Рішення № 86772633, 03.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2020 року м. Рівне №460/3137/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.01.2019 №Ф-23353-17-У.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 03.06.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців № 2 608 000 0000 019001. На обліку в ДПІ у Рівне перебуває з 05.06.2008, на спрощеній системі оподаткування, 3 група. Вказує, що про вимогу про сплату боргу від 08.01.2019 №Ф-23353-17-У, дата набрання чинності вимоги 28.02.2019, дізнався ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП №58578204 лише 06.09.2019 та будь-яких інших процесуальних документів (рішень) від ГУ ДФС в Рівненській області не отримував, довіреності на отримання нікому не надавав, відповідачем не вручалися. За адресою: м. Рівне вул. Корнинська,29 не проживає тривалий час. У вимозі від 08.01.2019 №Ф-23353-17-У відповідачем не зазначено яким чином виникла заборгованість станом на 28.02.2019. Також зазначає про те, що за 4 квартал 2018 року і січень 2019 року єдиний внесок ним сплачений. Звертає увагу також на те, що у вимозі були відсутні підстави номер та дата рішення фінансових санкцій, не враховано сплату позивачем обов`язкових платежів, отже інформація з даних інформаційної системи органу доходів та зборів не відповідає дійсності. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 03.12.2019 на 11:00 год.

Ухвалами суду від 25.11.2019 клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 03.12.2019 розгляд справи відкладено до 17.12.2019 до 10:30 год.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області, у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву з додатками. Обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач перебуває на обліку у контролюючому органі як фізична особа - підприємець з 03.06.2008. Вказує про те, що покликання позивача на відсутність заборгованості спростовується доданими до відзиву інтегрованими картками платника податку, з яких вбачається, що наведені позивачем розрахунки нарахування та сплати єдиного внеску не відповідають фактичному розміру заборгованості. Так, виходячи із відомостей інтегрованої картки платника податку з єдиного внеску за позивачем рахувалася заборгованість із його сплати протягом 2014-2019 років та станом на 31.12.2018 сума заборгованості складає 10663,65 грн. Звертає увагу суду на те, що станом на 31.12.2018 заборгованість позивача становила 10663,65 грн., однак контролюючим органом у вимозі помилково зазначено дату 26.02.2019. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.94-111).

12.12.2019 позивачем подано відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Просив суд позов задовольнити (а.с.117-120).

Ухвалою суду від 17.12.2019 вирішено перейти до розгляду справи №460/3137/19 у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці ОСОБА_1 з 03.06.2008 зареєстрований як фізична особа - підприємець, місцем проживання якого зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.64).

15.08.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято рішення №0260605002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 4266,61 грн. за період з 21.01.2014 по 19.07.2018 та нараховано пеню у розмірі 4401.80 грн. (а.с.114). Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0260605002 від 15.08.2018 надіслано позивачу за штрих-кодовим ідентифікатором №3302300734968 на адресу: м.Рівне, вул.Корнинська, 29.

Проте, вказане рішення повернулося на адресу відповідача без вручення його адресату, про що свідчить копія конверта з відміткою "причини повернення: за зазначеною адресою не проживає".

08.01.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23353-17-У. Відповідно до якої позивачу станом на 28.02.2019 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 10663,65 грн., з них недоїмка - 1995,86 грн., штраф - 4266,61 грн. та пеня - 4401,18 (а.с.44).

Не погодившись з прийнятою вимогою позивачем подано до ДФС України скаргу (а.с.47).

За результатами розгляду поданої скарги ДФС України прийнято рішення від 16.10.2019 №5752/6/99-00-08-06-01, яким скаргу залишено без розгляду (а.с.48-49).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23353-17-У від 08.01.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, з 03.06.2008.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Згідно з абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст. 9 Закону №2464-VI).

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до вимог абз.1, 3-5 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України за №449 від 20.04.2015 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція).

