому індексації у грудні 2018 року, січні-березні 2019 року. Стосовно виплати індексації за інші періоди відповідач покликався на те, що виділені асигнування спрямовуються насамперед на виплату грошового забезпечення військовослужбовців, а відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року №252/10/136-16 та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 проведення індексації грошових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на те, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а тому у зв`язку з відсутністю фінансування виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року не проводилась. Зазначає, що Порядком №1078 не встановлено першочерговості чи пріоритетності виплати індексації перед іншими соціальними виплатами, а від розпорядника коштів інформація щодо виплати індексації також не надходила.

Зазначає, що позивачу було виплачено індексацію за грудень 2018 року, січень-березень 2019 року у зв`язку з тим, що була можливість для такої виплати. Крім того звертає увагу на те, що позивач проходив службу у військовій частині А2772 з 25 травня 2016 року, а не з 01 січня 2016 року, а тому його вимоги про виплату індексації за період до 25 травня 2016 року є необґрунтованими. Просить у позові відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу першого заступника - начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22 квітня 2016 року №128 переміщений на військову службу до військової частини А2772.

Починаючи з 25 травня 2016 року позивач проходив службу у цій військовій частині на посаді заступника начальника центру з повітряно-десантної підготовки - начальника повітряно-десантної служби.

Наказом командира військової частини А2772 від 01.04.2019 року №75 позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення, проведено розрахунок за час служби.

04 вересня 2019 року позивач звернувся до військової частини А2772 про виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з травня 2016 року до дати звільнення.

Відповідач листом №639/9/553 від 13.09.2019 року повідомив, що протягом 2016-2018 років бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не було. Зазначає, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період відсутній, а тому підстав для нарахування та виплатити індексації за період до грудня 2018 року немає. У той же час, згідно з розрахунково-платіжними відомостями позивачу за період з грудня 2018 року по 01квітня 2019 року індексація грошового забезпечення виплачена згідно з наведеним розрахунком.

Згідно з довідкою №638/14/204 від 29.10.2019 року відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року в сумі 71,08 грн., січень 2019 року - 71,08 грн., лютий 2019 року - 71,08 грн., березень 2019 року - 134,47 грн. та за 1 квітня 2019 року в сумі 4,48 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII)

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч. ч. 1, 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Як встановлено судом та підтверджується доказами, позивачу у 2016 та 2017 році, а також з січня по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Судом встановлено, що фактично єдиною підставою для часткової невиплати позивачу індексації грошового забезпечення до листопада 2018 року стало те, що кошторисні призначення на її виплату, за даними відповідача, були відсутні.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у розпорядженні відповідача дійсно не було вільних коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення; у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина А2772, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача були відсутні.

Що стосується посилань відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, які доводились до відома департаменту фінансів Міністерства оборони України, суд оцінює їх критично, оскільки:

- по-перше, листи та роз`яснення міністерств не мають загальнообов`язкового характеру ані для суду, ані для інших суб`єктів влади,

- по-друге, наявність таких листів у центрального апарату Міністерства оборони України не доводить вчинення самим відповідачем будь-яких дій для вирішення ситуації з виплатою індексації військовослужбовцям.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі 825/1832/17.

Що стосується частини позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 24 травня 2016 року, суд звертає увагу на те, що дані вимоги були предметом розгляду по іншій справі №560/3110/19. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А0553 задоволено, визнано протиправними дії військової частини А0553 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 24 травня 2016 року включно та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.

Суд бере до уваги зазначене, оскільки встановлено, що у період з 01 січня 2016 року по 24 травня 2016 року позивач дійсно служив у військовій частині А0553, а не у військовій частині А 2772, тому остання не є відповідальною за виплату йому індексації грошового забезпечення за вказаний період.

У той же час, відповідач у цій справі не підтвердив належними доказами виплату позивачу індексації за період з 25 травня 2016 року по листопад 2018 року (включно).

Суд вважає, що позивач мав законні очікування щодо виплати йому цих коштів відповідачем у добровільному порядку аж до моменту проведення остаточного розрахунку, чого зроблено не було. Однак, навіть після розрахунку позивач своє право на виплату індексації не втратив, оскільки роботодавець свій обов`язок у повному обсязі перед ним не виконав.

Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, отже безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії.

Отже, оскільки виплата індексації пов`язана з виплатою самого грошового забезпечення військовослужбовця, і повинна була здійснюватись у відповідних розмірах постійно разом з основною виплатою, ця гарантія оплати праці державою дотримана не була, відтак індексацію потрібно провести за період її невиплати з встановленням для її обчислення базового місяця, визначеного відповідно до вимог закону.

Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2772 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 травня 2016 року по 30 листопада 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А2772 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 25 травня 2016 року по 30 листопада 2018 року.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 січня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 2772 (вул. Шкільна, 3,Бердичів,Житомирська область,13302 , код ЄДРПОУ - 26605516)

Головуючий суддя І.С. Козачок