Рішення № 86772790, 24.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р. № 520/11308/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника відповідача -Богодущенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених ним митних платежів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано всі документи, підтверджуючі вартість ввезеного на митну територію України автомобіля за ціною договору. При цьому, в якості підтвердження митної вартості товару позивач посилався на договір купівлі - продажу від 07.09.2019 року, укладений між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), відповідно до якого вартість товару становить 3000,00 євро, що була фактично ним сплачена за придбаний автомобіль та заявлена при митному оформлені. Таким чином, позивач вважає, що подані ним до митного органу документи відповідають вимогам чинного законодавства, а твердження відповідача про неможливість застосування обраного методу визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованим та безпідставним.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду того, що надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, представник відповідача посилався на те, що по результатам вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених митницями ДФС раніше, та враховуючі рекомендації профілю ризику, який був згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками ДФС, у Харківської митниці ДФС виникла підстава для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. Під час проведення перевірки наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом, було встановлено, що подані до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості; а наданий позивачем рахунок-фактура (інвойс) б/н від 07.09.2019 року, на який він посилається як на договір купівлі - продажу автомобіля, не є документом, що підтверджує оплату товару. Крім того, представник відповідача зазначив, що в процесі здійснення консультацій, відповідно до ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України, додаткових документів до митного органу позивачем надано не було. Також, представник відповідача посилався на те, що визначення митної вартості транспортного засобу позивача на рівні 5741,33 євро було здійснено з використання наявної інформації щодо оцінки вживаного транспортного засобу, яка міститься у каталозі програмного продукту «SCHWACKE». Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в митному оформлені транспортного засобу позивача були прийняті ним обґрунтовано та правомірно. Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених ним митних платежів, представник відповідача посилався на встановлений законодавством механізм повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних платежів.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

17.09.2019 року до митного поста «Харків - автомобільний» Харківської митниці ДФС, особою уповноваженою на декларування ОСОБА_3, була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація №UA807190/2019/020260 на товар: «легковий автомобіль Б/В, марка автомобіля AUDI, модель A4, календарний рік виготовлення-2005р. Країна виробник DE», що надійшов на адресу фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 56).

Відповідно до відомостей граф 8 та 9 вказаної митної декларації одержувач та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).

У вказаній митній декларації декларантом була визначена та заявлена за основним методом митна вартість транспортного засобу позивача у розмірі 3 000,00 EUR на підставі рахунку від 07.09.2019 б/н (а.с. 18).

По результатам вивчення поданих до митного оформлення документів та за результатами проведення митного контролю правильності визначення митної вартості товару Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2, в якому встановлено митну вартість на рівні 5741,33 євро (а.с. 14-15).

З причин неможливості здійснення митного оформлення товару, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям вказаного рішення Харківською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091, згідно з якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з можливістю подальшого випущення товару у вільний обіг на умовах визначених п.п. 4 п. 4 ст. 54 Митного кодексу України (а.с. 16-17).

В подальшому вищевказаний транспортний засіб, був оформлений під фінансову гарантію та випущено митницею у вільний обіг з урахуванням вимог ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за новою митною декларацією №UA807190/2019/020382 від 18.09.2019 року (а.с. 22-23).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних рішень стали висновки митного органу про невірне визначення позивачем митної вартості придбаного легкового автомобіля марки AUDI, модель A4, що був у використанні, 2005 року виготовлення, країна виробник DE, оскільки, на думку відповідача, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Коригування митної вартості оцінюваного товару митним органом зроблено за другорядним (резервним) методом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України (далі - МКУ) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (далі - Класифікатор документів).

Згідно з ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених, у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п.1-2 ч.5 ст.54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені ст.53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості.