Приписами Розділу VI Інструкції визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Пунктом 1 Розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до абз.2, 3 п.2 Розділу VI Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з п.3, 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу платника. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Отже, оскаржувана вимога правомірно була сформована на підставі облікових даних інформаційної системи органу доході і зборів, що відповідає вимогам Інструкції.

Разом з тим, покликання позивача на те, що вимога про сплату боргу формується за сукупністю підстав - актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, рішень про застосування штрафів, є недоречними та суперечать вимогам Інструкції.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №813/4686/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

Судом встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 загальна сума заборгованості станом на 31.12.2018 становить 10663,65 грн. (а.с.96-108).

При цьому, станом на 31.12.2014 заборгованість зі сплати єдиного внеску складала 1679,23 грн., станом на 31.12.2015 - 1675,08 грн., станом на 31.12.2016 - 3769,23 грн., станом на 31.12.2017 - 3769,23 грн., станом на 31.12.2018 - 10663, 65 грн.

Щодо покликань позивача, що ним сплачено єдиний внесок за 2017, 2018 та 2019 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п.87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з п.126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, ПК України встановлено черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Таким чином, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному п. 87.9 ст.87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, контролюючий орган нараховує штраф у розмірах, установлених ст.126 ПК України у залежності від терміну затримки.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

У ході розгляду справи судом встановлено, про наявність у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені в рахунок поточних податкових зобов`язань.

Разом з цим, суд вважає за необхідне також зазначити, що доказів сплати позивачем єдиного внеску за період з 2014 року по 2016 рік матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до платіжних доручень про сплату позивачем єдиного внеску за період за 2017, 2018 та 2019 роки, судом встановлено, що ОСОБА_1 порушено строки сплати, а саме: не своєчасно сплачувалась сума податкового зобов`язання за 1 квартал 2017 року сплачено 17.05.2017 (а.с.52) (термін сплати 19.04.2017), за 2 квартал 2017 року сплачено 11.08.2017 (а.с.53) (термін сплати 19.07.2017), за 3 квартал 2017 року сплачено 14.11.2017 (а.с.54) (термін сплати 19.10.2017), за 3 квартал 2018 року сплачено 19.11.2017 та 21.12.2018 (а.с.58-59)(термін сплати 19.10.2018).

Щодо неотримання фізичною особою - підприємцем оскаржуваної вимоги, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцем проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.64).

Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань сформованого станом на 03.01.2019 державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, а саме: зміна місця проживання відбулася 21.10.2019.

Отже, зміна місця проживання фізичної особи - підприємця відбулася після прийняття спірної вимоги.

Жодних інших доказів щодо зміни місця проживання позивача до прийняття оскаржуваної вимоги матеріали справи не містять.

Поряд з цим, суд зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0260605002 від 15.08.2018 надіслано позивачу за штрих-кодовим ідентифікатором №3302300734968 на адресу: м.Рівне, вул.Корнинська, 29.

Проте, вказане рішення повернулося на адресу відповідача без вручення його адресату, про що свідчить копія конверта з відміткою "причини повернення: за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до вимог п. 42.1 та п.42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0260605002 від 15.08.2018 вважається врученим ОСОБА_1 .

Щодо дати виникнення заборгованості, судом встановлено, що відповідачем помилково зазначено дату 26.02.2019 замість 31.12.2019.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 сума заборгованості у розмірі 10663,65 визначена станом на 31.12.2019.

Щодо формування вимоги про сплату боргу у 2019 році, то відповідно до ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги, а саме: не зазначення призначення платежу в п.3 вимоги та відсутність номеру та дати рішення фінансових санкцій суд не бере до уваги, оскільки окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23353-17-У від 08.01.2019 прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем доведено правомірність своїх дій, відтак позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є не обґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м.Рівне, 33018, ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.01.2019 №Ф-23353-17-У, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 січня 2020 року.

Суддя Жуковська Л.А.