Таким чином, митні органи здійснюють контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.336 МКУ однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст.335 МКУ надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно з ч.1 ст.337 МКУ вказана перевірка документів та відомостей здійснюється зокрема шляхом проведення контролю із застосуванням системи управління ризиками (ч.4 ст.337, ст.363 МКУ).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до підпункту 4.5.4 п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються, зокрема, такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Відповідно до ч.3 ст.54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МКУ.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст.54 МКУ встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ч.6 ст.54 МКУ); невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам наведеним у главі 9 МКУ (п.3 ч.6 ст.54 МКУ).

Частиною 2 ст.58 МКУ встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу ( ч.3 ст.58 МК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ передбачені наступні другорядні методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з ч.4 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до положень ч.10 ст.58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Крім того, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі «ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання».

Окрім того, відповідно до підпараграфів 2(а), 2(b), 2(c) ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) редакція від 15.04.1994 оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості(a).

Таким чином, орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на «дійсній вартості».

У статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року зазначено «Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями Статей 1-6 включно, то митна вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 та на основі даних, наявних у країні імпорту».

Згідно з п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації), посадовими особами митного органу пiд час робiт з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв можуть використовуватися, зокрема, такi джерела iнформацiї як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформацію, отриману від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформацію отриману з мережі Інтернет.

Відповідно до ст.256 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 МКУ у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з митною декларацією №UA807190/2019/020260 від 17.09.2019 року декларантом були надані наступні документи (зазначені у графі 44 вказаної МД): за кодом "0380" рахунок-фактура (інвойс) від 07.09.2019 б/н; за кодом "d1721" акт про проведення огляду від 12.09.2019 №UA205010/2019/443556; за кодом "d2800" свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 04.01.2013 №LWL-K-2-004/13-00002, №MG-S-B-252/19-08236 від 09.09.2019, №WA304079 від 04.01.2013; за кодом "d3020" Довідка SCHWACKE №206790/31120578 від 08.09.2019; за кодом "d9000" картка ф.-о. платника податків №1838 від 22.04.2004; за кодом "d4207" договір про надання послуг митного брокера №3/090919 від 09.09.2019; за кодом "d9202" касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1459508725.1 від 10.09.2019; за кодом "d9801" паспортний документ фізичної особи №FS008048 від 02.08.2018; за кодом "d9802" паспортний документ фізичної особи №MH 716554 від 23.12.2004.

По результатам вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених митницями ДФС раніше, та враховуючі рекомендації профілю ризику, який був згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками ДФС, а саме: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) - встановлено «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: WAUZZZ8E96A145023, валюта - EUR, вартість - 5212,00».

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що, вказане, під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості свідчить про заниження митної вартості товару.

Посилаючись на наведене, представник відповідача вказував, що у Харківської митниці ДФС виникла підстава для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Так, 17.09.2019 митним постом «Харків - автомобільний» до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів) був направлений запит №3052 від 17.09.2019 щодо «вирішення складного випадку визначення митної вартості» (а.с.66).

Відповідно до п.п. 2.12 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій посадовою особою ВКМВ УАМП було здійснено перевірку наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом, за результатами чого було встановлено, що подані до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості.

Відповідно до п.п.2.2 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій посадовою особою митниці було здійснено перевірку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування, та встановлено, що декларантом документально не підтверджено складові митної вартості, а саме: вартості доставки по території Європейського Союзу до митного кордону України тощо; не надано жодного фінансового документу - рахунків, відповідних договорів на надання послуг тощо.

Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд вказує, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача, водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, відсутність документального підтвердження всіх складових митної вартості товару та виявлені розбіжності у поданих документах було повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів та запропоновано надати додаткові документи у відповідності до ст.53 МКУ, а саме: копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації рахунку на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки сбіра за аукціон, інформацію щодо комплектності та комплектації; пояснення щодо форми оплати т/з та документальне підтвердження оплати; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано Держзовнішформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза, НДІ ім. Бокаріуса) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщується через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, що підтверджується відповідною копією прінт-скрину повідомлень декларанту (а.с. 62).

В процесі здійснення консультацій, відповідно до ст.59, 60 МКУ, на повідомлення митного органу, додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів декларантом надано не було, що підтверджується листом ФОП ОСОБА_3 (особи, уповноваженої позивачем на декларування) від 17.09.2019 №18/170919 (а.с. 61).

Стосовно посилань позивача на рахунок-фактуру (інвойс) від 07.09.2019 б/н, як на договір купівлі-продажу, що був єдиним документом, наданим декларантом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Листом Мінфіну від 16.02.2017 року №31-11410-06-5/4339 роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі лише в разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути: платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунка, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Суд зауважує, що інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, які покупець має сплатити за ті послуги.

Виписка інвойсу свідчить про те, що товар чи послугу вже надано покупцеві відповідно до умов поставки, тож у покупця з`являється обов`язок оплати цього товару чи послуги. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт.

Відтак, суд вважає, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства, так як митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було.

Вищевикладені обставини справи доводять той факт, що документи, подані до Харківської митниці ДФС разом з МД №UA807190/2019/020260 від 17.09.2019, містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, встановлені судом та підтверджені в ході розгляду справи обставини виключали можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість ТЗ.

Також, відповідно до наданих до митного оформлення документів відповідач не мав змоги застосувати жоден із другорядних методів визначення митної вартості, окрім резервного, з огляду на наступне.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (ст.59 МКУ) - тому що не надана декларантом (відсутня) інформація щодо вартості операції з ідентичними товарами.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ) - тому що не надана декларантом (відсутня) інформація щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки на основі віднімання вартості (ст. 62 МКУ) - із-за відсутності даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару (не надана (відсутня) інформація): щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки на основі додавання вартості (ст. 63 МКУ) - із-за відсутності даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну тощо.

Відтак, відповідачем було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості з обранням резервного методу.

Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій для визначення митної вартості транспортного засобу посадовими особами митниці була досліджена цінова інформація щодо оцінки вживаного транспортного засобу за VIN-кодом: WAUZZZ8E96A145023, що відповідає VIN-коду ТЗ позивача, яка міститься у каталогах програмного продукту за №206790/31120578 від 08.09.2019 року, та встановлено, що вартість транспортного засобу позивача складає 5741,33 євро.

Пунктом 7.35 Методики встановлено, що у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Крім зазначеного, використання електронного довідника «SCHWACKE» передбачено наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», пунктами 1.1, 1.2 якого зобов`язано начальників митниць забезпечити постійний контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів за формулами, зазначеними в п. 7.35 Методики, а також забезпечено підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: «Superschwacke» «Schwackeliste» «Schwackeliste Trailertax» видавництва «Eurotax», «User Car Guide», «Travel Treiler Guide» видавництва «Kelley Blue Book Auto market report», з обов`язковим оновленням щокварталу.

Як вже зазначено вище, запропонувавши позивачу надати додаткові документи, яких надано не було, Харківська митниця ДФС сприяла обґрунтовувати митну вартість та визначитися щодо застосування методів визначення митної вартості.

Слід зазначити, що під час митного оформлення транспортного засобу позивача, запиту додаткових документів, позивачем до митного органу не було надано жодного пояснення стосовно умов оплати за транспортний засіб, витрат на транспортування транспортного засобу з метою спростування сумніву митного органу щодо заявленого рівня митної вартості транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Харківською митницею ДФС було правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів за другорядним (резервним) методом, а також, зважаючи на прийняття такого рішення, правомірно оформлена оскаржувана картка відмови.

Суд вказує, що висновки, за результатами розгляду вказаної справи в повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, що містяться в постанові від 15 травня 2018 року (справа №809/1260/17), яку судом враховано на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

Відтак, спірні рішення відповідача є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених ним митних платежів, суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимоги про оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Крім того, суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом, є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Водночас, предметом вказаного позову не є оскарження дій відповідача щодо неповернення позивачу надмірно сплачених ним митних платежів, а є оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091.

У зв`язку з вищевикладеним, позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених ним митних платежів, задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було доведено правомірність спірних рішень, а саме: рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 03 січня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.